Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №202/5296/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5296/26

Провадження № 2/202/4724/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 202/5296/26 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.05.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1616057 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Слон Кредит» надало ОСОБА_1 кредит на умовах строковості, зворотності, платності, які вона зобов`язалася повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти. Водночас, відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість.

Між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №1616057 від 19.05.2024, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , в розмірі 19304,99 гривень, з яких: 2999,99 гривень заборгованість за тілом кредиту; 14805,00 гривень заборгованість за відсотками; 1500,00 гривень пеня, штраф.

Після отримання права вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало жодних нарахувань, однак відповідач не виконує умови кредитного договору №1616057 від 19.05.2024, та має непогашену заборгованість, у зв`язку з чим ТОВ «Свеа Фінанс» вимушене звернутись до суду.

Ухвалою суду від 02.07.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, додано до позову клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надала.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, суд приймає до уваги лише надані позивачем докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №1616057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 (далі кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Слон Кредит», у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Слон Кредит» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме текст кредитного договору (за обраними позичальником у процесі оформлення параметрами строку і суми кредиту).

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Слон Кредит» та в Особистому кабінеті прийняла умови та, відповідно до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А321», підписала електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладення.

Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір №1616057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з умовами Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) становить 3000,00 гривень, строком на 360 днів, за користування кредитом нараховуються проценти у таких розмірах та на таких умовах: стандартна процентна ставка 1,50% в день, яка застосовується з другого дня користування кредитом, знижена процентна ставка 0,900% в день.

ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором підписала пропозицію (оферту) щодо укладення договору №1616057, на умовах, визначених офертою.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку остання вказала при оформленні кредиту, що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України.

В свою чергу, відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти та частково здійснюючи погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ОСОБА_1 правовідносин між нею та ТОВ «Слон Кредит».

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення суми кредиту та нарахованих процентів не виконувала належним чином та відповідно до Розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Слон Кредит» станом на 01.06.2026 мала заборгованість в сумі 19304,99 гривень, з яких: 2999,99 гривень заборгованість за тілом кредиту; 14805,00 гривень заборгованість за процентами; 1500,00 гривень штрафні санкції.

Щодо наявності у ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до відповідача за Договором №1616057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024, суд зазначає таке.

Між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників в електронному вигляді до Договору Факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №1616057 від 19.05.2024, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , в розмірі 19304,99 гривень, з яких: 2999,99 гривень сума основного боргу за кредитом; 14805,00 гривень сума заборгованості за процентами; 1500,00 гривень сума штрафних санкцій.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «Свеа Фінанс» відповідно до укладеного Договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №1616057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024.

Після отримання права грошової вимоги, ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало відповідачу жодних додаткових нарахувань за кредитним договором, однак своїх зобов`язань за договором відповідач не виконала, заборгованість не погасила.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати інших обов`язкових платежів не виконала, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість, яка відповідно до наданих позивачем розрахунків становить 19304,99 гривень, з яких: 2999,99 гривень сума основного боргу за кредитом; 14805,00 гривень сума заборгованості за процентами; 1500,00 гривень сума штрафних санкцій.

Вирішуючи вимогу про стягнення штрафних санкцій, суд керується таким.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Договір №1616057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 поширюється дія цього пункту, тому неустойка за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим кредитним договором в розмірі 1500,00 гривень, що нарахована первісним кредитором в період дії в Україні воєнного стану, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення даної суми з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, оскільки доказів повернення кредиту чи спростування вказаних позивачем обставин на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №1616057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 в розмірі 17804,99 гривень, з яких: 2999,99 гривень сума заборгованості за тілом кредиту; 14805,00 гривень сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2455,53 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст.261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за Договором № 1616057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 в розмірі 17804,99 гривень, з яких: 2999,99 гривень сума заборгованості за тілом кредиту; 14805,00 гривень сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; а також сплачений судовий збір у розмірі 2455,53 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суддя склав 02.10.2026.

Суддя Анастасія МИХАЛЬЧЕНКО