Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №727/7124/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №727/7124/26

провадження №22-ц/822/2036/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

Суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 серпня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В.М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства.

Позов обґрунтовано тим, що біологічним батьком позивача є ОСОБА_5 , а відомості про батька в актовому записі про народження позивача ( ОСОБА_6 ), як зазначає позивач з посиланням на повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 14 липня 2026 року № 00059740804, внесено відповідно до частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері. Під час проведення судово-медичної експертизи з тіла померлого ОСОБА_5 відібрано біологічні зразки, які можуть бути використані для молекулярно-генетичного дослідження. Встановлення факту батьківства необхідне позивачу для реалізації спадкових прав після смерті ОСОБА_5 .

Просив встановити, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, в позовній заяві позивач просив призначити судову молекулярно-генетичну експертизу (ДНК-експертизу), проведення якої доручити експертам Чернівецького НДЕКЦ МВС України, поставивши перед експертом наступні питання: - чи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? - яка ймовірність батьківства? Зобов`язати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з`явитися до експертної установи для відбору біологічних зразків. Зобов`язати державну спеціалізовану установу «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» надати для дослідження наявні біологічні зразки з тіла покійного ОСОБА_5 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 серпня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гінгуляка Ю.В. про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи – задоволено.

Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу (ДНК-експертизу), проведення якої доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи поставлено наступні питання: чи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?; яка ймовірність біологічного батьківства ОСОБА_5 щодо ОСОБА_1 ?

Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`явитися до Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у визначені експертною установою дату та час для відібрання біологічних зразків, необхідних для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Зобов`язано державну спеціалізовану установу «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» надати та направити до Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України наявні біологічні зразки, відібрані з тіла померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

У разі відсутності, знищення або непридатності для дослідження відповідних біологічних зразків ОСОБА_5 , зобов`язано державну спеціалізовану установу «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» письмово повідомити про це суд та експертну установу.

Витрати, пов`язані з проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи, покладено на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Роз`яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, зокрема про те, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Про день і час проведення експертизи повідомити сторони.

Надано в розпорядження експертів на час проведення експертизи матеріали цивільної справи.

На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 , інтереси якої представляє адвокат Стратій М.В. подав 28 серпня 2026 року апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду, в якій просив скасувати ухвалу про призначення експертизи та направити справу для продовження розгляду.

Заперечуючи проти призначення експертизи ОСОБА_4 вважає, що для отримання необхідних зразків для проведення експертизи необхідно провести ексгумацію тіла ОСОБА_5 , однак такої вимоги в ухвалі немає.

Крім іншого, стороною позивача не було подано клопотання про витребування доказів, однак суд в ухвалі про призначення експертизи зобов`язав державну спеціалізовану установу «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» надати та направити до Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України наявні біологічні зразки, відібрані з тіла померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

При цьому, жодних вимог про збереження зразків з тіла при їх передачі судом першої інстанції не визначено.

Також, судом не враховано, що позивачем не надано доказів того, що батьком записаний ОСОБА_6 зі слів матері тобто в порядку ст.135 СК України.

Вважають, що суду необхідно залучити до експертизи матір позивача - ОСОБА_2 для того, щоб відсіяти материнську частину геному й точно визначити батьківську лінію.

На думку ОСОБА_4 судом замість судової молекулярної експертизи необхідно було призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу. Для цього провести ексгумацію тіла ОСОБА_5 та подальше дослідження біологічного матеріалу нестандартних зразків (нігті, волосся).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Суд першої інстанції, призначаючи у справі судову молекулярно-генетичну експертизу виходив з того, що встановлення наявності чи відсутності біологічного споріднення між позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_5 має істотне значення для правильного вирішення справи та потребує спеціальних знань у галузі молекулярної генетики.

При цьому, посилання третьої особи ОСОБА_4 та її представника на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення КпШС України, не виключає можливості встановлення біологічного походження особи шляхом проведення молекулярно-генетичної експертизи.

Крім цього, наведені у письмових поясненнях третьої особи ОСОБА_4 обставини щодо того, що ОСОБА_5 не проживав спільно з матір`ю позивача, не брав участі в утриманні та вихованні позивача ОСОБА_1 і за життя не визнавав його своїм сином, підлягають дослідженню та оцінці судом під час вирішення справи по суті у сукупності з іншими доказами.

Водночас посилання представника третьої особи ОСОБА_4 – адвоката Стратія М.В. на те, що біологічні зразки померлого ОСОБА_5 , на його думку, були відібрані з порушенням встановленого законом порядку, за відсутності належного підтвердження таких обставин, не свідчить про неможливість призначення та проведення такого експертного дослідження, тоді як питання придатності та достатності наданого біологічного матеріалу для проведення відповідного дослідження належить до компетенції експертів.

Таким чином, з огляду на предмет спору та необхідність застосування спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Переглядаючи ухвалу про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції перевіряє наявність передбачених статтею 103 ЦПК України підстав для її призначення, дотримання судом вимог статті 104 ЦПК України щодо змісту такої ухвали, а також обґрунтованість зупинення провадження у справі. Питання доведеності позовних вимог, належності, допустимості та достовірності доказів, а також визначення матеріального закону, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, вирішуються судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та ухвалення рішення (статті 89, 263, 264 ЦПК України) і не можуть бути наперед вирішені судом апеляційної інстанції під час перегляду процесуальної ухвали.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини четверта, п`ята статті 103 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів (частини перша, третя статті 107 ЦПК України).

Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Верховний Суд у постановах від 13 вересня 2023 року у справі №552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) та від 31 січня 2024 року у справі №752/13549/22 (провадження № 61-10510св23) зазначав, що підставою для категоричного висновку щодо батьківства може бути висновок судово-генетичної експертизи, оскільки ДНК-тест визнаний єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, доказова цінність якого суттєво переважає інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі «Яґґі проти Швейцарії» (Jaggi v. Switzerland, заява № 58757/00) визнав, що право особи знати своє походження охоплюється поняттям «приватне життя» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а інтерес особи у встановленні свого біологічного походження не зникає з віком і з огляду на обставини тієї справи переважав заперечення родичів померлого проти проведення ДНК-дослідження. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, у рішенні від 14 березня 2024 року у справі «Молдован проти України» (Moldovan v. Ukraine, заява № 62020/14) Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 8 Конвенції у зв`язку з тим, що національні суди, застосувавши до встановлення батьківства положення Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року, фактично визнавали доказами батьківства лише «соціальні» обставини (спільне проживання, виховання, визнання батьківства), не оцінивши належним чином результати ДНК-експертизи. З урахуванням цього рішення Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 753/23080/23 (провадження № 61-8139св25) виснував, що встановлення батьківства на підставі статті 53 КпШС України може відбуватися на підставі будь-яких доказів, що з достовірністю підтверджують батьківство, тобто як на підставі «соціальних» доказів, так і за допомогою результатів ДНК-експертизи. Отже, заперечення третьої особи ОСОБА_4 в суді першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин КпШС України не виключають доцільності призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи.

Предметом позову у цій справі є встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_5 щодо позивача. Встановлення наявності або відсутності біологічного споріднення між ними безпосередньо входить до предмета доказування, потребує спеціальних знань у галузі молекулярної генетики, а висновків експертів із цього питання учасники справи не надали. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України умов для призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, а оскаржувана ухвала містить усі відомості, передбачені частиною першою статті 104 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності ексгумації тіла ОСОБА_5 та відсутності в ухвалі відповідної вимоги колегія суддів відхиляє. Суд першої інстанції не встановлював придатності наявних біологічних зразків, а зобов`язав бюро судово-медичної експертизи надати їх для дослідження та одночасно передбачив обов`язок письмово повідомити суд та експертну установу у разі їх відсутності, знищення чи непридатності. Питання придатності та достатності наданого біологічного матеріалу вирішується експертом, який відповідно до статті 72 ЦПК України та статті 13 Закону України «Про судову експертизу» має право подавати клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків. Ексгумація є більш втручальним заходом, питання про необхідність якого може постати лише у разі неможливості проведення дослідження за наявними зразками, а тому її непризначення на цьому етапі не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Водночас у разі створення учасниками справи перешкод у проведенні експертизи суд має можливість застосувати наслідки, передбачені статтею 109 ЦПК України, які роз`яснено учасникам справи в оскаржуваній ухвалі. Так, у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, який, врахувавши перешкоди, що чинилися відповідачами для проведення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, та неможливість її проведення без вилучення біологічного матеріалу трупа, визнав факт батьківства доведеним на підставі аналогічної за змістом норми процесуального закону (стаття 146 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду тієї справи).

Необґрунтованими є й доводи про відсутність клопотання позивача про витребування біологічних зразків. Як убачається зі змісту позовної заяви в новій редакції від 14 липня 2026 року, позивач просив суд зобов`язати державну спеціалізовану установу «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» надати для дослідження наявні біологічні зразки з тіла ОСОБА_5 . Крім того, визначення переліку матеріалів, що надаються експерту, та вирішення питання про їх витребування є повноваженням суду, прямо передбаченим частиною першою статті 104 та частиною третьою статті 107 ЦПК України. Посилання апелянта на статтю 116 ЦПК України щодо забезпечення доказів є безпідставним, оскільки клопотання про призначення експертизи заявлено позивачем у межах розгляду справи відповідно до статей 103, 104 ЦПК України.

Відсутність в ухвалі окремих вимог щодо умов зберігання та передачі біологічних зразків не є порушенням статті 104 ЦПК України, оскільки порядок поводження з об`єктами дослідження визначається законодавством про судову експертизу. Доводи щодо можливих порушень порядку відібрання, зберігання чи передачі зразків, як і щодо допустимості та достовірності майбутнього висновку експерта, можуть бути заявлені учасниками справи та оцінені судом під час розгляду справи по суті, зокрема з використанням механізмів, передбачених статтями 89, 110, 113 ЦПК України.

Доводи апелянта про відсутність доказів внесення відомостей про батька позивача в порядку частини першої статті 135 СК України, а також посилання на постанову Верховного Суду у справі № 206/1906/23 стосуються умов звернення до суду з вимогою про встановлення факту батьківства та обґрунтованості позову по суті, а не законності призначення експертизи, а тому не є предметом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали. Ці обставини підлягають з`ясуванню судом першої інстанції під час вирішення спору по суті з урахуванням, зокрема, правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25 (провадження № 61-5429св25), про те, що передумовою звернення до суду з вимогою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері, а також смерть особи, батьківство якої встановлюється.

Доводи про необхідність залучення до експертного дослідження матері позивача – ОСОБА_2 не свідчать про незаконність ухвали. Відповідно до частини п`ятої статті 103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання для експерта, однак, як убачається з оскаржуваної ухвали, третя особа ОСОБА_4 та її представник у суді першої інстанції заперечували проти призначення експертизи загалом, не пропонуючи інших питань чи об`єктів дослідження. Необхідність отримання додаткових зразків, у тому числі від матері позивача, яка є учасником справи, може бути вирішена за клопотанням експерта.

Твердження апелянта про необхідність призначення «посмертної» молекулярно-генетичної експертизи замість судової молекулярно-генетичної експертизи не спростовують висновків суду, оскільки призначена експертиза за своєю суттю передбачає дослідження біологічного матеріалу померлого ОСОБА_5 з метою встановлення біологічного споріднення, а різне найменування виду дослідження не впливає на законність ухвали.

Зупиняючи провадження у справі на час проведення експертизи, суд першої інстанції діяв у межах повноважень, передбачених пунктом 5 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки матеріали справи передано в розпорядження експертів, а вирішення спору по суті без висновку експерта є неможливим. Окремих доводів щодо незаконності зупинення провадження апеляційна скарга не містить.

Посилання апелянта на статтю 379 ЦПК України колегія суддів не бере до уваги, оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення експертизи, або про порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали (частина третя статті 376 ЦПК України).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 серпня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 02 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак