Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №212/8990/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/8990/26

1-кп/212/1246/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: Головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора Донецької обласної прокуратури – ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 22024050000003578 від 10 грудня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Єнакієве Донецької області, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України серії № НОМЕР_1 , виданий Єнакіївським MB УМВС України в Донецькій області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно - правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії Російської Федерації на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно - політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.

Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС Російської Федерації на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав.

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента Російської Федерації, нібито виходячи з інтересів безпеки життя громадян Російської Федерації, особового складу військового контингенту ЗС Російської Федерації, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту Російської Федерації на використання ЗС Російської Федерації на території України.

Надалі, продовжуючи підривну діяльність проти України, Російська Федерація утворила на тимчасово окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади Російської Федерації, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації та недопущення контролю України над цією територією.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС Російської Федерації на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262 «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії Російської Федерації стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку Російської Федерації на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку Російської Федерації внаслідок військової агресії частини території України — АР Крим - підтверджено невизнання анексії.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано т. зв. «Донецьку Народну Республіку» та т. зв. «Луганську Народну Республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому Збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації і Збройних сил Російської Федерації, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по цивільному населенню, також, військовими формуваннями Російської Федерації здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24 лютого 2022 року збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. Iі Закону № 1207-VII окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно з ст. 42 IV Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

З метою забезпечення роботи окупаційних органів влади у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, керівниками т. зв. «Донецької Народної Республіки» за вказівки невстановлених представників Російської Федерації створено не передбачені законодавством України державні адміністрації.

Так, не пізніше 31 травня 2023 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території - у м. Єнакієве Донецької області, діючи умисно, з метою бути обраним до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, добровільно зареєструвався кандидатом у депутати т. зв. «Єнакіївської міської ради Донецької Народної Республіки» І скликання від політичної партії «Єдина Росія», з метою бути обраним до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території.

10 вересня 2023 року ОСОБА_5 , маючи умисел, спрямований на обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, в якості кандидата від політичної партії «Єдина Росія» взяв участь у незаконних виборах на тимчасово окупованій території Донецької області та був добровільно обраний від даної політичної партії депутатом до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території - т. зв. «Єнакіївської міської ради Донецької Народної Республіки», розташованого за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, площа Леніна, буд. 7.

3 18 вересня 2023 року ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Єнакієве Донецької області, добровільно бере участь у засіданнях т. зв. «Єнакіївської міської ради Донецької Народної Республіки» І скликання у якості депутата від політичної партії «Єдина Росія».

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

Повістки про виклик обвинуваченого, повідомлення його про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному вебсайті Покровського районного суду міста Кривого Рогу, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газетах “Урядовий кур`єр” та “Голос України” в рубриці “Оголошення”, а копії процесуальних документів, що підлягали врученню обвинуваченому на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України направлялись його захиснику. Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.

Дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі № 3-04-2026-004574 від 08 травня 2026 року, виданого на підставі постанови старшого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 08 травня 2026 року, призначено адвоката ОСОБА_4 у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст.46, 47 КПК України, для забезпечення безоплатної вторинної правової допомоги (здійснення захисту) обвинуваченому ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Cобороного районного суду міста Дніпра від 05 червня 2026 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки він перебуває на тимчасово окупованій території України і інкримінований йому злочин та поведінка підпадали під вимоги ч.2 ст.297-1 КПК України.

З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вжив всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику обвинуваченого, щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через наданого захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування, а відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.51 КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.

Крім цього, згідно з ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 серпня 2026 року відносно обвинуваченого здійснювалось спеціальне судове провадження.

У судових засіданнях приймав участь захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_4 , яка здійснювала захист на стадії досудового розслідування і обізнана з матеріалами кримінального провадження від початку спеціального досудового розслідування.

Крім того, судом також вживалися заходи щодо виклику обвинуваченого для забезпечення його доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст.323 КПК України шляхом опублікування повісток про виклик у газетах“Урядовий кур`єр” та “Голос України”, а також на офіційному сайті Покровського районного суду міста Кривого Рогу та сайті Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про наміри обвинуваченого ухилитися від правосуддя держави Україна, що суд оцінює як реалізацію ОСОБА_5 , його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що було вжито всіх достатніх заходів з метою дотримання прав ОСОБА_5 , як підозрюваного, так і обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а отже відповідно до вимог ст.323 КПК України наявні достатні правові підстави для розгляду даного кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинувачених, як учасників кримінального провадження, яке відбувається за їх відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого обвинуваченням доказу, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Суд вважає загальновідомими і такими, що не потребують доказування в межах даного кримінального провадження факти того, що тимчасова окупація частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного військовою агресією РФ, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабне вторгнення ЗС РФ та інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України, які не заперечуються владою РФ – є міжнародним збройним конфліктом.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доводиться сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів, наданих стороною обвинувачення.

Так, підтвердження провини обвинуваченого стороною обвинувачення надано, а судом безпосередньо досліджено також наступні письмові докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 10 грудня 2024 року внесено відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією ч.5 ст.111-1 КК України № 22024050000003578 за фактом того, що у вересні 2023 року громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи в тимчасово окупованому місті Єнакієве Донецької області, переслідуючи єдиний кримінально-протиправний намір, направлений на сприяння державі агресору російській федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області добровільно, без фізичного примусу, за результатами “виборів” був обраний “депутатом” до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території – “Енакиевского городского совета Донецкой Народной Республики” (мовою оригіналу) від політичної партії окупаційної адміністрації “Единая Россия” (мовою оригіналу) (т.2 а.к.п.1);

- протокол огляду від 12 червня 2025 року, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд публікації, розміщених на офіційному веб-ресурсі “Муниципальное образование город ской округ Енакиево Донецкой Народной Республики” (мовою оригіналу), на якому містяться дані про протиправну діяльність ОСОБА_5 . В результаті здійснення вказаного огляду, на офіційній сторінці “Муниципальное образование город ской округ Енакиево Донецкой Народной Республики” (мовою оригіналу) є інформація про депутата ОСОБА_5 від політичної партії “Единая Россия” (мовою оригіналу) та його депутатську діяльність, прийом громадян (т.1 а.к.п.16-30);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 08 січня 2026 року, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме телеграм каналу “Типичное Енакиево” (мовою ориганілу), в ході огляду якого встановлено, що депутат “Енакиевского городского совета” (мовою оригіналу) ОСОБА_6 проводить прийом громадян щодо питань житлово-комунального господарства і пенсійного призначення (т.2 а.к.п.31-45);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 07 січня 2026 року, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт “Муниципальное образование городской округ Енакиево Донецкой народной республики” (мовою оригіналу) та яким встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 займає посаду депутата “Енакиевского городского совета днр та секретаря “комитета по соблюдению законности і правопорядка” (мовою оригіналу), що свідчить про те, що останній здійснює незаконну діяльність на тимчасово окупованій території Донецької області (т.2 а.к.п.47-65);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 06 січня 2026 року з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт Донецької народної республіки, а саме Закону “О статусе депутата Народного Совета Донецкой Народной Республики” (мовою оригіналу) (т.2 а.к.п.67-83);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 12 вересня 2025 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт “Единый государственный реєстр юридических лиц Росийской Федерации” (мовою оригіналу) на якому введено ИНН 9307011866, в ході огляду якого є інформація про “Енакиевский городской совет Донецкой народной республики” (мовою оригіналу): місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомості про реєстрацію, тощо (т.2 а.к.п.85-101);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 09 вересня 2025 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт “Муниципальное образование городской округ Енакиево Донецкой народной республики” (мовою оригіналу) та яким встановлено, що на сайті міститься “решение Енакиевского городского совета Донецкой Народной Республики от 24.11.2023 № 1/7-32 “Об утверждении структуры Енакиевского городского совета Донецкой Народной Республики” (мовою оригіналу) (т.2 а.к.п.103-150);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 06 вересня 2025 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт “Міністерства юстиції Російської Федерації”. Проведено огляд “Федерального Закона от 06.10.2003 № 131-ФЗ “Об общих принципах организации местного самоуправления в Росийской Федерации” (мовою оригіналу) (т.2 а.к.п.152-194);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 09 липня 2025 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт “Правительство Донецкой народной республики” (мовою оригіналу). Проведено огляд Конституції “Донецкой народной республики” (мовою оригіналу) від 30 грудня 2022 року (т.2 а.к.п.196-224);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 16 липня 2025 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме “Федеральный конституционный закон от 04.10.2022 № 5-ФКЗ “О принятии в Российскую Федерацию Донецкой Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субьекта – Донецкой Народной Республики” (мовою оригіналу) (т.3 а.к.п.1-38);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 25 серпня 2025 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт “Донецкой народной республики” (мовою оригіналу). Проведено огляд Закону “О местном самоуправлении в Донецкой народной республики” (мовою оригіналу) від 14 серпня 2023 року (т.3 а.к.п.41-65);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 22 серпня 2025 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт Донецької народної республіки. Проведено огляд Закону № 439-ІІНС “О структуре и наименовании органов местного самоуправления, численности, сроках полномочий и дате проведения выборов депутатов представительных органов муниципальных образований первого созыва в Донецкой народной республики” (действующая редакція по состоянию на 28.08.2023 г” (мовою оригіналу) (т.3 а.к.п.67-81);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 10 березня 2026 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме офіційний сайт веб-ресурсу “Итоги предварительного голосования “Единой России” (мовою оригіналу), в ході огляду якого встановлено, що є посилання на “Итоговый список кандидатов предварительного голосования городской округ Енакиево” (мовою оригіналу), у якому під номером 19 маєво ПІБ ОСОБА_7 (мовою оригіналу) (т.3 а.к.п. 84-100);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 10 березня 2026 року, з додатком № 1, за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме официальное опубликование правових актов ДНР, а саме закон 438-ІІНС Об образовании на территории Донецкой Народной Республики городских и муниципальны округов, установлении их границ (мовою оригіналу). Зі змісту закону встановлено, що “на территории Донецкой Народной Республики образовано городской округ Енакиево” , а також “установлено перечень населенных пунктов, входящих в состав городского округа Енакиево – город Енакиево” (т.3 а.к.п.102-141);

- протокол огляду документів та ком`ютерних даних від 21 квітня 2026 року, , за участю спеціаліста, в ході якого проведено огляд мережі Інтернет, а саме телеграм каналу “Типичное Енакиево” (мовою оригіналу). В результаті здійснення вказаного огляду отримано інформацію, яка свідчить про те, що громадянин України ОСОБА_5 здійснює незаконну діяльність на тимчасово окупованій території Донецької області (т.3 а.к.п.143-150);

- висновок судової портретної експертизи № СЕ-19/104-25/31561-ФП від 04 вересня 2025 року, згідно якого в графічному файлі “Фото 1” та в особовій картці Державної міграційної служби України, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графічному файлі “Гніпа ДМС форма” – зображена одна і та ж особа (т.3 а.к.п.157- 164);

- ухвалу слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 03 червня 2026 року, якою стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави (т.3 а.к.п.168);

- ухвалу слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 05 червня 2026 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024050000003578 від 10 грудня 2024 року за підозрою ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України (т.3 а.к.п.169-171).

При дослідженні наданих доказів сторони обвинувачення, судом порушень вимог ст.ст.104, 223, 240 КПК України не встановлено.

Розглянувши дане кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, виходячи з сукупності всіх встановлених обставин, дослідивши та оцінивши як кожен окремо, так і в сукупності всі докази сторони обвинувачення, які є належними та допустимими, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, поза будь-яким розумним сумнівом дійшов беззаперечного висновку, що вина ОСОБА_5 доведена в повному обсязі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України за ознаками: добровільного обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що їх характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

За змістом приписів ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, враховуючи дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у максимальній межі санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення із застосуванням додаткових покарань у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з конфіскацією всього належного майна.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на підставі ухвали слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 03 червня 2026 року.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судової портретної експертизи № СЕ-19/104-25/31561-ФП від 04 вересня 2025 року у розмірі 4457 грн.

Керуючись ст.ст.323, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатись діяльністю, яка пов`язана з наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 - рахувати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 4457 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору негайно після його проголошення, копію вироку для обвинуваченого вручити захиснику, інформацію про ухвалення вироку опублікувати у визначеному законом друкованому засобі масової інформації та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст.323 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1