Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №206/6465/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/6465/26

Провадження № 2-а/206/55/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

секретар судового засідання Штін Б.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшов для розгляду вищезазначений позов.

Позивач просить суд:

- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 N?R721317 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.08.2026 року про притягнення до адміністративної

відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , та накладення штрафу у сумі 17000.00 грн.;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене 210-1 КУПАП України, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з

ІНФОРМАЦІЯ_1 на

користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 ,

судові витрати.

І. Стислий виклад позиції позивача, його представника та представника відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 протягом тривалого періоду часу перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та має відповідний статус «Військовозобов`язаний».

Позивач правила військового обліку не порушував, ніяких повісток щодо явки для отримання направлення на ВЛК, так само як направлення для проходження ВЛК від відповідача позивач не отримував.

24.08.2026 року позивач оновив мобільний застосунок «Резерв+» та побачив постанову №R721317 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.08.2026 року, якою на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , накладено штраф у сумі 17000.00 грн.

Зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є те, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому у постанові також зазначені наступні дані: дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 21.08.2026р. спосіб надходження заяви: через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста короткий зміст заяви: повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку.

Із зазначеною постановою позивач не погоджується, оскільки: по-перше, жодних заяв про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку ані в паперовій, ані в будь-якій іншій формі позивач не підписував та до Відповідача не подавав; по-друге, жодні повістки чи направлення на ВЛК особисто позивачу не вручались, крім того позивач не отримував жодних поштових відправлень від відповідача, не відмовлявся від їх отримання та не отримував жодних повідомлень від служби поштового зв`язку по надходження листа від відповідача. Будь-які повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» чи “Направлення на ВЛК” не здійснювались, таким чином відсутні будь-які відомості про те, що позивач взагалі був обізнаний про існування такого направлення на ВЛК, отримував його або відмовився від його отримання тощо. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку. Отже, винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було передчасним, оскільки посадовою особою взагалі не з`ясовано чи був обізнаний позивач про таке направлення на ВЛК; по-третє, у зазначеній постанові не зазначено військове звання, власне ім`я та прізвище особи, що має підписати дану постанову, а також відсутній сам підпис, а отже постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови, не містить відомості про особу, яка її склала, не містить підпису, а тому не може вважатись законною; по-четверте, у постанові відповідачем не зазначено час та місце вчинення правопорушення, а отже не можливо встановити чи дотримано строки накладення адміністративного стягнення. Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у не проходженні чи відмові у проходженні ВЛК, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття для проходження ВЛК до певного місця у визначені дату та час чи відмову в проходженні ВЛК в певну дату та час. Натомість оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу не містить дату та час, в які позивач мав прибути для проходження ВЛК та не пройшов його чи відмовився його пройти.

До того ж, інкриміноване позивачу порушення не є конкретним, адже воно містить дві альтернативні дії, які виключають одна одну. З постанови не зрозуміло, чи не пройшов позивач ВЛК у визначений час та дату (бездіяльність), або ж відмовився від проходження ВЛК (дія). Тобто незрозумілим є чим саме було допущено адміністративне правопорушення з боку позивача: дією чи бездіяльністю.

Враховуючи зазначене, дії відповідача є протиправними а постанова №R721317 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.08.2026 року підлягає скасуванню з огляду на наступне правове обґрунтування.

Позивач зазначив, що ним було здійснено усі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством, зокрема оновлено дані у застосунку «Резерв+». Позивач проживає за адресою, зазначеною у військово-облікових документах. Не отримував направлення на ВЛК ні в застосунку “Резерв+”, ні засобами поштового чи іншого зв? язку.

Відповідно до роздруківки військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 19.08.2026 р., ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та вчасно уточнив дані. Номер реєстрації Оберіг 130220221425079200631, адреса зареєстрованого місця проживання позивача АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанова № R721317 від 22.08.2026 не містить відомостей про час вчинення правопорушення. В свою чергу, це позбавляє можливості оцінити правильність застосування відповідачем закону про відповідальність за адміністративне правопорушення (ст.38 КУпАП), дотримання строків накладення адміністративного стягнення. Крім того у постанові відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про непроходження чи відмову у проходженні позивачем ВЛК, тобто порушення правил військового обліку.

Враховуючи зазначене, в діях позивача відсутній складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, позивач не був повідомлений відповідачем про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої і було прийнято оскаржувану постанову.

Позивач був позбавлений можливості приймати участь під час розгляду справи у справі про адміністративне правопорушення, користуватися правами особи, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, зокрема доводити свою невинуватість, подавати докази, ознайомлюватись зі справою у справі про адміністративне правопорушення та користуватись правовою допомогою.

Вказані обставини в своїй сукупності доводять порушення права на захист відповідача під час розгляду справи у справі про адміністративне правопорушення, що є безумовною підставою для скасування судом оскаржуваної постанови.

Справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.

Вважають, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Крім того, як зазначалося вище, позивач переконаний, що у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 постанову прийнято з порушенням строків, визначених ст. 38 КУпАП, а у справі про притягнення ОСОБА_1 станом на момент оскаржуваної постанови, закінчились строки на притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом із тим, згідно Військово-облікового документу, сформованого 19.08.2026 року в “Резерв+” видно, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку з 05.12.2025 року, про що мається відмітка “Причина звернення до Нацполіції - Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК, дата звернення 05.12.2025 року".

Тобто, нібито вчинене ОСОБА_1 порушення, передувало зверненню ІНФОРМАЦІЯ_5 до органів Нацполіції, а таким чином було вчинене до 05.12.2025 року та було виявлене відповідачем до 05.12.2025 року.

Разом із тим, як видно з “Розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, сформованого 19.08.2026 року, останні відомості про правопорушення, нібито вчинене ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, з 05.12.2025 року до 22.08.2026 року минув 3-місячний строк для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Навіть якщо припустити, що ОСОБА_1 був обізнаний із необхідністю проходження ВЛК у будь-яку дату, що передувала 05.12.2026 року та не пройшов чи відмовився проходити ВЛК в цю дату, то датою вчинення порушення є саме дата до 05.12.2025 року.

Враховуючи зазначене, постанова №R721317 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.08.2026 року підлягає скасуванню, а справа про адміністративне порушення – закриттю.

У зв`язку з вищевикладеним просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R721317 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.08.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , та накладення штрафу у сумі 17000.00 грн. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , судові витрати. (а.с. 1-6).

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду невідомі. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги просив задовольнити (а.с. 21).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого заперечують проти задоволення позову. Оскільки оскаржувана постанова була прийнята в порядку ст.. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої особа може звернутися із заявою, в якій зазначає. що не оспорює допущене порушення та згодна до притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Стверджують. Що позивач подав таку заяву 03 листопада 2025 року через електронний кабінет призовника.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 31 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву за адміністративним позовом (а.с. 20).

04.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі (а.с. 21).

22.09.2026 через сситему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов.

Під час судового розгляду справи суд вивчив письмові твердження і заперечення сторін, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.08.2026 начальником ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та складено постанову № R721317. Зі змісту постанови встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських га соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1КУпАП, постановлено накласти на громадянина (громадянку) ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 грн. (а.с. 11).

Відповідно до військово-облікового документу Резерв+ Міністерства оборони України, ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним, потребує проходження загальновійськової підготовки. 05.12.2025 направлено звернення до Нацполіції у зв`язку з тим, що не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (а.с. 12-15).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками процесу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядаючи справи про адміністративне правопорушення від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з метою своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, повинні, крім іншого, вирішити питання визначені ст. 278 КУпАП, а саме: чи належить згідно з ст. 235 КУпАП до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол згідно з ст. 256 КУпАП та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи згідно зі ст. 277-2 КУпАП, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. При розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Статтею 279-9 КУпАП передбачений особливий порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву. Зокрема, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Так, підставою притягнення позивача відповідачем до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено порушення, а саме: не пройшов, відмовився від проходження ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських га соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про борону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Суд звертає увагу, що в резолютивній частині постанови № R721317 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП від 07.03.2026 року відсутні відомості про визнання позивача ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, лише констатовано факт вчинення правопорушення та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд погоджується з позицією позивача щодо порушення порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення та відсутності належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у Постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд, з урахуванням п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 6, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R721317 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.08.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , та накладення штрафу у сумі 17000.00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.

Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя А.О. Сухоруков