Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №180/963/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/963/26

2/180/789/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.,

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

за участю:

представника позивача – адвоката Левченка А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Марганця в особі Марганецької міської ради про визнання права власності на будинок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею право власності на новозбудований будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Позов обґрунтовано тим, що вона, ОСОБА_1 , народилася у 1956 році в будинку по АДРЕСА_1 , який належав її діду – ОСОБА_2 . Після смерті її діда власниками будинку були її тітки та її батько – ОСОБА_3 , які у будинку не проживали. В будинку проживали вона та її чоловік – ОСОБА_1 , шлюб укладено у 1979 році. 11.12.1987 року вони з чоловіком купили, згідно договору купівлі-продажу у її батька та тіток вказаний будинок з господарчими спорудами на земельній ділянці розміром 1260 кв.м. Земельна ділянка не приватизована і надана договором у безстрокове користування ще її діду. Договір купівлі-продажу оформили на її чоловіка – ОСОБА_1 19.01.1988 року Марганецьким виконкомом був зроблений відвід земельної ділянки під будинок розміром 10х12 м за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення виконкому про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку замість старого від 08.01.1988 року, а також видано дозвіл № 16 від 19.01.1988 року на виконання робіт по будівництву індивідуального житлового будинку взамін старого, старий будинок переобладнати під літню кухню та господарче приміщення. 24.10.1990 року за № 291/1 виконком Ради народних депутатів затвердив акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домогосподарства, а саме: новозбудованого будинку АДРЕСА_1 , згідно дозволу на будівництво від 08.01.1988 року, де зазначено, що будівництво будинку закінчено у 1990 році, будинок в 1 поверх, жила площа – 54,4 кв.м., корисна площа – 87,4 кв.м., з господарчими приміщеннями, літня кухня, гараж, погріб. Комісія визнала, що в якісному відношенні роботи виконані в задовільному стані, тобто у них були всі дозвільні документи, інакше б акт введення в експлуатацію не був складений та затверджений Марганецькою міською радою. Збудований будинок відповідає ДБН. Після цього протягом 1990-1992 років вони з чоловіком отримали дозволи на будівництво двох сараїв, гаражу, земельні ділянки були виділені під ці господарчі побудови.

У 2017 році чоловік помер, тому вона автоматично вступила у спадок, оскільки на день смерті була зареєстрована з ним та є єдиним спадкоємцем. Вона і зараз проживає у вказаному будинку, доглядає його.

У січні 2026 року вона звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, а саме будинку АДРЕСА_1 та отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не надано документу, що підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_1 на новозбудований житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . Чому чоловік не оформив будинок, вона не знає, оскільки є всі дозволи на землю та на виконання робіт, а також акт вводу в експлуатацію, потрібно було тільки отримати свідоцтво про право власності в Марганецькій міській раді.

30.03.2026 року в ЦНАП вона отримала вішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки надані документи не дають змоги встановити набуття речових прав. Ій пояснили, що на померлого право власності не оформлюється та їй необхідно звернутися до суду для визнання права власності саме за нею, як спадкоємицею. Таким чином, вона вичерпала всі можливості по даній ситуації, не змогла її вирішити, оскільки порушуються і не визнаються її права на спадщину, тому вона вирішила звернутися до суду за захистом порушених прав.

Представник позивача у судовому засіданні просив вимоги позивача задовольнити, пояснив, що позивачка на момент смерті чоловіка проживала разом з ним за вказаною адресою. Цей будинок належав діду позивачки, у 1987 році вони його купили. Сам будинок був невеликим, тому було прийнято рішення його добудувати. Виконком виділив їм земельну ділянку для забудови. Комісія визнала, що збудований будинок відповідає ДБН. Також був акт про введення в експлуатацію. Право власності оформлено не було, ніхто їм не підказав, що треба було це робити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 (в дівоцтві – ОСОБА_4 ) з 15.09.1979 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (рос.) ОСОБА_7 (а.с.7).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , який у 1946 році отримав дозвіл на право забудови на Дніпропетровщині м.Марганець за адресою: АДРЕСА_1 , саме на будинок та сарай (а.с.11, 12).

11.12.1987 року чоловік позивачки – ОСОБА_1 купив у ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 : жилий будинок глинобитний, розміром жилої площі 33,3 кв.м, позначеного на плані під літерою А, з господарчими будівлями: сарай глинобитний під літерою Б, сарай глинобитний під літерою В, погріб земляний під літерою Г, уборна дощата під літерою Д, гараж цегловий під літерою Ж, паркан, водопровід, що знаходиться у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 1260 кв.м. Право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.9-10).

19.01.1988 року Виконком Марганецької міської ради народних депутатів надав ОСОБА_1 Дозвіл № 16 на виконання робіт на земельній ділянці АДРЕСА_1 на підставі рішення № 12 від 08.01.1988 року – на будівництво індивідуального житлового будинку на заміну старого, старий будинок переобладнати під літню кухню площею 10 кв.м., господарчі приміщення площею 20 кв.м. (а.с.13).

26.11.1990 року Виконком Марганецької міської ради народних депутатів надав ОСОБА_1 Дозвіл № 541 на виконання робіт на земельній ділянці АДРЕСА_1 , на підставі рішення №292/1 від 24.10.1990 року – на будівництво сараю площею 20 кв.м. (а.с.14).

Також, виконком Марганецької міської ради народних депутатів надав ОСОБА_1 Дозвіл № 542 на будівництво сараю розміром 3,0х4,0м та Дозвіл № 533 на будівництво гаражу розміром 3,0х4,0м (а.с.15).

В подальшому, представником архітектурної групи ОСОБА_10 було складено Акти про відведення в користування ОСОБА_1 земельних ділянок під забудови за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Рішенням виконкому міської Ради народних депутатів № 291/1 24.10.1990 року затверджено Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння, складений комісією в присутності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення на право будівництва № 12 від 08.01.1988 року на будинок житловою площею 54,4 кв.м., корисною площею 87,4 кв., з надвірними будівлями (а.с.18).

25.12.2025 року комунальним підприємством «Марганецьке бюро технічної інвентаризації» Марганецької міської ради надано інформаційну довідку, відповідно якої станом на 31.12.2012 року, згідно архівних даних, об`єкт: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , власником є ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 11.12.1987 року. У 1988 році був побудований новий житловий будинок, право власності на який не зареєстровано (а.с.19).

19.12.2025 року комунальним підприємством «Марганецьке бюро технічної інвентаризації» Марганецької міської ради виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: коридору 10,1 кв.м., житлової кімнати 31,2 кв.м., житлової кімнати 11,1 кв.м., житлової кімнати 12,1 кв.м., прихожої 22,7 кв.м., загальною площею 87,2 кв.м., житловою 54,4 кв.м., допоміжна 32,8 кв.м. Характеристика об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, позначеного під літерою К, літня кухня, позначена літерою А, гараж під літерою Ж, погріб літера Л, сарай літера М, сарай літера Н, вбиральня літера О, літній душ літера П, №1 огорожа, №2 водопровід, замощення літера І (а.с.20-22).

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

18.01.2019 року приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дрябловою Н.Ф. надано довідку, відповідно якої ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день смерті був зареєстрований: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиним спадкоємцем за законом на все спадкове майно, яке залишилося на день смерті ОСОБА_1 (а.с.26).

13.01.2026 року Дрябловою Н.Ф., приватним нотаріусом Нікопольського нотаріального округу Дніпропетровської області відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було придбано житловий будинок житловою площею 33,3 кв.м., тоді як у 1988 році було збудовано новий будинок, житловою площею 54,4 кв.м., право власності на який не зареєстровано, а відповідно право власності на нього не оформлено та заявником не надано документи, що посвідчують право власності на новозбудований житловий будинок за спадкодавцем, подання яких передбачено підпунктом 4.18 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року, №296/5 (а.с.25).

Також, 23.01.2026 року Управлінням капітального будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради Бруснаковій В. надано відповідь, згідно якої Управління капітального будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради не має повноважень реєструвати нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.27).

30.03.2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Ткаченко С.В., Марганецька міська рада, Дніпропетровська область, винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 84029685, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Під час розгляду заяви, наданих документів, відомостей БТІ та перевірки відомостей в електронних реєстрах на нерухоме майно, а саме в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та діючих до 01.01.2013 року, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було встановлено, що відомості про нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 відсутні, і подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав (а.с.28).

Частиною 1 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як встановлено судом, 11.12.1987 року ОСОБА_1 придбав жилий будинок глинобитний, розміром жилої площі 33,3 кв.м з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 1260 кв.м. та на підставі дозвільних документів на будівництво на тій же земельній ділянці збудував новий житловий будинок садибного типу з господарськими спорудами (Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 24.10.1990 року), однак право власності на новозбудований будинок не оформив та помер в 2017 році.

У жовтні 1990 році в Українській РСР право власності на нерухоме майно набувалося за нормами Цивільного кодексу УРСР 1963 року та Закону СРСР «Про власність», прийнятого у березні 1990 року.

Варто також зазначити, що на час побудови об`єктів до 1990 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Згідно вказаної Інструкції зведення житлових будинків на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці здійснювалось за наявності проекту та дозволу виконкому місцевої Ради народних депутатів, право власності оформлювалося через прийняття будинку в експлуатацію та реєстрацію у Бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Отримавши затверджений рішенням виконкому міської Ради народних депутатів № 291/1 24.10.1990 року Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не зареєстрував своє право власності на новозбудоване майно в БТІ.

Отже, будинок за вказаною вище адресою належав ОСОБА_1 , хоча реєстрація права власності в БТІ та в подальшому (у зв`язку зі зміною законодавства та порядку реєстрації права власності) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проведена.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою стороною (ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, з огляду на наведені правові норми, зважаючи на те, що будинок АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_1 з дотриманням всіх норм, був введений в експлуатацію, належав йому, хоча право власності не було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації, враховуючи те, що позивачка є єдиним спадкоємцем та фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, за таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позов та визнати за ОСОБА_1 право власності на спірний будинок в порядку спадкування за законом.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

Керуючись статтями ст.ст.12, 13, 77-81, 259, 263-265, 268, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на новозбудований будинок, загальною площею 87,2 кв.м, з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , – у порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: територіальна громада міста Марганця в особі Марганецької міської ради, код КОАТУУ 1211300000, адреса: Дніпропетровська область, Нікопольський район, м.Марганець, вул.Єдності, 29-а.

Повне судове рішення складено 02.10.2026 року

Суддя: Н. М. Нанічкіна