Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №208/8144/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/8144/26

№ провадження 3/208/1594/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області Кузнєцова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,-

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1№703665, 26.06.2026 року о 16.00 год. гр ОСОБА_1 за адресою: м. Кам`янське проспект Відродження, буд. 7/42, керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії.

ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явися, його представником, адвокатом Бундюк Є.В. до суду подано письмове клопотання у якому вона просить провадження у справі закрити на підставі ст.247 КУпАП. Зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів, що ОСОБА_1 вчинив вказане адміністративне правопорушення, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ2108» д.н.з. НОМЕР_1 . Матеріали справи не містять як особистих пояснень ОСОБА_1 , так до матеріалів справи не долучено і пояснень, свідків чи очевидців з місця події. Відофіксація, яка б підвердила, факт керування ОСОБА_1 , 26.06.2026 року транспортним засобом, в матеріалах справи відсутня. Тобто відповідно до матеріалів справи, відсутні докази того, що ОСОБА_1 був повідомлений про накладення на нього стягнення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, відстуні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення перебаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: пояснення по справі, копія відеозапису з місця вчинення правопорушення, пояснень очевидців з місця події та підтвердження керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Окрім цього протокол серії ЕПР1 №703665 від 26.06.2026 року не містить посилання на правову підставу у зв`язку з чим ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортним засобом. Вказує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5ст.126 КУпАП, є недоведеною.

В зв`язку з чим просить закрити адміністративне провадження по справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відсутністю доказів.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП серед іншого настає за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Згідно з ч. 2 ст. 30 та ч. 1 ст. 317-1 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Таким чином, за змістом приведених вище норм та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, позбавлення спеціального права може бути застосоване виключно до особи, яка раніше набула таке право (отримала посвідчення водія). Якщо особа ніколи не отримувала посвідчення водія, вона об`єктивно не має права керування, а отже і не може бути законно позбавлена того, чого не мала. Застосування до такої особи стягнення у виді позбавлення суперечить вимогам КУпАП і не породжує юридичного факту позбавлення права керування.

Як свідчать матеріали справи, у ОСОБА_1 відсутні відомості про отримання посвідчення, а також докази на підтвердження позбавлення права користування транспортним засобом.

Разом з цим у матеріалах справи мається постанова серії ЕНА №7188925 від 13.05.2026 р. у відповідності до якої на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, однак постанова не містить відомостей про направлення або вручення ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що посилання на цю постанову як на доказ належності особи до категорії позбавленої права керування не утворює склад адміністративного правопорушення ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, суд також звертає увагу, що незважаючи на те, що хоч постанова серії ЕНА № 7188925 від 13.05.2026 р. й набула законної сили, судом не встановлена обізнаність ОСОБА_1 про накладене на нього обмеження у праві керування транспортним засобом, а отже в діях останнього не вбачається умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Тобто, обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені доказами у передбаченому законодавством порядку, належних, допустимих та достовірних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП працівниками поліції суду не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, надавши оцінку зібраним по справі доказам, прихожу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№703665 від 26.06.2026 року та додані до протоколу матеріли не є достатніми доказами, які дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Суд не є тим органом, який збирає докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Це обов`язок органу, який складає протокол, і так само як і обов`язок доведення вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, також не повинна доводити свою вину чи невинуватість.

Відповідно до ч.2 ст.255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу Пол та Одрей Едвардз проти Сполученого Королівства/Pauland Audrey Edwards v the United Kingdom (№46477/99), в якому суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, будь-яких переконливих доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надано, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому Законом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у КУпАП таких засад, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Згідно із ч.1 п. 3 ст.284КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виносить постанову про закриття справи.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи, відповідно до ст.252 КУпАП, надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, беручи до уваги, що органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ч.5 ст.126 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.126, п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя А. С. Кузнєцова