Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №207/1353/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/1353/26

№ 2/207/1831/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд у міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

представника позивача Шаповал А.П.

представника відповідача Серебрякова Е.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", м.Київ

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 34251,39 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 18750,00 грн, заборгованість за відсотками - 14700,39 грн, заборгованість за комісією - 801,00 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 22.05.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №184538 на суму 18750,00 грн. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у кредит у повному обсязі. 10.10.2025 ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ТОВ "Юніт Капітал" уклали договір факторингу №10102025, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено надання коштів відповідачу або (перерахування) коштів на рахунок, який належить відповідачу. Суду не надано належного, достовірного, допустимого доказу, який би підтверджував факт отримання відповідачем кредитних коштів від кредитодавця.

Згідно із законом, для споживчих кредитів (мікропозик) загальний розмір нарахованих відсотків не може перевищувати суму тіла кредиту, а максимальна денна ставка обмежена на рівні (1%) на день. Нараховувати договірні відсотки можна лише в межах строку дії кредиту, а після закінчення строку нараховувати договірний відсоток заборонено.

Нарахування комісій (за обслуговування рахунку, видачу коштів, розрахунково-касове обслуговування) є незаконним та нікчемним. Заборона прихованих платежів розуміє під собою те, що фінансова установа не має права вимагати сплату комісії за дії, які є його власним обов`язком (обслуговування кредитного рахунку, переказ коштів на рахунок), оскільки це є платою за послугу, яка супроводжує сам кредит. Умови договору про сплату комісії є несправедливими та обмежують права споживача. Сума комісії не є складовою загальних витрат за кредитом і має бути виключена із загальної суми боргу.

Відповідач не був належним чином повідомлений про те, що первісний кредитор відступив права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками за договором не відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування", оскільки максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені кредитним договором. Відповідно до п. 2.2.1. кредитного договору комісія за надання кредиту у розмірі 3750,00 грн була погашена безпосередньо за рахунок кредитних коштів в день укладення договору, тобто фактично включена до тіла кредиту та відображена в графіку платежів. Це свідчить про те, що позичальник не лише погодився з нею, а й фактично скористався механізмом її сплати, передбаченим договором.

Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору.

Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданому розрахунку відбувались згідно з погодженими умовами кредитного договору №184538 від 22.05.2025.

Наданий попереднім кредитором й позивачем в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що пункти так званого "кредитного договору", які передбачають комісію за видачу/управління/обслуговування, є нікчемними в силу закону (ст.11,18 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст.203,215 Цивільного кодексу України).

Повідомити боржника про зміну кредитора за законом зобов`язаний як первісний кредитор так і новий кредитор, оскільки він зацікавлений у поверненні коштів. Повідомлення про зміну кредитора обов`язково має бути письмовим (рекомендованим листом з описом вкладення або вручено особисто під підпис). Боржник має повне право не виконувати своїх зобов`язань перед новим кредитором, доки той не надасть вичерпних доказів того, що він справді став новим власником боргу. Якщо боржника не було письмово повідомлено про зміну кредитора, він вважається таким, що виконав свої зобов`язання попередньому кредитору. Відповідальність за всі несприятливі наслідки несе новий кредитор.

Відповідач повністю спростовує отримання ним від кредитора коштів. Зарахування коштів на рахунок відповідача повинно підтверджуватись банківською випискою за картковим рахунком відповідача, яка містить інформацію про рух коштів, дату операції та підтверджує фактичне надходження суми. Повинен бути розгорнутий перелік надходження коштів.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що комісія за надання кредиту в розмірі 3750,00 грн є фіксованою одноразовою платою за підготовку та організацію надання послуги. Згідно з волевиявленням позичальника, ця комісія була утримана та погашена безпосередньо в день укладення договору за рахунок кредитних коштів. Тобто Відповідач не лише погодилася з цим механізмом, а й фактично розпорядилася зазначеними коштами.

Щодо комісії за управління та обслуговування кредиту, то для позичальника було встановлено знижений тариф у розмірі всього 1,00 грн. Перехід на стандартний тариф у розмірі 100,00 грн був передбачений виключно як наслідок порушення відповідачем графіку платежів. Таким чином, збільшення витрат за цим платежем стало прямим результатом недобросовісної поведінки самого позичальника. Через систематичне невиконання зобов`язань за цим видом комісії нараховано суму в розмірі 801,00 грн, що є абсолютно обґрунтованим.

Умови договору щодо комісій є законними, прозорими та погодженими сторонами, а твердження сторони захисту про їхню нікчемність є лише спробою ухилитися від виконання взятих на себе зобов`язань.

Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань.

Згідно з п. 2.7.1 кредитного договору, денна процентна ставка становить 0,7813% на день, що відповідає вимогам законодавства, оскільки не перевищує встановлений законом ліміт у 1% на день. Усі нарахування відсотків у розмірі 14700,39 грн проводилися виключно в межах строку дії кредитного договору (протягом визначеного строком кредитування 126 днів).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2025 між ТОВ "Кредіплюс" (далі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір про споживчий кредит №184538, відповідно до п.2.1 якого, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит (п.2.2 договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 18750,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 15000,00 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 3750,00 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.п.2.2.1 договору).

За умовами п.2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п.2.4 договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 3750,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту.

Загальний строк кредитування за цим договором складає 126 днів з 22.05.2025 (дата надання кредиту) по 25.09.2025 (п.2.6 договору).

Строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п.п.2.6.1 договору).

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 18459,39 грн (п.2.7 договору).

Відповідно до п.п.2.7.1 договору, денна процентна ставка складає: 18459,39 грн/ 18750,00 грн/126 днів * 100% = 0,7813%/день.

Згідно з п.2.8 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 11 424,07% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 37209,39 грн (п.п.2.9.1 договору).

Кредитний договір підписано відповідачем ідентифікатором ba6e7531.

Крім того, сторони узгодили графік платежів за кредитним договором.

Наведені вище умови кредитного договору також погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту.

Довідкою від 16.01.2026 вих.№206/16-01 ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" повідомляє про успішність операцій, згідно договору №1412/22-1 від 14.12.2022, укладеного з ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім", зокрема ОСОБА_1 за кредитним договором №184538 від 22.05.2025 у розмірі 15000,00 грн.

Листом №КНО-07.8.5/14469 БТ від 17.08.2026 АТ "ПУМБ" повідомлено, що в результаті аналізу операцій здійснених по карті 5355280047242894, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 за період з 22.05.2025 по 27.05.2025 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 15000,00 грн через сервер іншого банку.

10.10.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" (надалі - клієнт) та ТОВ "Юніт Капітал" (надалі - фактор) укладено договір факторингу №10102025, відповідно до п.2.1 якого, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не замінює попередній (п.2.2 договору).

У розділі 3 договору сторони узгодили фінансування та порядку розрахунків.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №2 до договору факторингу №10102025 від 10.10.2025, ТОВ "Юніт Капітал" набуло право вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" до ОСОБА_1 за кредитним договором №184538 від 22.05.2025, саме: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 18750,00 грн; відсотки - 14700,39 грн; комісія - 801,00 грн.

ТОВ "Юніт Капітал" перераховано ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" оплату за відступлення прав вимог згідно договору факторингу факторингу №10102025 від 10.10.2025 та реєстру відступлення права вимоги №2 до договору факторингу №10102025 від 05.11.2025 у розмірі 1901231,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №688 від 11.11.2025.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №184538 від 22.05.2025 становить 34251,39 грн, з яких: за тілом кредиту - 18750,00 грн, відсотки - 14700,39 грн, комісія - 801,00 грн

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд звертає увагу, що договір про споживчий кредит №184538 від 22.05.2025 підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором ba6e7531, який було надіслано на її номер телефону, зазначений останньою у цьому договорі разом із реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, місцем реєстрації.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.

Крім того, суд враховує, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання, номер телефону), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідачем не спростовано факт його волевиявлення щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Положеннями статей 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.

Факт переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ "Юніт Капітал" за кредитним договором №184538 від 22.05.2025 підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах даної справи.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 34251,39 грн, з яких: за тілом кредиту - 18750,00 грн, відсотки - 14700,39 грн, комісія - 801,00 грн.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо недоведення позивачем факту отримання позичальником кредитних коштів, оскільки наведене спростовується листом №КНО-07.8.5/14469 БТ від 17.08.2026, в якому АТ "ПУМБ" повідомлено, що в результаті аналізу операцій здійснених по карті 5355280047242894, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 за період з 22.05.2025 по 27.05.2025 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 15000,00 грн через сервер іншого банку. При цьому номер платіжної картки, на яку зараховано кошти, повністю збігається з номером картки, зазначеним відповідачкою при укладенні кредитного договору.

Суд відхиляє посилання представника відповідача про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками за договором не відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування", оскільки відповідно до п.п.2.7.1 договору, денна процентна ставка складає 0,7813%/день, що не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, передбаченою Законом України "Про споживче кредитування".

У даному випадку відсотки нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

Що стосується посилання представника відповідача на відсутність обов`язку виконання кредитного зобов`язання у зв`язку з неповідомленням відповідача про відступлення права вимоги, суд зауважує, що неповідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги кредитодавцем не є підставою для звільнення його від виконання кредитного договору та не впливає на право позивача як нового кредитора на стягнення заборгованості.

Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 3750,00 грн та 801 грн заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України "Про захист прав споживачів".

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 24/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15, від 21 липня 2021 року у справі №751/4015/15.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про споживче кредитування", є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У розділі терміни та визначення кредитного договору зазначено, що комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п.2.5. цього договору. Комісія за управління та обслуговування кредиту - комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом

Відповідно до п.п.2.2.1 кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 18750,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 15000,00 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 3750,00 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 3750,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п.2.4 кредитного договору).

Водночас, сплата позичальником комісії за надання кредиту, а такої комісії з обслуговування кредиту, фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, пункти укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту, а також комісії з обслуговування кредиту, є нікчемними, що зумовлює відмову у задоволенні позову у цій частині.

Окрім того, незаконним є зарахування частини тіла кредиту у розмірі 3750,00 грн в рахунок сплати комісії за видачу кредиту.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн та процентам у розмірі 14700,39 грн, які нараховано відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору, за встановленою договором процентною ставкою та виключно в межах строку кредитування.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не подано жодного контррозрахунку заборгованості, який би спростовував поданий позивачем розрахунок або свідчив про неправильність нарахування процентів, а відтак підстави для сумніву у правильності визначеного розміру заборгованості в цій частині відсутні.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та відсоткам, приймаючи до уваги набуття позивачем права вимоги заборгованості за вказаним договором на підставі договору факторингу, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення часткового задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; додаткову угоду №25771398048 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність на представництво інтересів ТОВ "Юніт Капітал";

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, часткове задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором про споживчий кредит №184538 від 22.05.2025 у загальному розмірі 29 700 (двадцять дев`ять тисяч сімсот) грн 39 коп, з яких: за тілом кредиту - 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн, відсотки - 14700 (чотирнадцять тисяч сімсот) грн 39 коп, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2308 (дві тисячі триста вісім) грн 57 коп. В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. В задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська