Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №183/5948/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/5948/26

Провадження № 2/183/5975/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши у письмовому спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги», Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Центр психічного здоров`я» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ в. о. генерального директора Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги»» від 31.03.2026 року № 17-к про звільнення ОСОБА_1 , лікаря психіатра амбулаторно поліклінічного відділення, у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України; зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Центр психічного здоров`я» поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря психіатра амбулаторно поліклінічного відділення з 01.04.2026 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Центр психічного здоров`я» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2026 року по день ухвалення судового рішення; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Центр психічного здоров`я» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що після прийняття 25 березня 2026 року рішення про припинення КНП «ЛОЛНПД» шляхом приєднання до КНП ЛОР «ЦПЗ» у КНП ЛОР «ЦПЗ» були наявні вакантні посади, однак жодної з них йому не запропоновано. Саме з невиконанням, на думку позивача, обов`язку щодо пропонування вакантних посад, наявних у КНП ЛОР «ЦПЗ», він пов`язував незаконність свого звільнення.

Відповідачі, не погоджуючись з позовом, подали відзиви та заперечення, у яких просили у задоволенні позову відмовити. Зокрема, зазначали, що роботодавцем позивача на час його звільнення було КНП «ЛОЛНПД», а з КНП ЛОР «ЦПЗ» у трудових відносинах позивач не перебував, у зв`язку з чим обов`язку пропонувати йому наявні у КНП ЛОР «ЦПЗ» вакансії не мало.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій, не погоджуючись із запереченнями відповідачів, додатково послався на неврахування під час скорочення його переважного права на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України.

13 липня 2026 року представником позивача подано заяву про зміну предмета позову, мотивовану тим, що процедура припинення КНП «ЛОЛНПД», у якому працював позивач, не завершена. У цій заяві позивач змінив заявлені вимоги і просив: визнати незаконним та скасувати наказ в. о. генерального директора Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» від 31.03.2026 року № 17-к про звільнення ОСОБА_1 , лікаря психіатра амбулаторно поліклінічного відділення, у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України; зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря психіатра амбулаторно поліклінічного відділення з 01.04.2026 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2026 року по день ухвалення судового рішення; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу. При цьому протягом розгляду справи про зміну підстав позову щодо неврахування переважного права на залишення на роботі не заявляв.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року позов залишався без руху.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Установлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ахтирської Рени Агабєковни щодо проведення розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено; прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 13 липня 2026 року про зміну предмету позову; у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ахтирської Рени Агабєковни про витребування доказів відмовлено.

Суд, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Фактичні обставини справи, установлені судом.

ОСОБА_1 працював у КНП «ЛОЛНПД» лікарем-психіатром амбулаторно-поліклінічного відділення на умовах зовнішнього сумісництва на 0,75 ставки.

Наказом КНП «ЛОЛНПД» від 22 січня 2026 року № 7 «Про внесення змін до штатного розпису» передбачено внесення з 01 квітня 2026 року змін до штатного розпису підприємства.

На виконання зазначеного наказу наказом КНП «ЛОЛНПД» від 27 січня 2026 року № 9-к «Про заходи щодо скорочення чисельності та штату працівників» передбачено виведення зі штатного розпису шляхом скорочення однієї штатної одиниці лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення, яку обіймав ОСОБА_1

29 січня 2026 року позивача попереджено про наступне вивільнення. У попередженні зазначено про скорочення штатної одиниці за посадою лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення та відсутність на день попередження пропозицій щодо переведення на іншу вільну посаду.

Наказом КНП «ЛОЛНПД» від 31 березня 2026 року № 17-к ОСОБА_1 , зовнішнього сумісника лікаря-психіатра на 0,75 ставки амбулаторно-поліклінічного відділення, звільнено 31 березня 2026 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставами наказу зазначено наказ від 27 січня 2026 року № 9-к та письмове попередження від 29 січня 2026 року.

З наданих суду скриншотів електронної пошти вбачається направлення позивачу документів, пов`язаних з його вивільненням та звільненням: 30 січня 2026 року - попередження і наказу № 9-к, 31 березня 2026 року - наказу про звільнення, 01 квітня 2026 року - повідомлення з проханням підтвердити отримання копії наказу про звільнення.

Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - начальника Луганської обласної військової адміністрації від 25 березня 2026 року № 103 прийнято рішення про припинення КНП «ЛОЛНПД» у результаті реорганізації шляхом приєднання до КНП ЛОР «ЦПЗ».

З листа КНП ЛОР «ЦПЗ» від 20 квітня 2026 року № 582 убачається, що у період з 25 березня 2026 року по 01 квітня 2026 року у КНП ЛОР «ЦПЗ» були наявні вакантні посади. Зазначений доказ підтверджує сам факт наявності вакансій у КНП ЛОР «ЦПЗ», однак не підтверджує перебування цього підприємства у трудових відносинах з позивачем на час його вивільнення.

З витягів з Єдиного державного реєстру реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та наданої суду детальної інформації про юридичну особу вбачається, що КНП «ЛОЛНПД» з 27 березня 2026 року перебуває в стані припинення. Відомості про дату та номер запису про державну реєстрацію припинення цієї юридичної особи у наданій інформації відсутні.

Наведена обставина узгоджується зі змістом заяви представника позивача від 13 липня 2026 року про зміну предмета позову, у якій прямо зазначено, що процедура припинення КНП «ЛОЛНПД» ще не завершена.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний роботодавцем у разі змін в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України визначено порядок вивільнення працівників та покладено відповідні обов`язки на роботодавця працівника. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Отже, для вирішення доводів, якими позивач обґрунтував заявлений позов, визначальним є встановлення того, хто був роботодавцем позивача на час його попередження про вивільнення та звільнення і, відповідно, на кого покладався обов`язок щодо дотримання гарантій, установлених трудовим законодавством.

З досліджених доказів судом установлено, що трудові відносини позивача існували з КНП «ЛОЛНПД». Саме цим підприємством видано наказ про скорочення штатної одиниці, попереджено позивача про наступне вивільнення та видано оспорюваний наказ про його звільнення.

Належних і допустимих доказів того, що до моменту звільнення позивач був прийнятий на роботу до КНП ЛОР «ЦПЗ», переведений до цього підприємства або що КНП ЛОР «ЦПЗ» на той час було його роботодавцем, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт прийняття рішення про припинення КНП «ЛОЛНПД» та перебування цієї юридичної особи у стані припинення не свідчить про припинення її існування як юридичної особи. Відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Такого запису у наданих суду відомостях ЄДР немає.

За таких обставин суд не знаходить підстав для висновку про покладення саме на КНП ЛОР «ЦПЗ» обов`язку запропонувати позивачу вакантні посади цього підприємства при його вивільненні з КНП «ЛОЛНПД». Наявність у КНП ЛОР «ЦПЗ» вакансій, підтверджена листом від 20 квітня 2026 року № 582, не доводить порушення цим підприємством трудових прав позивача, оскільки матеріалами справи не підтверджено існування між ними трудових відносин на час звільнення.

Тому доводи позивача про незаконність звільнення з тієї підстави, що КНП ЛОР «ЦПЗ» не запропонувало йому свої вакантні посади, суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про неврахування його переважного права на залишення на роботі суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви у строки, встановлені цією нормою.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зміна фактичних обставин, з якими позивач пов`язує незаконність оспорюваного звільнення, і посилання на інше порушення роботодавцем трудових гарантій становлять зміну підстав позову та мають бути здійснені у процесуальному порядку, визначеному ст. 49 ЦПК України.

Як убачається зі змісту позовної заяви, незаконність звільнення позивач обґрунтовував тим, що КНП ЛОР «ЦПЗ» не запропонувало йому наявні вакансії. Обставин неврахування КНП «ЛОЛНПД» переважного права позивача на залишення на роботі, зокрема непроведення порівняння його кваліфікації та продуктивності праці з іншими працівниками, як самостійної фактичної підстави заявленого позову позовна заява не містила.

Такі доводи були наведені позивачем у відповіді на відзив та надалі розвинуті у письмових поясненнях і клопотаннях.

Водночас відповідь на відзив за своїм процесуальним призначенням є заявою по суті справи, у якій позивач викладає пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Подання відповіді на відзив не замінює передбаченої ч. 3 ст. 49 ЦПК України письмової заяви про зміну підстав позову.

Більше того, 13 липня 2026 року позивач скористався процесуальним правом на зміну позову та подав окрему заяву, яку визначив саме як заяву про зміну предмета позову. З її змісту вбачається зміна позовних вимог у зв`язку з тим, що процедура припинення КНП «ЛОЛНПД» не завершена. Заяву про зміну підстав позову шляхом включення до них обставин щодо неврахування переважного права на залишення на роботі позивач протягом розгляду цієї справи суду не подавав.

Таким чином, посилання позивача у відповіді на відзив та подальших письмових поясненнях на порушення ст. 42 КЗпП України є наведенням нових фактичних обставин, з якими він пов`язує незаконність звільнення, однак такі обставини не були заявлені як підстава позову у встановленому процесуальним законом порядку.

З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства суд не вправі самостійно змінювати підстави заявленого позову та вирішувати спір з фактичних підстав, які позивач належним процесуальним способом не заявив.

У зв`язку з цим доводи щодо неврахування переважного права на залишення на роботі не можуть бути покладені в основу висновку про незаконність оспорюваного наказу в межах цього позову. Суд не надає оцінки по суті наявності чи відсутності у позивача такого переважного права, оскільки вирішення цього питання як самостійної підстави незаконності звільнення виходило б за межі заявлених підстав позову.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 81 цього Кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд висновує, що обставини, якими позивач обґрунтував заявлений позов, не підтверджують незаконності наказу КНП «ЛОЛНПД» від 31 березня 2026 року № 17-к. Наявність вакантних посад у КНП ЛОР «ЦПЗ» за встановлених судом обставин не свідчить про порушення цим підприємством обов`язку перед позивачем при його звільненні з КНП «ЛОЛНПД», наявність вакантних посад у КНП «ЛОЛНПД», які б могли бути запропоновані позивачу і не були запропоновані, судом під час розгляду справи не установлено.

Оскільки підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення судом не встановлено, відсутні й підстави для задоволення вимоги про поновлення позивача на роботі, а також похідної від неї вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову відсутні підстави для покладення на відповідачів витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги», Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Центр психічного здоров`я» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок сторін, що їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ;

- КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ЛИСИЧАНСЬКА ОБЛАСНА ЛІКАРНЯ З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ», код ЄДРПОУ 01984560, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Привілля, вул. Грушевського Михайла, буд. 2-В;

- КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ЦЕНТР ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ`Я», код ЄДРПОУ 24846575, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Сіверськодонецьк, вул. Донецька, буд. 37-А.

Рішення суду складено і підписано 01 жовтня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна