Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №206/7824/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/7824/26

Провадження № 1-кп/206/694/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р. Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретареві ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260472300000151 від 02 вересня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Червоноармійська Житомирської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, в посаді командира автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , обвинувачується в тому що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в посаді командира автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти понтонно-мостового батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «сержант», 01.08.2026, приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи біля ділянки № 33, садового товариства «Самара», по вул. Кадровій у Самарському районі м. Дніпро, зустрівся з раніше знайомим йому громадянином ОСОБА_4 . В цей час, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на грунті раніше виниклих неприязних відносин, стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 раптово виник кримінально-протиправний умисел, направлений на спричинення умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Далі, ОСОБА_3 реалізуючи свій раптово виниклий кримінально-протиправний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільну небезпеку та бажаючи настання таких наслідків щодо здоров`я потерпілого ОСОБА_4 , у цей же день, тобто 01.08.2026 приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: ділянки АДРЕСА_2 наблизився до ОСОБА_4 та знаходячись в безпосередній близькості до потерпілого, перебуваючи обличчям один до одного, наніс 1 (один) удар, власним лобом в область носа потерпілого. Після чого, ОСОБА_3 сів до свого автомобіля та заїхав на свою дачну ділянку.

Внаслідок своїх умисних дій, ОСОБА_3 , спричинив потерпілому ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3230е від 15.09.2026, тілесні ушкодження у вигляді: уламковий перелом кісток спинки носа, параорбітальні гематоми та спинки носа, що спричинені від дії одного удару тупого твердого предмету в ділянку перенісся, які відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт надійшов до суду разом з: реєстром матеріалів досудового розслідування та матеріалами досудового розслідування; розпискою обвинуваченого та захисника про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та копій матеріалів кримінального провадження; заявою підозрюваного ОСОБА_3 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні; протоколом роз`яснення прав підозрюваному на можливість розгляду в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні; заявою потерпілого ОСОБА_4 про згоду з установленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Вирішуючи питання про можливість розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні згідно положень ст.ст. 381, 382 КПК України суд враховує те, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Так, згідно заяви підозрюваного ОСОБА_3 , яку він підписав у присутності захисника ОСОБА_5 , останній беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, згоден із встановленими під час досудового розслідування обставинами кримінального правопорушення, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин кримінального проступку та розуміє наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України щодо позбавлення права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, і сумнівів у добровільності його позиції суд не має.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатись порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За таких обставин, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає доведеним те, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , мало місце, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, проходить військову службу за мобілізацією та не має на утриманні малолітніх і непрацездатних осіб.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, відсутні.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене та вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, суд вважає за можливе у даному випадку призначити ОСОБА_3 покарання у межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Разом з наведеним, призначення іншого виду покарання буде досить суворим, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , та буде становити надмірний тягар для останнього.

Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - не обирався.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні, а тому не підлягають вирішенню у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 100, 124, 301, 302, 369, 370, 374-376, 381, 382, 394-395 Кримінального процесуального кодексу України, суддя, –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра протягом 30 днів з дня його отримання.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1