Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №213/3621/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3621/26

Номер провадження 3/213/1051/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Хмельова С.М., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Крамчаніна О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №744271 від 13.08.2026, ОСОБА_1 13.08.2026 о 01:38 год. біля будинку №43 по пр. Перемоги в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області керував транспортним засобом Skoda Superb, номерний знак НОМЕР_2 нх, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори 475859, 475116, 475763.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник Крамчанін О.В. підтримав позицію, яка викладена в клопотанні про закриття провадження у справі, відповідно до якого, вважає, що провадження по справі повинно бути закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказує, що ОСОБА_1 не був водієм в розумінні Закону України "Про дорожній рух", оскільки не керував транспортним засобом Шкода номерний знак НОМЕР_3 . На момент появи працівників поліції автомобіль був припаркований у дворі в м. Кривий Ріг, Інгулецький район, пр. Перемоги,43, та тривалий час знаходився в нерухомому стані, по цій причині працівники поліції не зупиняли та не могли зупиняти припаркований автомобіль, а отже матеріали справи не містять жодних доказів факту керування цим автомобілем та факту його зупинки поліцейськими. Також зазначає, що були відсутні свідки, які б підтвердили факт керування ОСОБА_1 автомобілем. Крім того протокол про адміністративне правопорушення не складався в присутності ОСОБА_1 , у зв`язку з чим йому працівники поліції не роз`яснювали права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, також не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою прилад Drager та в медичному закладі. Вважає, що відеозапис, який долучений до протоколу є недопустимим доказом, оскільки обсяг інформації, зафіксованої на ньому, не містить об`єктивних даних, які б свідчили б про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що з вечора 12 серпня 2026 року перебувала у квартирі, що належить ОСОБА_1 , вона допомагала робити ремонт. По закінченню робіт вона, ОСОБА_3 з жінкою та дитиною, вийшли на вулицю, поклали до транспортного засобу його речі та збиралися йти додому пішки. ОСОБА_3 за кермо не сідав та не керував транспортним засобом.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є цивільною дружиною ОСОБА_1 . Він приїхав у відпустку після тривалого часу перебування на бойовому завданні. Вони у його квартирі робили ремонт з вечора 12 серпня. Коли закінчили, взяли речі чоловіка, що попрати, бо він скоро мав повертатися на службу. Коли на вулиці в машину поклали речі під`їхала патрульна машина та почали звинувачувати чоловіка, що той керував авто в нетверезому стані. Стверджує, що чоловік в ту ніч не керував транспортним засобом.

Суд, вислухав захисника, свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Диспозиція частини 1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом та перебування під час такого керування у стані сп`яніння, або відмова особи від проходження огляду та керування транспортним засобом під час такої відмови.

ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом не визнає.

Як видно із протоколу про адміністративне правопорушення в провину ОСОБА_1 ставиться відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, у зв`язку із виявленими ознаками саме алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці.

У своїх діях працівники поліції повинні керуватися, зокрема, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджена Наказом МВС України, МОЗ України від 19.11.2015 р. №1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затверджений постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 р.) (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 розділу І вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 розділу І вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилився від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, відмова від проходження медичного огляду для встановлення або/чи спростування факту перебування водія у стані сп`яніння є самостійною підставою для притягнення особи, яка відмовилась від проходження такого огляду, до адміністративної відповідальності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ (ст. 251 КУпАП). Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Відповідно до змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції. Крім того, згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v.Turkey).

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП до протоколу, окрім направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння від 13.08.2026 та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13.08.2026, відповідно до якого огляд не проводився, додано рапорт інспектора взводу ППП в м. Кривий Ріг від 13.08.2026, з якого видно, що 13.08.2026 о 01.38 біля буд.№43 по пр. Перемоги в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу було зупинено автомобіль Skoda Superb, номерний знак НОМЕР_2 нх згідно зі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», який рухався зі значною швидкістю під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. На вимогу поліцейського останній відмовився пройти огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Від подальшого керування ТЗ ОСОБА_1 був відсторонений, на підтвердження чого надано роз`яснення про відсторонення від права керування транспортним засобом.

Дослідивши відеозаписи, що містяться на цифровому диску, доданому до протоколу, судом встановлено відсутність підтвердження, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. З відео не можливо встановити, що саме його авто переслідував екіпаж патрульної поліції. Під час спілкування з інспектором ОСОБА_1 поводив себе зухвало. агресивно, то просив його не карати, то погрожував фізичною розправою то каявся у вчиненому. Просив увійти в його положення, що він військовий, та перебував на військовій службі і скоро має туди повертатися. Інспектор протягом тривалого часу намагався пояснити ОСОБА_1 свої дії, повноваження та що саме він має зробити, проте ОСОБА_1 перебував у стані неспроможному адекватно цю ситуацію оцінити. Не дивлячись на свою поведінку, саме ОСОБА_1 просив «продути» драгер, на що отримав відмову. ОСОБА_1 не роз`яснювався порядок проходження медичного огляду як на місці, так і в медичному закладі.

ОСОБА_1 інкримінується саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, проте такі висновки щодо відмови від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, спростовуються відеозаписами з боді камер поліцейських, наявних на диску.

Наведене в сукупності свідчить, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у відмові від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Оскільки надані суду матеріали не містять даних, які б дозволили суду позу розумним сумнівом встановити,що дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, проте відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 за ч.1

ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі за даною статтею підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 247 п. 1, 251, 252, 268, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Хмельова