Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №202/7599/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/7599/25

Провадження № 2/202/813/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра

у складі судді Мариніна О.В.,

за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/7599/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (інтереси якого представляє адвокат Батченко О.О.) звернувся до суду з позовом до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, у якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частки нерухомого майна, а саме на житлову квартиру загальною площею 37,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначена квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого у 1994 році, належала на праві приватної спільної (сумісної) власності його батькам – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири. До нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину позивач у встановленому порядку не звертався, оскільки вважав, що прийняв спадщину за фактом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті. Після смерті матері – ОСОБА_3 – позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку цієї квартири. У квітні 2025 року позивач звернувся до Мирноградської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, проте постановою від 29.04.2025 № 103/02-51 йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з неможливістю отримати підтвердження реєстрації права власності на квартиру в БТІ м. Донецька через відсутність паперового носія інформації про об`єкт нерухомого майна, який залишився на території, непідконтрольній владі України. Позивач зазначає, що є єдиним спадкоємцем майна після смерті батька, тому змушений звернутися до суду.

Відповідач відзиву на позов не подав та надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Батьки позивача – ОСОБА_2 , 1943 року народження, та ОСОБА_4 , 1945 року народження, уклали шлюб 16.04.1969, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 86.

Народився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим РАЦС м. Авдіївки Донецької області 02.08.1979, актовий запис № 33 від 25.02.1965; у свідоцтві батьком зазначено ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 23.09.1994 Управлінням житлово-комунального господарства ЗАТ «Авдіївський коксохімзавод» на підставі рішення від 15.09.1994 № 550, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної (сумісної) власності належала квартира загальною площею 37,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності зареєстровано в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» 29.09.1994 за № 5132.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану м. Авдіївки Донецької області 20.10.1994, актовий запис № 228. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишилася на прізвищі « ОСОБА_5 ».

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області 15.02.2005, актовий запис № 61. Таким чином, 29.01.2005 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частка зазначеної квартири.

Відповідно до довідки Центру адміністративних послуг Авдіївської міської ради від 25.02.2021 № 07-29д/853 ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з 15.06.1976 до 01.03.2005. Отже, на час відкриття спадщини позивач проживав разом зі спадкодавцем.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 06.11.2015, актовий запис № 314.

Після її смерті позивач звернувся до приватного нотаріуса Авдіївського міського нотаріального округу Василенко В.А., яка 22.03.2021 видала йому свідоцтво про право на спадщину за законом серії НМС № 438467 (спадкова справа № 10/2021, зареєстровано в реєстрі за № 342) на 1/2 частку двокімнатної квартири за вказаною адресою, що належала його матері. Ця частка не є предметом спору.

Згідно з довідкою від 01.07.2024 № 3244-7002063536 позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою державного нотаріуса Мирноградської державної нотаріальної контори від 29.04.2025 № 103/02-51 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири після смерті батька у зв`язку з неможливістю отримати підтвердження реєстрації права власності на квартиру в БТІ м. Донецька через відсутність паперового носія інформації про об`єкт нерухомого майна, оскільки він залишився на території, непідконтрольній владі України, – у м. Донецьку.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р м. Донецьк включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, м. Донецьк та м. Авдіївка віднесені до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. За ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

За ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, вважається таким, що став її власником з часу відкриття спадщини, незалежно від часу прийняття спадщини, а також незалежно від часу державної реєстрації свого права на спадщину, якщо така спадщина підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, має право одержати свідоцтво про право на спадщину, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, – зобов`язаний звернутися до нотаріуса за його видачею.

Відповідно до ст. 356, 357 ЦК України майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), є спільною власністю; частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників або законом.

Згідно зі ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності, а у разі його поділу частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , набута у власність батьками позивача під час шлюбу (право власності зареєстровано 29.09.1994, шлюб розірвано 20.10.1994).

Доказів іншого розміру часток у праві власності, ніж рівні, або наявності домовленості щодо їх розміру суду не надано. Отже, на день смерті ОСОБА_2 йому належала 1/2 частка цієї квартири, яка увійшла до складу спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач є сином спадкодавця, тобто спадкоємцем першої черги за законом, і на час відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем в одній квартирі.

Доказів того, що позивач у шестимісячний строк, який закінчився 29.07.2005, заявив про відмову від спадщини, суду не надано. Тому, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, він вважається таким, що прийняв спадщину, і відповідно до ч. 5 цієї статті є її власником з часу відкриття спадщини, тобто з 29.01.2005.

Відомостей про наявність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. Аналогічна правова позиція викладена в роз`ясненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування», за яким визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується за наявності перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Такі перешкоди у цій справі існують: нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину виключно через неможливість підтвердити реєстрацію права власності спадкодавця в БТІ м. Донецька, архівні матеріали якого залишилися на території, де органи державної влади України не здійснюють повноважень. Ця обставина не залежить від волі позивача, а тому позивач об`єктивно позбавлений можливості в іншому, ніж судовий, порядку оформити свої спадкові права. Той факт, що відповідач не оспорював права позивача, не позбавляє позивача права на судовий захист, оскільки право позивача не визнається у зв`язку з відсутністю документального підтвердження, що не може бути усунуте нотаріусом.

Усі наведені обставини підтверджуються належними, допустимими і достовірними письмовими доказами, які відповідно до ст. 76–81, 89 ЦПК України оцінені судом у їх сукупності. Доказів, які б спростовували ці обставини, суду не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 16, 321, 328, 356, 357, 392, 1216–1218, 1220, 1261, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. 60, 70 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частки нерухомого майна, а саме на житлову квартиру, загальною площею 37,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін