Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №199/6386/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/6386/26

(2/199/5577/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що 02.02.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено Кредитний договір № 587084138. Згідно з його умовами первинний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит на суму 5 000,00 грн. На виконання умов даного Договору первинний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувався перерахувати грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. на банківську картку відповідача.

У подальшому право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 08092021 від 08.09.2021 року, а надалі – до позивача на підставі Договору факторингу № 300925-01 від 30.09.2025 р.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 587084138 від 02.02.2025 у загальному розмірі 15 491,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25.05.2026 р. позовну заяву залишено без руху;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02.06.2026 р. прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13.08.2026 р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Банк Альянс».

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 02.02.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 587084138 на суму 5 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на банківську картку. Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконав належним чином, внаслідок чого у нього станом на момент подання позовної заяви виникла заборгованість в загальному розмірі 15 491 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 грн. 00 коп., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 10 241 грн. 00 коп. та заборгованості за комісією в розмірі 250 грн. 00 коп.

08.09.2021 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 08092021. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 08.09.2025 до Договору факторингу № 08092021 від 08.09.2021 р., ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

30.09.2025 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 300925-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30.09.2025 до Договору факторингу № 300925-01 від 30.09.2025 р., від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 587084138 від 02.02.2025 року.

Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 300925-01 від 30.09.2025 р. передбачено, що згідно з умовами договору первісний кредитор відступає право наступному кредитору, зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто предметом договору є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 587084138 від 02.02.2025 відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 15 491,00 грн., яка складається з наступного: 5 000 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом; 10 241 грн. 00 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 250 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ «БАНК АЛЬЯНС» від 19.08.2026 р. № 51.1/10108-БТ на ухвалу про витребування доказів у справі № 199/6386/26, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Також АТ «БАНК АЛЬЯНС» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді руху коштів по картці № НОМЕР_1 за період з 02.02.2025 р. по 07.02.2025 р., згідно з яким 02.02.2025 р. було зараховано кошти в сумі 5 000,00 грн.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та регулюються ч.ч. 1, 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 638, ст. 526, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 633, ст. 634, ст. 1056-1, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049 ЦК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ «БАНК АЛЬЯНС» від 19.08.2026 р. № 51.1/10108-БТ на ухвалу про витребування доказів у справі № 199/6386/26, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Також АТ «БАНК АЛЬЯНС» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді руху коштів по картці № НОМЕР_1 за період з 02.02.2025 р. по 07.02.2025 р., згідно з яким 02.02.2025 р. було зараховано кошти в сумі 5 000,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, наявне порушення прав позивача з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту.

Суд вважає, що вищевказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, оскільки доказів погашення відповідачем не надано.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком заборгованості в частині нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 10 241 грн., оскільки вважає, що таке нарахування здійснено за межами погодженого сторонами періоду кредитування та не відповідає умовам договору щодо вартості кредиту.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 587084138 від 02.02.2025 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн., який був отриманий відповідачем 02.02.2025 року.

Пунктом 3.1 договору визначено, що на момент укладення договору строк Дисконтного періоду кредитування становить 30 календарних днів від дати отримання відповідачем першого траншу, тобто до 04.03.2025 року.

Пунктом 8.3 договору встановлено базову процентну ставку у розмірі 0,98 відсотків від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Таким чином, за первісно встановлений договором 30-денний Дисконтний період вартість користування кредитом у розмірі 5 000 грн. становить 1 470 грн. (5 000 грн. ? 0,98 % ? 30 днів).

Разом з тим, умовами договору передбачена можливість продовження Дисконтного періоду кредитування. Зокрема, пунктом 3.2 договору передбачено умови, за яких позичальник може продовжити Дисконтний період, а пунктом 8.7 договору визначено наслідки дострокового погашення кредиту протягом такого періоду або протягом шести календарних днів після його закінчення. Водночас положення договору містять різні за своїм змістом умови щодо строку користування кредитом та моменту, до якого можуть нараховуватися проценти.

Так, з одного боку, пунктом 3.1 договору прямо визначено Дисконтний період кредитування тривалістю 30 календарних днів, а пунктом 7.1 договору саме дату закінчення цього періоду – 04.03.2025 року – визначено рекомендованою датою дострокового повного повернення всієї суми кредиту. З іншого боку, пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі непогашення кредиту протягом Дисконтного періоду проценти визначаються виходячи з базової процентної ставки та фактичної кількості днів користування кредитом до закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання.

При цьому пунктом 11.1 договору встановлено, що договір діє протягом 5 років, а пунктом 7.3 визначено кінцеву дату повернення кредиту – 04.03.2030 року.

Отже, положення договору щодо строку кредитування та порядку нарахування процентів допускають різне розуміння сторонами строку, протягом якого здійснюється нарахування плати за користування кредитними коштами, зокрема щодо співвідношення визначеного договором 30-денного Дисконтного періоду та подальшого строку дії договору.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 наведено висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

За встановленої неоднозначності, умови договору, сформульовані кредитодавцем як професійним учасником ринку, підлягають тлумаченню на користь споживача.

З огляду на викладене, суд, тлумачачи умови договору в їх сукупності та враховуючи необхідність тлумачення нечітких положень договору на користь споживача, виходить із того, що погоджений сторонами первісний період кредитування, протягом якого була визначена вартість користування кредитом, становить 30 календарних днів, а процентна ставка – 0,98 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним.

За таких обставин розмір процентів за користування кредитом становить 1 470 грн. (5 000 грн ? 0,98 % ? 30 днів).

Нарахування позивачем процентів у розмірі 10 241 грн. суд вважає таким, що не відповідає наведеному тлумаченню умов договору, а тому заборгованість відповідача за процентами підлягає визначенню у розмірі 1 470 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 1 470 грн., а всього – 6 470 грн.

Щодо вимоги позову про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 250,00 грн., то суд відмовляє в її задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (Постанова ВС від 10.01.2024 р. у справі № 727/5461/23).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У кредитному договорі № 587084138 від 02.02.2025 року не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. У зв`язку з цим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісію) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статей 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат здійснює представництво та надає інші види правничої допомоги, а гонорар є формою винагороди адвоката за надані послуги та має бути розумним, враховувати складність справи та витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.

Як встановлено судом, на підтвердження факту надання правової допомоги надано:

-Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року;

-Додаткову угоду № 25771377378 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 21 січня 2026 року;

-Довіреність від 12 лютого 2026 року;

-Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26 серпня 2010 року, видане адвокату Тимошенку О.О.;

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026.

Відповідно до Акта прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року, вартість наданих послуг АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» для ТОВ «Юніт капітал» становить 7 000,00 грн., а саме:

-Складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 587084138 від 02.02.2025 – 2 години, вартість 5 000,00 грн.;

-Вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 587084138 від 02.02.2025 – 2 години, вартість 1 000,00 грн.;

-Підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 587084138 від 02.02.2025 на рахунок позичальника ОСОБА_1 – 1 година, вартість 500,00 грн.;

-Підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 587084138 від 02.02.2025 на рахунок позичальника ОСОБА_1 – 1 година, вартість 500,00 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є:

1.надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2.складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3.захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4.надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5.представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6.представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7.представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8.надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9.захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, видами адвокатської діяльності з наданих позивачем послуг є складання позовної заяви про стягнення заборгованості (5 000,00 грн.), тобто усього 5 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Щодо розподілу судового збору.

Керуючись нормами ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, а також розмір сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (2 662,40 грн.), суд дійшов висновку про наявність підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 111,98 грн. (враховуючи наступний розрахунок: 6470,00 грн. ? 2 662,40 грн. : 15 491,00 грн.).

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 470 (шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) судовий збір у розмірі 1 111 (одна тисяча сто одинадцять) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 02.10.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї