Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №209/4625/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/4625/26

Провадження № 2/209/2936/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого - судді Юрченко Я.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського 15 липня 2026 року надійшла вищезазначена позовна заява про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона з відповідачем перебувала у шлюбних відносинах, які відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 02.12.2008 року, виданого Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 327, були розірвані. Від цього шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.09.2017 року по цивільній справі № 209/2081/17, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час син ОСОБА_3 досяг повноліття та продовжує навчання на 2 курсі денної форми здобуття освіти, є учнем 2сН Т класу дирекції шкільного комплексу ім. Болеслава Пруса у Ченстохові Республіка Польща, з терміном навчання 5 років. Враховуючи те, що відповідач будучі працездатним, військовослужбовцем ЗСУ військової частини НОМЕР_1 , отримує щомісячне основне та додаткове грошове забезпечення та маючи матеріальну можливість, добровільно відмовляється надавати своєму сину матеріальну допомогу на період його навчання, через що вимушена самостійно нести тягар усіх фінансових витрат на навчання сина, зазнає матеріальні труднощі та не в повній мірі може забезпечити дитині фінансування її навчання. У зв`язку з зазначеним, позивач потребує матеріальної допомоги з боку відповідача та змушена звернутися до суду для забезпечення своїх інтересів, у спосіб стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2026 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 30).

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини (а.с. 31).

17.08.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 — адвокат Бакумов О. С. подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву (вх. № 20254(2)). У відзиві сторона відповідача просить задовольнити позовні вимоги частково та стягувати аліменти в розмірі 1/10 частини від усіх видів доходу відповідача. Обґрунтовуючи таку позицію, представник зазначає, що оскільки син наразі проживає та навчається в Республіці Польща, а позивач мешкає за місцем своєї реєстрації в Україні, аліменти доцільно стягувати безпосередньо на користь самого сина на його утримання. Крім того, представник відповідача вказує, що заходи досудового врегулювання спору не вживалися, оскільки ані позивач, ані третя особа не зверталися до відповідача з питанням щодо утримання сина. На цей час відповідач зареєстрований, веде спільне господарство, матеріально забезпечує та здійснює догляд за своєю матір`ю — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих осіб № 001395968 від 07.08.2026 року. Мати відповідача є особою пенсійного віку та потребує його піклування (а.с.46-49).

Крім того, 18 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 — адвокат Мерцалов М. Ю. надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому також просить задовольнити позовні вимоги частково та стягувати аліменти в розмірі 1/10 частини від усіх видів доходу відповідача. Обґрунтовуючи відзив, адвокат зазначає, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та має щомісячний дохід у розмірі приблизно 80 000,00–120 000,00 гривень. Відтак, стягнення з нього 1/4 частини доходу становитиме від 20 000,00 грн. до 30 000,00 грн. і більше. Водночас представник відповідача вказує, що позивач не надала жодного кошторису витрат або розрахунку, який би доводив необхідність стягнення на утримання повнолітнього студента саме таких сум. З долучених до позову документів вбачається лише оплата за проживання в гуртожитку, яка становить близько 600–850 польських злотих на місяць, що в еквіваленті дорівнює приблизно 6 000,00–8 500,00 грн., тоді як інших доведених витрат позивачем не надано (а.с. 60–61).

Позивачем ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 16.09.2026 року подано заяву про розгляд справи без участі сторони. Вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с. 71).

Представник відповідача ОСОБА_5 через підсистему «Електронний суд» 30.09.2026 року за вх. 25283 подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, у якій зазначив про підтримання доводів, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с. 88-89).

Третя особа – ОСОБА_3 16.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 23504 подав заява про розгляд справи без участі сторони. Вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с. 73).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 02 грудня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (актовий запис № 327) (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , яке видане повторно 21.12.2017 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 726 (а.с. 6).

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.09.2017 року у справі № 209/2081/17 (провадження № 2/209/1285/17), за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, яке набрало законної сили 08.10.2017 року, вирішено позбавити ОСОБА_2 батьківських праві щодо малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27-28).

На цей час ОСОБА_3 продовжує навчання на денній формі у Шкільному комплексі ім. Болеслава Пруса в м. Ченстохова (Республіка Польща), є учнем 2-сНТ класу, а загальний термін його навчання становить 5 років. Зазначені обставини підтверджуються довідкою № ZS-130/2025/2026, виданою дирекцією Шкільного комплексу ім. Болеслава Пруса у м. Ченстохова (Республіка Польща), текст якої перекладено українською мовою та засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корнєєнковою Н. О. (а.с.9-12).

Відповідач ОСОБА_2 вказує, що має на утриманні матір-пенсіонерку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 22.08.2006 року (а.с.51).

Проте будь-яких інших допустимих доказів на підтвердження того, що мати дійсно перебуває на його утриманні та потребує сторонньої допомоги, матеріали справи не містять.

З довідки № 1/136 від 06.04.2023 року, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_8 , вбачається, що сержант ОСОБА_2 відповідно до наказу від 17.03.2022 року № 106 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 8). Зазначені обставини також підтверджуються копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 № 54 від 17.03.2022 року, з якого вбачається, що сержант ОСОБА_2 , командир відділення 3-ї самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, зарахований до списків особового складу частини, прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою з посадовим окладом 3 000,00 грн на місяць (а.с.40).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів суд враховує вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його розташування.

Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина (дочки), який продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів такої особи та забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності. Оскільки на період навчання особа не має самостійного заробітку, вона потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання об`єктів нерухомості, грошові кошти яких перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за наявності обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку понад 18 років, але не більше 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування у зв`язку з цим потреби у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки мають бути працездатними та мати дохід, який дозволяє їм надавати матеріальну допомогу).

СК України встановлює принцип рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає повнолітній син, дочка. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків щодо надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Як роз`яснено в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, — і своїх повнолітніх дочку, сина.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 20 цієї ж постанови Пленуму, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за наявності обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку понад 18 років, але не більше 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У своїй постанові від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц Верховний Суд зазначив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України. Вказана глава, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, шляхом сплати аліментів (ст. ст. 199–201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його розташування. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання є правом повнолітньої дочки (сина) або того з батьків, з ким вона (він) проживає. Реалізація цього права нерозривно пов`язана з обов`язковою умовою — наявністю у відповідача можливості надавати таку допомогу. Вказана умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Отже, вирішуючи питання, чи потребує повнолітній ОСОБА_3 матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням, та враховуючи форму (денна) й умови (контрактна основа) здобуття освіти, а також відсутність у нього власного джерела доходів, суд доходить висновку, що син позивача дійсно потребує матеріальної допомоги. Надані позивачем докази суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета позовних вимог і логічно пов`язані з обставинами, які підтверджують відсутність добровільного надання відповідачем допомоги сину, який продовжує навчання.

З урахуванням викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності та враховуючи, що повнолітній син відповідача — ОСОБА_3 продовжує навчання, перебуває на утриманні матері та потребує матеріальної допомоги, беручи до уваги потреби особи такого віку й витрати на навчання, а також матеріальний стан відповідача, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог. Суд вважає, що саме розмір аліментів у виді 1/8 частини заробітку, спрямований на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідає вимогам розумності та є співмірним із витратами у зв`язку з її навчанням.

Таким чином, всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, а також з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктами 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову- на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу. Так, факт надання правничої допомоги та її оплати підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією № 022976 від 14.07.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Дубовій О. А. грошові кошти в розмірі 2 500,00 грн за послуги зі складання позовної заяви.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України»). Суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є співмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим часом.

Відтак, витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн підтверджені документально, є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач при пред`явленні позову про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті за вказану позовну вимогу, становить 1331,20 гривні.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 гривні.

Враховуючи роз`яснення, викладені в пунктах 15, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та керуючись статтями 182, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 15 липня 2026 року і до закінчення навчання синa (11.03.2030 року), але не більше ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку, залежно від того, яка з цих обставин настане раніше.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 30 вересня 2026 року.

Суддя Я.О.Юрченко