Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №208/12366/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/12366/25

провадження № 3-в/208/6/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м. Кам`янського Варибрус В.А., при секретарі

Ізвіцької Г.В.,

розглянувши подання заступника начальника ВП з превентивної діяльності ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про звільнення від відбування адміністративного стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника ВП з превентивної діяльності ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майор поліції Василь Куліш звернувся до суду з поданням про звільнення від відбування адміністративного стягнення ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що постановою Заводського районного суду м. Кам`янського від 18.11.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк десять діб. 01.12.2025 постанова суду набрала законної сили та направлена судом до виконання. Однак виконати постанову суду про накладення стягнення у виді арешту на строк десять діб не є можливим, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, проходить службу та є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 . У зв`язку із закінченням строку давності виконання судового рішення просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді арешту накладеного постановою Заводського районного суду м. Кам`янського від 18.11.2025 року.

В судове засідання представник ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області не з`явився, про причину неявки не повідомив, клопотань не подав.

ОСОБА_1 направлено судову повістку про дату, час та місце розгляду справи, однак до суду повернувся поштовий конверт із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності представника ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання необхідно відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Заводського районного суду м. Кам`янського від 18.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк десять діб.

Питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до ст.304 КУпАП вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до вимог ст.298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно зі ст.299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

За вимогами ст.300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ст.303 КупАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Провадження по виконанню постанови про застосування адміністративного арешту передбачене главою 32 розділу V КУпАП, а саме: на підставі ст.326 постанова про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, а згідно ст.305 цього Кодексу контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення стягнення здійснюється суддею, який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. За наявності обставин, що ускладнюють виконання такої постанови або роблять її виконання неможливим, суддя може відстрочити її виконання на строк до одного місяця (ч.1 ст.301 КУпАП). 23.11.2018 рішенням Конституційного Суду № 10-р/2018 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): положення ч.1 ст.294 КУпАП, яким встановлено, що постанови про застосування стягнення, передбаченого ст.32 («Адміністративний арешт») цього Кодексу, набирають законної сили з моменту їх винесення; положення ст.326 КУпАП, яке передбачає, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Положення ч.1 ст.294, ст.326 КУпАП, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення, яке є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю. На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз.3 п.п.3.1 п.3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5 рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз.2 п.п.5.4 п.5).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Стаття 80 КК України (за аналогією) передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Згідно з п.п.1 п.1 ст.80 КК України,особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк два роки – у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Виходячи з принципу верховенства права, давність виконання постанови про накладення стягнення у виді адміністративного арешту не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку у кримінальному провадженні, у якому особа звільняється від відбування покарання за строками давності.

Відповідно до матеріалів справи, постанова Заводського районного суду від 18.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у виді арешту строком на 10 діб відносно ОСОБА_1 набрала законної сили 01.12.2025, направлена до виконання судом вчасно, однак станом на 23.03.2026 не виконана у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 призваний по мобілізації.

Разом з тим, на момент розгляду подання строк давності виконання постанови Заводського районного суду м. Кам`янського від 18.11.2025 року не сплив. Постанова набрала законної сили 01.12.2025 року, а тому навіть за умови застосування за аналогією положень п.1 ч.1 ст.80 КК України, якими встановлено дворічний строк давності виконання обвинувального вироку у разі призначення покарання, менш суворого, ніж обмеження волі, встановлений строк давності виконання постанови про накладення адміністративного арешту на цей час не закінчився.

Обставини, на які посилається орган Національної поліції, а саме проходження ОСОБА_1 військової служби та перебування його на військовому обліку, не свідчать про закінчення строку давності її виконання та не є передбаченою законом підставою для звільнення особи від адміністративного стягнення.

За таких обставин, враховуючи, що строк давності виконання постанови суду від 18.11.2025 року не закінчився, правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту не встановлено, у зв`язку з чим подання заступника начальника ВП з превентивної діяльності ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 304 КУпАП, ст.80 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання заступника начальника ВП з превентивної діяльності ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді арешту накладеного постановою Заводського районного суду м. Кам`янського від 18.11.2025 року – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її проголошення через Заводський районний суд м. Кам`янського.

Суддя В.А. Варибрус