Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №175/13598/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/13598/26

Провадження № 1-кп/175/1158/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному провадженні кримінальне провадження № 12026047240000126 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, не є особою з інвалідністю, не одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

17.02.2025 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки,

обвинуваченого в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.11.2019, зобов`язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх його видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до суду 19 листопада 2019 року і до досягнення сином повноліття, тобто до 01 грудня 2035 року.

Однак, ОСОБА_2 , будучи особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, засуджений вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 164 КК України, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, грубо порушуючи обов`язки щодо необхідності утримання малолітнього сина, які покладені на нього як батька ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. ст. 150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України, продовжує ігнорувати загальноприйняті норми, що гарантують нормальний розвиток, виховання та здоров`я дитини, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи умисел, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, у період часу з 01 липня 2024 року по 31 липня 2026 року злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу поставки на облік, працюючи у приватних осіб і маючи тимчасовий заробіток, з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, не надавав належної матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів та у період з 01.07.2024 по 31.07.2026 становить 169 468, 00 гривень.

Таким чином ОСОБА_2 будучи особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, підозрюється у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області коштів на утримання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно перевищують суму виплат понад три місяці відповідних платежів та у період з 01.07.2024 по 31.07.2026 становить 163 468, 00 гривень.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення за ст. 164 КК України.

ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОРГАНОМ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ОБСТАВИНИ, ЯКІ НЕ ОСПОРЮЮТЬСЯ УЧАСНИКАМИ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Під час досудового розслідування було встановлено, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден із розглядом обвинувального акта за його відсутності, в зв`язку із чим прокурором був надісланий до суду обвинувальний акт, в якому зазначено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , що була складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , відповідно до якої обвинувачений беззаперечно визнає своєю винуватість, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України та згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні .

Також до обвинувального акту додана письмова заява законного представника потерпілого ОСОБА_4 , відповідно до якої законний представник потерпілого згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України та згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Крім того, до обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, розгляд обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку проводився судом без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Обставини кримінального проступку, які не оспорюються учасниками судового провадження, викладені судом у формулюванні обвинувачення.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОМ`ЯКШУЮТЬ АБО ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 раніше був судимий за вчинення кримінального проступку, судимість за вчинення якого не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, він офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за яким характеризується нейтрально, на обліку у лікарів психіатра як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Разом із цим, оскільки обвинувачений скоїв цей злочин після постановлення вироку Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 року, але до повного відбуття покарання, тому суд вважає необхідним призначити остаточне покарання у виді обмеження волі із застосуванням положень ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком. При цьому покарання за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 року у виді пробаційного нагляду згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КК України підлягає переведенню в більш суворий вид покарання у виді обмеження волі, з розрахунку – одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ, ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМ КЕРУВАВСЯ СУД.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 2 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді двох років одного місяця обмеження волі.

Строк відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_2 обчислювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1