Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №204/11225/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11225/26

Провадження № 3/204/1613/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Некрасов О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вільнянськ, Запорізької області, громадянки України, працевлаштованої Товариство з обмеженою відповідальністю «Євровторсировина», РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Під час перевірки Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровторсировина» було встановлено, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення: вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, а саме ТОВ «Євровторсировина» із ОСОБА_2 укладено договір на виконання робіт/надання послуг № 01 від 01 травня 2025 року. Жодним документом (договором ЦМХ, Актом виконання робіт б/н від 30 травня 2025 року не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги) за певною професією – оператор пресу (пресувальник пресу, посада наявна у штатному розписі Товариства). Все це вказує на те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат. У договорі ЦМХ та акту надання послуг, не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Праця за вказаним договором не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності Товариства. Таким чином, укладений із потерпілою цивільно-правовий договір фактично використовувався для оформлення відносин, які за своїм змістом мали ознаки трудових, тобто мав місце факт підміни трудових відносин цивільно-правовими. ОСОБА_2 фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомленням Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу. Крім цього, у порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України ОСОБА_1 , яка наділена правом прийняття на роботу та звільнення працівників, та на яку покладено обов`язки дотримання законодавства про працю, протягом 2025 року фактично допустила до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування, та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Пояснила, що підприємство тільки розпочало свою роботу та лише у травні запустили обладнання у зв`язку із переїздом на нову територію. У зв`язку із тим, що не було відомо, який буде об`єм макулатури, вони не могли визначитись із кількістю працівників. Тому, коли їм привозили сировину, вони після цього приймали рішення щодо виведення на роботу працівників, у тому числі й вирішували питання щодо частоти виводу, а саме чи один раз на тиждень, чи декілька разів на тиждень. Накопичився об`єм сировини, тоді виводились працівники та розпочинали сортування та пресування. Щоб потім дізнатись, скільки саме необхідно найняти працівників. У ОСОБА_2 було постійне місце роботи, де вона працювала, у зв`язку із чим вона працювала по договору ЦМХ, по виклику. Ними у договорі не зазначалось об`єм роботи ОСОБА_2 , оскільки їм не було відомо на перед, який буде об`єм робіт. Пресувальний станок належить підприємству, а робоча площадка перебуває в оренді. Колись ОСОБА_2 працювала на підприємстві сортувальницею офіційно.

Згідно ч. 2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч 1 ст. 21 Кодексу Законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Частиною 4 ст. 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Диспозицією ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , її вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими суддею доказами: протоколом про адміністративне правопорушення № ПС/ДН/25610/025398/ПТ від 21 серпня 2026 року; актом № ПС/ДН/25610/0574 від 21 серпня 2026 року складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, судді надано не було.

Більш того, із пояснень ОСОБА_1 убачається, що ОСОБА_2 й раніше працювала на цьому підприємстві сортувальницею, обладнання, до якого остання була допущена належить підприємству, а на роботу ОСОБА_2 виходила за вимогою ОСОБА_1 , що повністю узгоджується зі змістом протоколу та відтворює фактичні трудові відносини з ОСОБА_2 без укладання трудового договору.

Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

При призначенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, обставини, які пом`якшують та які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, його майновий стан та інші вимоги передбачені ст. ст. 33-35 КУпАП та вважає за необхідне накладення на винну стягнення, достатнього для її виховання у вигляді штрафу в дохід держави, оскільки застосування саме такого стягнення буде достатнім для її виправлення і попередить нові правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Тому, оскільки ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним стягнути з неї на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, ч. 3 ст. 41, 280, 283, 284, 294, ч. 1 ст. 303 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити правопорушнику, що накладений за вчинення адміністративного правопорушення штраф вноситься в установу банку України.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра протягом 10 днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя О.О. Некрасов