Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №202/8321/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8321/26

Провадження № 2-а/202/74/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 286 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що у липні 2026 йому стало відомо, що Індустріальним ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №81482307 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R522892 від 06.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R522892 від 06.05.2026 він не отримував, не був присутній під час розгляду справи, не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не підписував жодних документів про її отримання, тобто фактично про притягнення до адміністративної відповідальності дізнався лише після того, як державний виконавець наклав арешт на його рахунки та примусово списав грошові кошти.

Також зазначив, що 08.05.2026 ним добровільно було сплачено адміністративний штраф у сумі 8500 грн.

Враховуючи викладене просив суд поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R522892 від 06.05.2026; визнати протиправною та скасувати постанову № R522892 від 06.05.2026, закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та стягнути з відповідачів судові витрати.

13 серпня 2026 року у справі відкрито провадження та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

28 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов у якому відповідач зазначає, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки 17.12.2025 року на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено повістку з викликом для уточнення даних. ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці №5954138.

06.05.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста від ОСОБА_1 надійшла заява особи в якій він зазначає, що не оспорює допущене правопорушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Як вказано у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, що міститься у матеріалах справи, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постановив накласти штраф у сумі 17 000 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа – Індустріальний відділ ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції письмових пояснень щодо позову не подала.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+» 03.06.2026.

17.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 направив позивачу поштою повістку № 5954138 з викликом для уточнення даних на 14 год. 00 хв. 07.01.2026, що підтверджується її копією.

Повістку направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення (трекінг R067058392704). Відправлення повернулося до відповідача у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою у грудні 2025 року (точну дату встановити неможливо, оскільки поштовий штемпель нечіткий), що підтверджується копією довідки АТ «Укрпошта» про причини повернення. Відстежити поштове відправлення неможливо, оскільки дані трекінгу відображаються на сайті АТ «Укрпошта» протягом 6 місяців.

06.05.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява ОСОБА_1 про те, що він не оспорює допущене порушення і згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Цю обставину прямо відображено у вступній та описовій частинах оскаржуваної постанови.

06.05.2026 тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову № R522892 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн за неприбуття за викликом у визначені повісткою дату і час. Постанова набирає законної сили 16.05.2026 і містить застереження, що в разі сплати протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили не менше 50 відсотків розміру штрафу постанова вважається виконаною.

08.05.2026, тобто через два дні після винесення постанови і до набрання нею законної сили, ОСОБА_1 сплатив 8 500 грн, що становить 50 відсотків накладеного штрафу. Це підтверджується копією платіжної інструкції.

21.07.2026 у межах виконавчого провадження № 81482307, відкритого на підставі цієї ж постанови, з рахунку ОСОБА_1 примусово стягнуто 37 800 грн.

Щодо строку звернення до суду

З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 11.08.2026. Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення. Оскаржувану постанову ухвалено 06.05.2026, отже, позивач пропустив строк звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Можливість поновлення пропущеного з поважних причин строку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачена також ст. 289 КУпАП.

Процесуальні строки забезпечують юридичну визначеність і дисциплінують учасників справи, однак не є самоціллю. Вирішуючи питання про поновлення строку, суд оцінює конкретні обставини справи і співмірність наслідків пропуску строку з метою, якій він слугує.

Позивач обґрунтовує пропуск строку тим, що не знав про притягнення його до адміністративної відповідальності. Цей довід свого підтвердження не знайшов, оскільки 06.05.2026 позивач через електронний кабінет подав заяву про згоду на розгляд справи за його відсутності, а 08.05.2026 сплатив половину накладеного штрафу. Отже, про постанову і розмір стягнення він знав не пізніше 08.05.2026. Водночас неспроможність цього доводу сама по собі не виключає поважності пропуску строку, якщо інші встановлені судом обставини свідчать про наявність об`єктивних причин несвоєчасного звернення до суду.

Такі обставини у цій справі є, оскільки оскаржувана постанова передбачає, що в разі сплати не менше 50 відсотків штрафу протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили вона вважається виконаною. Позивач сплатив цю частину штрафу ще раніше – до набрання постановою законної сили. Сплата до початку відведеного строку не суперечить меті такого правила, яка полягає у стимулюванні швидкого добровільного виконання постанови, а її досягає. За таких обставин позивач мав обґрунтовані підстави вважати постанову виконаною, а відносини, пов`язані з притягненням його до відповідальності, – завершеними, і не мав потреби звертатися до суду.

Потреба в судовому захисті виникла після того, як постанову, попри сплату, пред`явили до примусового виконання і 21.07.2026 з рахунку позивача стягнули 37 800 грн. Разом із уже сплаченою сумою це більш ніж у два з половиною рази перевищує розмір накладеного штрафу. Десятиденний строк, обчислений від цієї дати, сплив 31.07.2026, а позов подано 11.08.2026, тобто з перевищенням на 11 днів. Такий проміжок часу суд вважає незначним і він не свідчить ні про тривалу бездіяльність позивача, ні про зловживання процесуальними правами.

Заперечень щодо поновлення строку відповідач не висловив.

Крім того, інтерес суб`єкта владних повноважень у тому, щоб його рішення не переглядалося після спливу строку, не може мати пріоритету над правом особи на доступ до суду, коли пропуск строку є незначним, а втручання в її майнові права – суттєвим.

Право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може обмежуватися процесуальними строками. Однак такі обмеження не повинні шкодити самій суті цього права і мають бути співмірними з легітимною метою (рішення ЄСПЛ у справах «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998; «Зубац проти Хорватії» [ВП], заява № 40160/12, від 05.04.2018). Водночас поновлення строку має ґрунтуватися на обставинах, які виправдовують відступ від принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03.04.2008). У цій справі такими обставинами є незначна тривалість пропуску, суттєвість втручання в майнові права позивача.

Отже, інтерес позивача в ефективному судовому захисті переважає інтерес у суворому дотриманні строку, а відмова в його поновленні була б непропорційним обмеженням права на доступ до суду. Суд визнає причини пропуску строку поважними і поновлює його.

Поновивши строк, суд перевіряє правомірність оскаржуваної постанови в повному обсязі за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України, а не лише з огляду на наслідки її виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Щодо суті спору

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 210-1 КУпАП. Від імені ТЦК та СП розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право керівники відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дію якого неодноразово продовжено. Отже, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період у розумінні абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Порядок проведення відповідних заходів визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за неприбуття за викликом до ТЦК та СП о 14 год. 00 хв. 07.01.2026, як визначено в повістці.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Правопорушення, що полягає в неприбутті за викликом у визначений строк, не є триваючим: воно вчиняється в день, коли особа не виконала обов`язку, який мала виконати саме цього дня. Отже, днем вчинення правопорушення є 07.01.2026.

Позивача викликав сам відповідач. Про те, що позивач не прибув у визначені повісткою дату і час, відповідач дізнався в той самий день – 07.01.2026. Відомості про причину невручення повістки (відсутність адресата за вказаною адресою) він отримав, коли поштове відправлення повернулося. Тому днем виявлення правопорушення є 07.01.2026.

Зазначення в постанові, що порушення встановлено «за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації» Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не змінює дня виявлення правопорушення. Відомості реєстру лише відображають обставини, які вже були відомі відповідачу з дня неприбуття позивача. Повторне звернення суб`єкта владних повноважень до власних даних не є виявленням правопорушення в розумінні ст. 38 КУпАП, інакше початок перебігу строку залежав би виключно від волі органу, який накладає стягнення.

Таким чином, постанову від 06.05.2026 винесено після спливу тримісячного строку, визначеного ст. 38 КУпАП.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчилися строки, передбачені ст. 38 цього Кодексу.

Заява позивача від 06.05.2026 про те, що він не оспорює порушення і згоден на розгляд справи за його відсутності, не впливає на цей висновок. Положення ст. 247 КУпАП є імперативними і обставини, що виключають провадження у справі, підлягають врахуванню незалежно від позиції особи, щодо якої воно ведеться, зокрема від визнання нею порушення. З тих самих причин не має значення для цього висновку й сплата позивачем частини штрафу.

Оскільки встановлено обставину, що виключає провадження у справі, суд не надає оцінки іншим доводам сторін щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, зокрема щодо належності його оповіщення про виклик.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З урахуванням цих повноважень належним і достатнім способом захисту права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 666,00 грн, що підтверджується квитанцією від 29.07.2026. Цю суму слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 121, 139, 241–246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № R522892 від 06.05.2026.

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R522892 від 06.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 666 грн 00 коп. (шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суддя склав 02.10.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО