Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №214/5256/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5256/26

2/214/4771/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Сіденко С.І.

за участю секретаря судового засідання Розстальної К.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Морозова В. Ю (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просить суд :

зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 06.02.2019 року у цивільній справі № 214/5986/18 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання законної сили рішенням у даній справі до досягнення дитиною повноліття.

Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17.07.2017 року у цивільній справі № 214/7619/17 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання законної сили рішенням у даній справі до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17.07.2017 року у цивільній справі № 214/7619/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину з батька не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі - позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття та Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 06.02.2019 року у цивільній справі № 214/5986/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини, було стягнуто з ОСОБА_5 щомісячно на користь матері дитини – ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_6 – у розмірі 1/4 частини від доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказаним заочним рішенням суду було встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, що підтверджується копією довідки №3001 від 12.07.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає однією сім`єю з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони мають малолітню дитину сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю дитини є ОСОБА_4 , батьком – ОСОБА_5 . Визначаючи розмір аліментів на утримання другої дитини позивача, суд виходив з того, що відповідач інших утриманців немає, є працездатною особою. З цих міркувань, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дитини, можливостей відповідача, суд присудив кошти (аліменти) на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача. На переконання позивача, оскільки всі діти мають рівні права на утримання від батьків, а його сімейний стан змінився та матеріальний стан значно погіршився, розмір аліментів на утримання кожного з дітей, що стягуються з нього, підлягає зменшенню з частини до 1/6 частини.

Посилаючись на викладене, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано на розгляд судді Сіденку С. І.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

29.05.2026 року через Електроний суд від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Морозова В.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить суд в задоволенні позовних вимог до неї відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, позивач не довів зміни матеріального або сімейного стану як обов`язкової умови перегляду розміру аліментів. Будь-якої нової обставини, яка б виникла після 06.02.2019 та суттєво вплинула на матеріальне або сімейне становище позивача, в позовній заяві не зазначено і жодними доказами не підтверджено. Позивач фактично просить переглянути рішення суду, яке набрало законної сили, не маючи для цього достатніх правових підстав. Масштабна заборгованість по аліментах спростовує твердження про погіршення матеріального становища позивача. Ця обставина є ключовою. Позивач не сплачує аліменти у розмірі, визначеному чинними судовими рішеннями, роками. Подання позову про зменшення аліментів в умовах наявності виконавчого провадження та заборгованості, що перевищує 335 тис. грн., є нічим іншим як спробою легалізувати ухилення від виконання судового рішення шляхом зменшення зобов`язань у судовому порядку. Суд, встановлюючи підстави для зміни розміру аліментів, зобов`язаний оцінювати реальну поведінку боржника у виконавчому провадженні. Системне невиконання рішень суду є доказом відсутності реального погіршення матеріального становища позивача та свідчить про зловживання правом на судовий захист.

03.06.2026 року через Електроний суд від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Ямкового В. І. надійшла відповідь на відзив, Щодо заперечень аргументу про відсутність у Позивача змін Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2026 2 матеріального та сімейного стану. ОСОБА_3 стверджує, що ОСОБА_5 не довів зміни матеріального або сімейного стану, оскільки наявність двох дітей нібито існувала ще на момент ухвалення заочного рішення у 2019 році. Ця позиція є хибною. Проте наведене не відповідає дійсності, оскільки аліменти на утримання ОСОБА_7 було стягнуто Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17.07.2017 року у цивільній справі № 214/7619/17 ? майже за рік до народження другого сина, ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Відтак, суд у 2017 році фізично не міг врахувати майбутнє народження другої дитини. Аліменти на утримання ОСОБА_6 стягнуто Заочним рішенням від 06.02.2019 року у цивільній справі № 214/5986/18, під час розгляду якого ОСОБА_5 не мав процесуальної можливості повідомити суд про наявність першої дитини та аліментних зобов`язань, а ОСОБА_4 цю обставину від суду приховала. При цьому принципово важливою обставиною є те, що рішення у справі № 214/5986/18 від 06.02.2019 є заочним. Це означає, що ОСОБА_5 був позбавлений будь-якої можливості брати участь у розгляді справи, подавати докази та заперечення. Зокрема, він не мав процесуальної можливості повідомити суд про те, що вже сплачує аліменти на першу дитину – ОСОБА_7 – на підставі рішення від 17.07.2017, і що сукупний розмір аліментних зобов`язань при одночасному стягненні перевищуватиме встановлений законом норматив. Суд, ухвалюючи заочне рішення у 2019 році, не врахував наявність першої дитини та вже існуючого аліментного зобов`язання, що прямо суперечить вимогам ч. 1 ст. 182 СК України, яка зобов`язує суд при визначенні розміру аліментів враховувати наявність у платника інших дітей та інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати. Утворення заборгованості викликано тривалою відсутністю у Позивача роботи та стабільного заробітку, що підтверджується копією трудової книжки та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5, ОК-7), сформованими Пенсійним фондом України та доданими до матеріалів справи. Зокрема, з відомостей форми ОК-5, ОК-7 вбачається, що протягом 2014–2019 років ОСОБА_5 мав не лише нестабільний заробіток, що суттєво варіювався від місяця до місяця та від року до року, але й неодноразово змінював місця роботи, мав тривалі перерви у зайнятості (зокрема, протягом перших місяців 2014, 2015, 2016 та другої половини 2019 року), перебував у статусі безробітного та перебував на обліку в Дніпропетровському обласному центрі зайнятості. Сукупний заробіток за 2014 рік склав лише 11 649,87 грн, за 2015 рік – 11 570,70 грн, за 2016 рік – 14 170,19 грн. Лише починаючи з 2017 року заробіток став більш регулярним, однак і в цей період мали місце тривалі перерви у зайнятості (2018 рік: відсутність доходу за основним місцем роботи протягом червня, липня та серпня, у зв`язку із чим у цей період Позивач працював за сумісництвом у ТОВ «Парк Інвест» із суттєво меншим доходом; 2019 рік: відсутність доходу з серпня по грудень включно). Протягом 2020-2026 р.р. Позивач взагалі не мав постійної роботи, перебиваючись тимчасовими підробітками. Таким чином, заборгованість Позивача зі сплати аліментів виникла не внаслідок його умисного ухилення від сплати аліментів, а є закономірним наслідком об`єктивної нестабільності його доходів, підтвердженої відповідними доказами, та незадовільного реального матеріального стану, що додатково підтверджує обґрунтованість позовних вимог про зменшення розміру аліментних зобов`язань ОСОБА_5 та необхідність їх приведення у відповідність до вимог закону.

Згідно ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася надала заперечення в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися подали через Електронний суд заяву про визнання позову.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв`язку, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у зв`язку із таким.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30.10.2018 року виданого Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №166, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17.07.2017 року у цивільній справі № 214/7619/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину з батька не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі - позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22.08.2018 Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №350, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 06.02.2019 року у цивільній справі № 214/5986/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини, було стягнуто з ОСОБА_5 щомісячно на користь матері дитини – ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_6 – у розмірі 1/4 частини від доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до відповіді від 21.07.2026 року №28.11-34/169425 з відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, згідно якої зазначено, що станом на 01.07.2026 року заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 57087091 відсутня.

Постановою Саксаганського ВДВС від 19.08.2026 року повернуто виконавчий документ ОСОБА_9 .

Ухвалюючи рішення про задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За змістом ч.2 ст.18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Так, способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є зміна правовідношення.

Стаття 8 СК України врегульовує, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За приписами ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц вказала, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Згідно з положеннями до ч.1,2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків. Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17.

Згідно з ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як врегульовано ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За нормою ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За приписами ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Крім того, за змістом ч.1 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені нормативні положення, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно звернувся до суду із зазначеним позовом.

Проте, суд враховує, що встановлений чинним законодавством прожитковий мінімум, необхідний для задоволення щомісячних витрат спільних дітей сторін, підлягає захисту та має бути достатнім.

Разом з цим, утримання дітей є спільним обов`язком батьків, відповідно, відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також мають виконувати свій обов`язок із забезпечення їх потреб.

Суд наголошує, що навіть в разі зміни частки аліментів (з 1/4 до 1/6 на кожну дитину), що підлягатиме стягненню на користь відповідачів на утримання двох дітей, встановлений чинним сімейним законодавством мінімальний гарантований рівень (розмір щомісячного стягнення), який дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, залишатиметься незмінним.

У постанові від 26.10.2022 у справі №759/22898/20 Верховним Судом зроблено висновок про те, що аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Крім того, при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 С К України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143 цс 13 і ця судова практика є незмінною.

Так, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в ч.1 ст.182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1,2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч.1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому, враховуючи встановлені судом підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд ухвалює рішення про задоволення позову, змінюючи розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідачки згідно з рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17.07.2017 року у цивільній справі № 214/7619/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину з батька не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі - позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття зменшивши частку, що стягується та згідно з заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 06.02.2019 року у цивільній справі № 214/5986/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини, було стягнуто з ОСОБА_5 щомісячно на користь матері дитини – ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_6 – у розмірі 1/4 частини від доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття зменшивши частку, що стягується.

Так, відповідно до законодавчо визначених способів захисту, вважає за необхідне стягувати з позивача на користь відповідачів аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання законної сили рішенням у даній справі до досягнення дитиною повноліття.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280 ЦПК України, статтями 7,18, 181,182, 183, 192 СК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів - задовольнити повністю.

Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 06.02.2019 року у цивільній справі № 214/5986/18 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання законної сили рішенням у даній справі до досягнення дитиною повноліття.

Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17.07.2017 року у цивільній справі № 214/7619/17 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання законної сили рішенням у даній справі до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Сіденко С. І.