Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №175/17103/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/17103/25

Провадження № 2/175/3551/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"15" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Войтуха О.М.

з участю секретаря Волошка А.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, який поданий представником позивача - адвокатом Косенко С.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком ОСОБА_4 , являється інвалідом з дитинства ІІ групи пожиттєво. З 21 січня 2021 року по теперішній час знаходиться на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги Територіального центру соціального обслуговування Краматорської міської ради, не працює, джерелом доходу є пенсія по інвалідності в розмірі 3 591,00 грн., що є недостатнім для забезпечення лікування та задоволення життєвих потреб.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідачки аліменти на його утримання у розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2025 року було відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник відповідачки - адвокат Сироватка А.М. надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач наразі проживає на території Федеративної Республіки Німеччина, отримує державну соціальну допомогу Burgergeld у розмірі близько 563 євро щомісячно, що повністю покриває його базові потреби, медичне страхування та витрати на житло, а в Україні додатково отримує пенсію по інвалідності в розмірі 3591,00 грн., позивач володіє квартирою, часткою у великому будинку та домоволодінням, отримує європейську соціальну допомогу та українську пенсію, має більше ніж достатньо активів для самозабезпечення. Крім того що позивач має у власності три об`єкти нерухомого майна (квартиру та житлові будинки).

Також представником відповідача зазначено, відповідач не працює, не має власного окремого житла, проживає в одній квартирі з матір`ю у прифронтовому Краматорську під постійними обстрілами. Через серйозні захворювання (периартрит та остеопороз) відповідач обмежена в русі, не може працювати і сама потребує коштів на лікування.

На думку представника відповідача стягнення аліментів з хворої, безробітної доньки у зоні бойових дій на користь батька, який повністю забезпечений у Німеччині та володіє кількома об`єктами нерухомості, суперечить принципам розумності та справедливості.

У судовому засіданні Представник позивача - адвокат Косенко С.В. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Сироватко А.М. просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачки, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 21 грудня 1999 року перебував у шлюбі з ОСОБА_5 . За час шлюбу у них народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 липня 2003 зазначений шлюб було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 460.

Відповідач ОСОБА_4 після розірвання шлюбу батьків, проживала разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка, видана директором ЗОШ № 16 Л.Г. Шевченко від 04 грудня 2009 року.

Позивач є непрацездатною особою та інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акту медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №473610.

Згідно довідки виданої Територіальним центром соціального обслуговування Краматорської міської ради, позивач з 21 січня 2021 року по теперішній час знаходиться на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома.

На виконання ухвали суду від 29 січня 2026 року про витребування доказів Головним центром обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України надано витяг з Бази даних щодо перетинання державного кордону України в період з 24 лютого 2022 року по 20 лютого 2026 року, з якого вбачається що позивач 06 березня 2025 року перетнув кордон України в пункті пропуску пп «Краківець».

Згідно довідки щодо розміру пенсії від 25 лютого 2026 року № 5323/04-16, виданої ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року позивач отримав пенсію в загальному розмірі 38 597,80 грн., розмір пенсії з вересня 2024 р. по березень 2025 р. – 3 591,86,00 грн. щомісячно, з березня 2025 р. по січень 2026 р. – 3 999,18 грн.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №47335350 від 20.04.2026 року, позивач є власником нерухомості, а саме:

- Квартири загальною площею 37,8 кв.м у АДРЕСА_2 .

- 1/2 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_3

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності від 30 квітня 2004 року позивач ОСОБА_3 володіє житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ,.

Також позивачем надано довідку про отримання соціальної допомоги від уряду Німеччини (Burgergeld/SGB XII) у розмірі 1318,08 євро щомісячно.

Також судои встановлено, що на теперішній час відповідачка не працює, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП ОТМ м. Краматорськ від 01 лютого 2022 року відповідачу визначено діагноз - периартрит правого колінного суглоба, з рекомендацією носити бандаж для правого колінного суглоба, в подальшому відповідно до консультаційного висновку, який виданий поліклінікою у м. Краматорськ від 02 травня 2023 року відповілачу визначено діагноз остеопороз.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обов`язок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей.

Потреба матеріальної допомоги (нужденність) полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв`язку з відсутністю пенсій (допомоги) чи їх низького розміру, а також у зв`язку із відсутністю у них інших джерел існування.

Разом з тим, один лише факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.

Статтею 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначені розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Але додатково має правове значення те, що за правилом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, а також наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Також суд враховує правову позицію, викладену в постанові від 18.11.2020 у справі № 757/52096/18, згідно якої обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.

Щодо визначення потреби у матеріальній допомозі, то Верховний Суд у постановах від 28.11.2018 у справі №676/5118/16-ц та від 10.10.2018 у справі №301/160/17 зазначив, що така потреба визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, яке може приносити дохід тощо.

Також, Верховний Суд зазначає, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом» (постанови від 10.10.2018 у справі №301/160/17, від 16.04.2018 у справі №759/1315/17). Водночас наявність доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, не свідчить про те, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц, від 26.02.2020 у справі №233/4252/18, від 02.10.2019 у справі №301/1359/16-ц).

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений з 01.01.2026 в розмірі - 2 595,00 грн. Розмір пенсії позивача, станом на час розгляду справи складає 3 999,18 грн. щомісячно, отже перевищує відповідний прожитковий мінімум.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів того, що він потребує матеріальної допомоги, а розмір його пенсії не забезпечує належного рівня життя. Крім того, судом врахований той факт, що на теперішній час позивач проживає у ФРН, отримує соціальні виплати від цієї держави, а також має на праві власності три об`єкти нерухомого майна.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, а в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі наведеного, ст.ст. 202, 205 ЦПК України, керуючись ст. ст. ст.ст. 12-13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 280-282, 354 ЦП України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя О.М. Войтух