Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №646/1328/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 646/1328/23

провадження № 22-ц/818/1389/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»,

третя особа - Голова комісії з припинення діяльності Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в особі Алферової Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року в складі судді Клімової С.В.

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», 3-я особа: Голова комісії з припинення діяльності Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в особі Алферової Наталії Миколаївни про поновлення на роботі, визнання недійсним наказу про звільнення, визнання недійсним наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення заборгованості з відпускних та зобов`язання вчинити певні дії, який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що він є інвалідом 2 групи. З 02.11.2007 року по 31.01.2023 року він працював у Харківському регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», яке наразі реорганізовано шляхом припинення. Правонаступником Харківського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» є Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Наказом голови комісії з припинення діяльності Алферова Н. від 31.01.2023 № 6-к ОСОБА_1 звільнений з найманої посади з 31.01.2023 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Копія наказу від 31.01.2023 року №6-к, була направлена 03.03.2023 року на його діючу електронну адресу.

Зазначив, що в порушення ч.1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наказом директора ХРУ Держмолодьжитла від 30.03.2022 року, дія трудового договору з позивачем була призупинена з 01.04.2022 року.

У ХРУ Держмолодьжитла була можливість забезпечити працівників роботою, оскільки будучи державною спеціалізованою фінансовою установою, Держмолодьжитло мав фонд оплати праці, який фінансувався державою, а також мав робочі приміщення, які не постраждали від обстрілів. Крім того, він з 01.04.2022 знаходився в м. Харкові та міг виконувати роботу, передбачену трудовим договором.

З офіційного сайту ХРУ Держмолодьжитла за посиланням: https://khv.molod-kredit.gov.ua - ОСОБА_1 дізнався про встановлення дистанційної роботи. Оскільки з керівником ніякого зв`язку не було, він направив на офіційну електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_3) скановану особисто підписану заяву від 04.03.2022 на ім`я директора ХРУ Держмолодьжитла, з проханням у зв`язку з оголошенням в Україні військового стану та закінченням на той момент лікарняного, перевести його на дистанційну (надомну) роботу з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Наказом по ХРУ Держмолодьжитла у 2020 році на період карантину вже було встановлено режим дистанційної роботи, який не був скасований в наступному.

Отже, підстави для прийняття наказу від 30.03.2022 року про зупинення дії трудового договору з ним були відсутні. Крім того, видання незаконного наказу призвело до порушення права на отримання заробітної плати не нижчої від встановленої законом. Видання незаконного наказу про призупинення дії трудового договору порушує право працівника на належну йому заробітну плату, а тому відповідно до вимог ч.2 ст. 233 КЗпП України визнання незаконним такого наказу не може обмежуватись будь-яким строком.

З квітня 2022 року по 22 грудня 2022 року він проживав і був зареєстрований в Полтаві як тимчасово переміщена особа. Після цього місце його тимчасового проживання було зареєстроване в м. Харкові. Однак, фактично, з грудня 2022 року по 1 березня 2023 року проживав у АДРЕСА_1 .

Окрім того, у зв`язку з бойовими діями в Харківській області, вимушеними переїздами та необхідністю налагоджувати своє життя в умовах воєнного стану, за умов, коли відсутність необхідних нормативних актів робить неможливим оскарження незаконного наказу в порядку, прямо передбаченому законом, вважав, що строк для звернення із заявою про вирішення трудового спору до суду був пропущений з поважних причин.

Вважає, що є всі підстави для визнання незаконним наказу ХРУ Держмолодьжитла від 30.03.2022 року про призупинення дії трудового договору з 01.04.2022 року.

Зазначив, наказ голови комісії з припинення діяльності Алферової Н. від 31.01.2023 року №6-к, яким був звільнений з посади економіста консультативно-кредитного відділу з 31.01.2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників є незаконним з наступних підстав.

Так, 02.01.2023 року видано наказ №1-К про оплату праці у зв`язку зі скороченням посад, в якому зазначено, що у зв`язку з реорганізацією регіональних управлінь та Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» шляхом приєднання до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на підставі рішення правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 03.10.2022 року, протокол №117 а також інших наказів Міністерства розвитку громад та територій України від 10.11.2022 №207, від 29.11.2022 №227, встановлено проводити оплату праці, зокрема за займаною ним посадою «економіст консультаційно-кредитного відділу за період з 01.01.2023 р по 31.01.2023 р. (включно) проводити відповідно до штатного розпису Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», діючого станом на 31.12.2022.

Наказ від 31.01.2023 року №6-к про звільнення його з роботи був виданий на підставі наказу директора ХРУ Держмолодьжитла від 29.11.2022 року, без номеру, згідно з яким до відома працівників Харківського регіонального управління Держмолодьжитла мало бути доведено про реорганізацію регіональних управлінь та прийняття працівників на роботу до відділень Держмолодьжитла. Працівники мали бути попереджені про наступне вивільнення. Працівникам Харківського регіонального управління Держмолодьжитла повинні були запропоновані посади відповідно до переліку та граничною чисельністю згідно з додатком 3 до рішення правління Держмолодьжитла від 03.10.2022 р. протокол №117. Держмолодьжитлу мав бути наданий перелік осіб, яких пропонується призначити на відповідні посади відділень з урахуванням дотримання кваліфікаційних вимог до відповідних посад. Копія цього наказу серед інших документів була направлена на його діючу електронну адресу 03.03.2023 року.

Посилався на те, що наказ голови комісії з припинення діяльності Алферової Н. від 31.01.2023 року про його звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників не відповідає цілям діяльності цієї комісії, а також не відповідає тим локальним нормативним актам, на підставі яких він видавався. Зокрема, наказ про звільнення суперечить наказу директора ХРУ Держмолодьжитла від 29.11.2022 року, яким передбачалась реорганізація юридичної особи ХРУ Держмолодьжитла.

Оскільки комісія з припинення не є роботодавцем в державній установі, а тому не наділена правом звільнення працівників. Тому наказ про його звільнення, виданий головою комісії з припинення Алферовою Н. , суперечить вимогам ч.6 ст. 36 КЗпП України і є незаконним, прийнятим з перевищенням повноважень. При звільненні, йому не було запропоновано жодної посади в порушення вимог наказу директора ХРУ Держмолодьжитла від 29.11.2022 року.

Посилався на те, що його кваліфікація повністю відповідає займаній посаді, при цьому стаж роботи в ХРУ Держмолодьжитла з 02.11.2007 року становить більше 15 років. У його сім`ї, окрім нього більше не має інших працівників з самостійним заробітком. Проживає з сестрою, ОСОБА_4 , яка є інвалідом 3 групи і не має заробітку.

До 03.03.2023 року він не отримував від ХРУ Держмолодьжитла, а ні наказ про звільнення, а ні інші документи, як про це зазначено в акті №1 від 31.01.2023 року про неявку для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, копія якого також була надіслана на електронну пошту позивача 03.03.2023 року.

Зазначив, що в середині листопада 2022, мобільний телефон, на якому знаходилася електрона пошта та номер телефону, був забутий у знайомих в м. Харкові. Тому зв`язку з ним за старим номером та електронною поштою не було до подачі позову до суду.

Вказав, що з 10.03.2022 року (після закінчення лікарняного, на якому він знаходився до 09.03.2022 року включно) і до 01.04.2022 року, тобто до призупинення дії трудового договору, ХРУ Держмолодьжитла не виплатив йому заробітну плату.

Як вбачається з розрахункового листа по заробітній платі за січень 2023 року, який був направлений на електронну адресу 03.03.2023 року, розмір вихідної допомоги, який згідно з вимогами ст.44 КЗпП України відповідає середньому заробітку, на час звільнення склав 10 740 грн без вирахування податків та зборів.

За відсутності інших відомостей, при розрахунку заборгованості по заробітній платі за період з 10.03.2022 року по 31.03.2022 року він використав відомості, наведені в розрахунковому листі по заробітній платі за січень 2023 року. З урахуванням 5-денного робочого тижня, встановленого для нього умовами трудового договору, і святкових днів, кількість робочих днів у березні 2022 року склала 21 дні. Отже, середній заробіток за день склав 511,43 грн (10740 грн : 21 дні). Починаючи з 10.03.2022 року у березні було 17 робочих днів. За ці 17 робочих днів позивачу не виплачена заробітна плата в розмірі 8694,31 грн (511,43 грн. * 17 дні).

Таким чином, що з відповідача має бути стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 10.03.2022 року по 31.03.2022 року в сумі 8 694,31 грн без врахування податків та обов`язкових платежів.

Вважав, що ХРУ Держмолодьжитла, не оплатив йому 26 днів невикористаної щорічної основної відпустки, тому з відповідача на його користь має бути стягнуто компенсацію за 26 днів в розмірі 13 297,18 грн (26 днів *511,43 грн.).

Згідно з розрахунковим листом по заробітній платі за січень 2023 року ним, нібито, було перевищено тривалість використаних щорічних основних відпусток на 7 днів, тому з його заробітної плати було вирахувано 3589,60 грн за ці 7 днів. Однак, ним не використано 26 днів щорічних основних відпусток, компенсацію за які ХРУ Держмолодьжитло, йому не виплачена при звільнені. Отже, ХРУ Держмолодьжитла вдень звільнення не провело з ним остаточний розрахунок, чим порушило вимоги ст. 47 КЗпП України.

Оскільки він вважає незаконним наказ директора ХРУ Держмолодьжитла від 30.03.2022 року, яким дія трудового договору з ним була призупинена з 01.04.2022 року, з відповідача на його користь має бути стягнуто середній заробіток відповідно до ст.235 КЗпП України за весь час вимушеного прогулу з 01.04.2022 року по день звільнення, зазначений в наказі про його звільнення, тобто по 31.01.2023 року, що становить 10 місяців в розмірі 107400,00 грн.

У зв`язку з незаконністю наказу голови комісії з припинення діяльності Алферової Н. від 31.01.2023 року №6-к, яким його звільнено з займаної посади з 31.01.2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, з відповідача на його користь має бути стягнуто середній заробіток відповідно до ст.235 КЗпП України за весь час вимушеного прогулу з часу звільнення, тобто з 31.01.2023 року, по день поновлення на роботі.

Виходячи з розміру середнього заробітку, на час звільнення, який склав 10740 грн без вирахування податків та зборів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 01.02.2023 року по 31.03.2023 року, що складає 2 місяці, становить 21480 грн (10740 грн * 2 місяці).

Відповідно до відомостей, що містяться в довідці Пенсійного фонду України ОК-5 від 10.02.2023 року, ХРУ Держмолодьжитла не було сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України за період з січня 2022 року по день звільнення 31.01.2023 року.

Такий обов`язок покладений на підприємства, установи організації, об`єднання громадян інші юридичні особи, фізичних осіб-підприємців, що використовують працю найманих працівників, відповідно до п. 1, ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з цим відповідач має бути зобов`язаний виконати вимоги Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та перерахувати страхові внески за мене до Пенсійного фонду України.

Посилався на те, що протиправними діями ХРУ Держмолодьжитла йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в переживаннях і моральних стражданнях з приводу того, що позбавлений можливості заробляти на своїй роботі, змушений обмежувати себе в елементарних потребах у зв`язку з відсутністю коштів; у зв`язку з тим, що внаслідок незаконних дій ХРУ Держмолодьжитла, яке не перераховувало страхові внески за нього, позбавлений страхового стажу, необхідного для призначення пенсії; змушений звертатись до суду за захистом своїх прав, що потребує багато сил і часу, і порушує нормальний хід його життя і потребує додаткових зусиль для його організації; у відчутті несправедливості й образи від незаконних дій посадових осіб ХРУ Держмолодьжитла, які порушили його права як працівника. Зазначені негативні наслідки для його життя і моральні переживання і страждання тривають з моменту звільнення до теперішнього часу. Моральну шкоду оцінює по 75 000 грн.

Зазначив, що загальний розмір матеріальних вимог за цим позовом стосовно стягнення заборгованості із зарплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за не використану щорічну основну відпустку, моральної шкоди становить 225 871,49 грн (8694,31 + 13 297,18 +107400+21480+75000).

Просив поновити строк звернення до суду з вимогою щодо визнання незаконним наказу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30.03.2022 року про призупинення дії трудового договору зі мною, ОСОБА_1 , з 01.04.2022 року;

визнати незаконним та недійсним наказ Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30.03.2022 року про призупинення дії трудового договору зі мною, ОСОБА_1 , з 01.04.2022 року;

визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади економіста консультативно-кредитного відділу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з 31.01.2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за наказом голови комісії з припинення діяльності Алферової Н. від 31.01.2023 року №6-к;

поновити ОСОБА_1 на посаді економіста в Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»;

стягнути з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 203880 грн;

стягнути з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в сумі 21991,49 грн;

зобов`язати Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» виконати вимоги Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та перерахувати страхові внески до Пенсійного фонду України за весь час роботи працівника ОСОБА_1 ;

стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не надано пояснень чому саме з ним був призупинений трудовий договір, кому ще з працівників також було призупинено трудові договори, не підтверджена відсутність роботи, яку можна було виконувати дистанційно, з огляду на його діяльність він мав можливість працювати в такому режимі. Вказав, що з 2020 року працівники підприємства працювали дистанційно у зв`язку із запровадженням карантину. Посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про майбутнє звільнення, тобто за два місяці, не був повідомлений про видання наказу про звільнення. Вважав, що він має перевагу в залишенні на роботі, як працівник з безперервним стажем роботи більш як п`ятнадцять років, та який має економічну ступень вищої освіти магістра. Відповідачем не надано доказів пропонування йому іншої роботи за наявності вакантної посади менеджера у сфері надання кредитів в переліку осіб, яких пропонується призначити на відповідні посади Харківського регіонального відділення Держмолодьжитла. Зазначив, що посилання відповідачів на підтвердження отримання ним усіх направлених йому наказів і попередження про звільнення через електрону пошту є неспроможним, оскільки ним електрона адреса для спілкування по робочим питанням не надавалася, при чому в 2021 році він був виключений із робочого чату і доступу туди не мав, в тому числі для ознайомлення із поточними наказами по підприємству, корпоративна пошта для нього була заблокована підприємством. При цьому, електрону адресу, на яку, за твердженням, відповідачів надсилалися листи, в тому числі, накази, він не надавав керівництву підприємства як для робочого спілкування, подібних заяв не писав ані власноруч, ні будь якими смс-повідомленнями. Вказав, що відповідач не надав доказів, що при вирішенні питання про звільнення провадився порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці порівняно з іншими працівниками. Зазначив, що жодної заяви про перенесення днів невикористаної відпустки або продовження відпустки у зв`язку із хворобою він не писав і відповідно до адміністрації підприємства не подавав, тобто ні сам факт продовження не узгоджувався, ані строки продовження не визначалися. До того ж адміністрацією неправильно були підраховані дні невикористаної відпустки.

30.12.2025 за допомогою системи «Електронний суд» Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 2007 по 31 січня 2023 року знаходився в трудових відносинах з Харківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на посаді економіста консультаційно-кредитного відділу (а.с.34-35, 282 т.1).

ОСОБА_1 з 01.06.2007 по 31.05.2017 має 2 групу інвалідності, а з 01.06.2017 по 20.05.2024 - 3 групу інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК серія ХАР-06 № 016691 від 30.05.2007, серія ХАР-07 № 017394 від 11.06.2008, серія ХАР-08 № 005270 від 20.05.2009, серія 10 ААА № 628269 від 25.07.2011, серія 10 ААВ № 638159 від 05.06.2013, серія 12 ААА № 101505 від 08.06.2015, серія 12 ААА № 470670 від 31.05.2017, серія 12 ААБ № 270053 від 06.11.2019, серія 12 ААБ № 523679 від 17.06.2021 (а.с.20-28 т.1).

Відповідно до довідки від 30.04.2022 № 1603-5001464977 ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 (а.с.256 т.1).

Матеріали справи містять посадову інструкцію економіста консультаційно-кредитного відділу (а.с.37-38,247-248 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 17.03.2020 за № 9-К, працівникам Харківського регіонального управління Держмолодьжитла запроваджено з 18.03.2020 по 03.04.2020 дистанційну роботу на дому, які користуються громадським транспортом (а.с.38 т.3).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 24.04.2020 за № 13-К, внесено зміни до п.1 наказу від 17.03.2020 № 9-К виклавши його в наступній редакції «працівникам Харківського регіонального управління Держмолодьжитла запроваджено з 18.03.2020 до закінчення карантину дистанційну роботу на дому». З наказом під підпис ознайомлений ОСОБА_1 (а.с.39 т.3).

Згідно п.п.1.1 п.1 Положення про Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі регіонального управління Держмолодьжитла), ідентифікаційний код- 24478172, є підрозділом Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі Держмолодьжитло) та є юридичною особою, що діє відповідно до Статуту Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Відповідно до п.п.1.2 п.1 Положення, Засновником регіонального управління Держмолодьжитла є Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

П.п.1.9 п.1 зазначеного Положення передбачає, що Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» не відповідає по зобов`язаннях його Засновника. Засновник не відповідає по зобов`язанням регіонального управління Держмолодьжитла. (а.с.189-196 т.3).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 28.02.2022 за № 7-К, у в зв`язку з веденням режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2025 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України про затвердження Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні», згідно положень ст.34 та ст.113 Кодексу законів про працю України», смт.12 Закону України «Про оплату праці», ст.6 Закону України «Про охорону праці» та з метою збереження життя і здоров`я працівників Харківського регіонального управління Держмолодьжитла, захисту їх законних прав та інтересів, встановлено простій у роботі працівників Харківського регіонального управління Держмолодьжитла (а.с.176 т.3).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30.03.2022 за № 8-К, відповідно до п.1 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи працівником ХРУ Держмолодьжитла - ОСОБА_1 , що займає посаду економіста консультаційно-кредитного відділу, останньому призупинено дію трудового договору з 01.04.2022 до завершення строку дії воєнного стану в Україні (а.с.48,139,205 т.1).

В цей же день вказаний наказ направлений на електрону пошту ОСОБА_1 (а.с.177 зворот т.3).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 31.03.2022 № 10-К працівникам ХРУ Держмолодьжитла запроваджено дистанційну роботу на дому з 01.04.2022 до видання окремого розпорядження. У зв`язку з запровадженням працівникам з 01.04.2022 дистанційної роботи, вважати наказ № 7-К від 28.02.2022 таким, що втратив чинність з 01.04.2022 (а.с.188 т.3).

Згідно протоколу засідання правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 03.10.2022 протокол № 117, прийняте рішення про реорганізацію шляхом приєднання до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в тому числі Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»; затверджена гранична численність працівників, організаційної структури Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та її відділень, які плануються ввести в дію з 15.12.2022р.; утворення територіально відокремлених без балансових структурних підрозділів-відділень Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», в тому числі відділення Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» «Харківське регіональне управління»; підготовки проекту штатного розпису та Зведеного кошторису на утримання для забезпечення структурної діяльності Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на 2023 рік, в тому числі відділення Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» «Харківське регіональне управління».

Відповідно до додатків № № 1, 2,3 на виконання рішення правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 03.10.2022 протокол № 117, гранична численність працівників Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»(центральний офіс) становить 62 од., відділення держмолодьжитла - 108 од., з яких 6 од. відділення Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» «Харківське регіональне управління», що підтверджується затвердженою Структурою Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» ті її відділень. Щодо Переліку та граничної численності посад відділень держмолодьжитло, та він має наступні посади: начальник відділення, заступник начальника відділення, менеджер у сфері надання кредитів, головний економіст, економіст, інспектор кредитний/Фахівець (а.с.96-103 т.2).

Наказом Міністерства розвитку громадян та території України за № 207 від 10.11.2022 «Про деякі питання Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому фонду», збільшений статутний капітал Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому фонду» та реорганізоване Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» шляхом приєднання до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (а.с.132-133,191-194 т.1).

Наказом Міністерства розвитку громадян та території України за № 227 від 29.11.2022 «Про утворення комісії з припинення юридичних осіб» утворена комісія з припинення діяльності Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», з визначенням складу комісії: голова комісії - Алферова Н.М. , члени комісії- Ребенок С.А. , Роздобудько Л.М. (а.с.134-136,195-199 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 29.11.2022 № 33-к, на виконання рішення правління Держмолодьжитла від 03.10.2022 протокол № 117 та наказу Мінрегіону від 10.11.2022 № 207 «Про деякі питання Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому фонду» до відома працівників Харківського регіонального управління Держмолодьжитла доводиться про реорганізацією регіональних управлінь та їх прийняття на роботу до відділень Держмолодьжитло, до 30 листопада 2022 року попередити працівників Харківського регіонального управління Держмолодьжитла про їх наступне вивільнення засобами електронного зв`язку, враховуючи військовий стан в країні; запропоновано працівникам Харківського регіонального управління Держмолодьжитла пропозиції та перелік посад відповідно за переліком та граничною численністю згідно з додатком 3 до рішення правління Держмолодьжитла від 03.10.2022 протокол № 117; надано Держмолодьжитлу перелік осіб, яких, пропонується призначити на відповідні посади відділень з урахуванням дотримання кваліфікаційних вимог до відповідних посад (а.с.45,124,175 т.1).

Наказом Міністерства розвитку громадян та території України за № 261 від 15.12.2022 «Про внесення змін до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 29 листопада 2022 року № 227», до складу комісії з припинення діяльності Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», уведена ОСОБА_7 (а.с.137-138,200-203 т.1).

Відповідно до листа Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30.11.2022 вих.№ 423/01-05, заступника голови правління, на виконання рішення правління Держмолодьжитла від 03.10.2022р. протокол № 117, проінформовано про попередження, 29 листопада 2022, усіх працівників Харківського регіонального управління Держмолодьжитла засобами електронного зв`язку про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією, пропозицію до переліку та кількості посад Харківського відділення Держмолодьжитла та перелік осіб, яких пропонується призначити на відповідні посади Харківського відділення Держмолодьжитла (а.с.79-80,108-109 т.2).

Своїм листом від 23.12.2022, Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» проінформувало Київську регіональну організацію профспілки працівників МЖК та КМС про те, що у зв`язку з припиненням діяльності 24 регіональних управлінь/іпотечного центру Держмолодьжитла звільненню підлягають їх працівники, у тому числі керівники. Завершити звільнення працівників у регіональних управлінь/іпотечного центру Держмолодьжитла планується до лютого 2023 року. Також скорочуються 4 посади в центральному офісі Держмолодьжитла. Про наступне звільнення працівники попереджені не менш ніж за 2 місяці до дня звільнення. Переважній більшості працівників регіональних управлінь/іпотечного центру Держмитжитла запропоновані посади у відповідних новоутворених відділеннях Держмолодьжитла. Всім працівникам центрального офісу Держмолодьжитла, чиї посади скорочуються, запропоновані відповідні вакантні посади, передбачені новою структурою Держмолодьжитла (а.с.197-198 т.3).

У зв`язку з реорганізацією Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» шляхом приєднання до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на підставі рішення правління Держмолодьжитла від 03.10.2022 протокол № 117 та наказу Мінрегіону від 10.11.2022 № 207, ОСОБА_1 проінформовано, що його посада з 31.01.2023 скорочується, що підтверджується попередженням про наступне звільнення, яке було направлено на електрону пошту та успішно доставлено сервером по адресу (relayed) яка належить ОСОБА_1 (а.с.36,121,122,169-170 т.1).

Крім того, на електрону адресу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.11.2022 був направлений лист з проханням підписати попередження та скан або фото (що зручніше) попередження та надіслати на електрону адресу начальнику ККВ Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (а.с.171 т.1).

Відповідно до наказу № 1-к від 02.01.2023 Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінавнсової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», у зв`язку з реорганізацією регіональних правлінь та Іпотечниого центру в м. Київі та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» шляхом приєднання до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на підставі рішення правління Держмолодьжитла від 03.10.2022 протокол № 117 та наказу Мінрегіону від 10.11.2022 № 207 та наказу Міністерства розвитку громадян та території України від 29.11.2022 № 227, керуючись главою V11 «Оплати праці» Кодексу законів про працю України, зокрема, економісту консультаційно-кредитного відділу оплату праці за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 (включно) проводити відповідно до штатного розпису Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», діючого станом на 31.12.2022 (а.с.46,265 т.1).

16.01.2023 електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача за вих.№19/01-02, Харківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» направлений лист про узгодження часу і міста зустрічі для вручення 31.01.2023 всіх необхідних документів щодо скорочення. Повідомлення про доставку в цей же день надійшов до установи (а.с.123,174 т.1).

Аналогічний лист був направлений кур`єром «Нової пошти» на домашню адресу позивача, однак повернутий без вручення, у зв`язку з неможливістю зв`язатися з позивачем по телефону.

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 31.01.2023, позивача економіста консультаційного-кредитного відділу з 31 січня 2023 звільнено із займаної просади у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.51,127,181,182 т.1).

31.01.2023 за вих.№ 53/01-02 рекомендованою кореспонденцією на адресу ОСОБА_1 та на його електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , головою комісії з припинення діяльності Алферовою Н. направлені лист з проханням отримати трудову книжку під розпис, копію наказу про звільнення, завіреного належним чином та лист-розрахунок належних ОСОБА_1 виплат, у зручний для нього час (а.с.126,172,173, 177-185 т.1).

Комісією з припинення діяльності Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», був складений акт від 31.01.2023 про неявку ОСОБА_1 для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки та прийнято рішення про відправлення поштою з описом вкладання на адресу АДРЕСА_3 ОСОБА_1 листа про необхідність отримання трудової книжки, копію наказу від 31.01.2023 №6-к про звільнення з займаної посади, підтвердження отримання листа від 30.11.2022, інформацію про виплати при звільненні. Окрім того до акту додано: попередження про звільнення від 30.11.2022, підтвердження отримання листа 30.11.2022, трекінг листа відправленого Укрпоштою від 01.12.2022, лист отримання належних документів при звільненні та трудової книжки від 16.01 2023, підтвердження отримання листа від 16.01.2023, копія квитанції про відправлення листа позивачу (Нова Пошта) від 16.01.2023 (а.с.129-130,186-187 т.1).

Розпорядженням Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 09.03.2022 ОСОБА_1 продовжено невикористану щорічну відпустку на 22 календарних дні з 10.03. по 31.03.2022 включно у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, згідно ст.11 Закону України «Про відпустки». Підстава: листи непрацездатності - від 11.02.2022, 19.02.2022, 01.03.2022. Нарахування відпускних, підтверджується відомістю (а.с.130-131,188, 189 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 07.02.2022 за №6-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана щорічна відпустка за робочий рік з 02.11.2021 по 01.11.2022р. терміном на 14 календарних днів з 11 лютого 2022р. по 24 лютого 2022 включно (а.с.139,204 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 27.01.2021 за № 1-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана щорічна відпустка за робочий рік з 02.11.2018 по 01.11.2019р. терміном на 5 календарних днів з 01 лютого по 05 лютого 2021, та невикористану відпустку за робочий рік 02.11.2019 по 01.11.2020р. терміном на 10 календарних днів з 06 лютого по 15 лютого 2021р. включно (а.с.140,206 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 15.02.2021 за № 2-к ОСОБА_1 , на підставі листка непрацездатності від 12.02.2021р., продовжена невикористана щорічна основна відпустка на 12 календарних днів з 16 лютого по 27 лютого 2021р. включно (а.с.140,207 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 01.03.2021 за № 3-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана відпустка без збереження заробітної плати на 5 календарних днів з 01 березня по 05 березня 2021р. включно, на 4 календарних днів з 09 березня по 12 березня 2021р. включно, на 5 календарних днів з 15 березня по 19 березня 2021р.та на 5 календарних днів з 22 березня по 26 березня 2021р. (а.с.141,208 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 24.03.2021 за № 7-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2007р. по 01.11.2008р. терміном на 3 календарних дні з 29 березня по 31 березня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2008р. по 01.11.2009р. терміном на 2 календарних дні з 01 квітня по 02 квітня 2021р., та на 4 календарних дні з 05 квітня по 08 квітня 2021р.? невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2009р. по 01.11.2010р. терміном на 6 календарних дні з 09 квітня, з 12 квітня 2021р. по 16 квітня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2010р. по 01.11.2011р. терміном на 6 календарних дні з 19 квітня по 23 квітня 2021р. та 26 квітня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2011р. по 01.11.2012р. терміном на 6 календарних дні з 27 квітня по 30 квітня 2021р., з 05 травня по 06 травня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2012р. по 01.11.2013р. терміном на 6 календарних дні з 07 травня 2021р. та з 11 квітня 2021р., по 14 травня 2021р. включно (а.с.141,209 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 08 квітня 2021 за № 8-к ОСОБА_1 , на підставі листка непрацездатності від 29.03.2021р., продовжена невикористана щорічна основна відпустка на 5 календарних днів з 17 травня по 21 травня 2021р. та на 3 календарних дні з 24 травня по 26 травня 2021 року включно (а.с.142,210 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 25.05.2021 за № 11-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2012р. по 01.11.2013р. терміном на 1 календарний день 27 травня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2013р. по 01.11.2014р. терміном на 6 календарних дні з 28 травня 2021 та з 31 травня 2021р. по 04 червня 2021р.? невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2014р. по 01.11.2015р. терміном на 6 календарних дні з 07 червня по 11 червня 2021р. та 14 червня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2015р. по 01.11.2016р. терміном на 6 календарних дні з 15 червня по 18 червня 2021р. та з 22 червня 2021р. по 23 червня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2016р. по 01.11.2017р. терміном на 4 календарних дні з 24 червня по 25 червня 2021р. та з 29 червня по 30 червня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2017р. по 01.11.2018р. терміном на 2 календарних дні з 01 липня по 02 липня 2021р. включно (а.с.142,211 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 23.06.2021 за № 17-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2018р. по 01.11.2019р. терміном на 1 календарний день 05 липня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2019р. по 01.11.2020р. терміном на 4 календарних дні з 06 липня 2021 по 09 липня 2021р.? терміном на 5 календарних днів 12 липня 2021р. по 16 липня 2021р., терміном на 5 календарних дні з 19 липня 2021 по 23 липня 2021р., терміном на 2 календарних дні з 26 липня 2021 по 27 липня 2021р., невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 02.11.2020р. по 01.11.2021р. терміном на 3 календарних дні з 28 липня 2021р. по 30 липня 2021р (а.с.143,212 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 19 липня 2021 за № 21-к ОСОБА_1 , на підставі листка непрацездатності від 30.06.2021р., продовжена невикористана щорічна основна відпустка на 11 календарних днів з 02 по 06 серпня 2021р. та з 09 по 13 серпня 2021 року, та на 16 серпня 2021 включно (а.с.143,213 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 20 липня 2021 за № 22-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана щорічна відпустка за робочий рік з 02.11.2020р. по 01.11.2021р. терміном на 4 календарних дні з 17 серпня 2021 по 20 серпня 2021р.? терміном на 4 календарних днів з 25 серпня 2021 по 28 серпня 2021 та терміном на 2 календарних дні з 30 серпня 2021р. по 31 серпня 2021р., включно (а.с.144,214 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30 серпня 2021 за № 30-к ОСОБА_1 , на підставі листка непрацездатності від 30.08.2021р., продовжена щорічна основна відпустка на 10 календарних днів з 01 вересня по 03 вересня 2021р., з 06 вересня по 10 вересня 2021 року, та з 13 вересня по 14 вересня 2021 включно (а.с.144,215 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 14.09.2021 за № 37-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана відпустка без збереження заробітної плати на 3 календарних днів з 15 вересня 2021р. по 17 вересня 2021р. включно (а.с.145,216 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 16.09.2021 за № 38-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана щорічна відпустка терміном на 10 календарних днів з 20.09 по 24.09.2021 та з 27.09 по 01.10.2021 включно за робочий рік з 02.11.2020 по 01.11.2021 (а.с.145,217 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 05 листопада 2021 за № 42-к ОСОБА_1 , на підставі листків непрацездатності від 20.09.2021р. 25.09.2012р., 29.09.2021р., 05.10.2021р., 13.10.2021р., 19.10.2021р.,20.10.2021р., продовжена відпустка на 10 календарних днів з 08 листопада по 12 листопада та з 15 листопада по 19 листопада 2021 включно (а.с.146,218 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 02 грудня 2021р. за № 49-к ОСОБА_1 , на підставі листків непрацездатності від 18.11.2021р., 25.11.2021р. продовжена відпустка на 20 календарних днів з 03 грудня та 06 грудня 2021р., включно (а.с.146,219 т.1).

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 02 грудня 2021 за № 50-к ОСОБА_1 , на підставі його заяви, надана щорічна відпустка за робочий рік з 02.11.2020р. по 01.11.2021р. терміном на 3 календарних дні з 07 грудня по 09 грудня 2021р.? та за робочій рік з 02.11.2021 по 01.11.2022р. на 1 календарний день 10 грудня 2021 та на 3 календарних дні з 13 грудня по 15 грудня 2021р., включно (а.с.146,220 т.1).

З сайту Пенсійного Фонду України, надана інформація про лікарняні, видані на ім`я ОСОБА_1 за період з 20.09.2021р. по 01.03.2022 р.(а.с.221-222 т.1).

В Акті Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за № 2000-1102-2/127 від 15.04.2024 складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», зазначено, що перевірка проводилася за період з 01.01.2004 по 31.12.2023. В переліку документів, що підлягали вивченню в ході перевірки за період, наявна заява ОСОБА_1 від 23.06.2021. За результатами перевірки, виявлених порушень вимог законодавства за заявою ОСОБА_1 , виявлено не було (а.с.133-140 т.3).

В ході проведення документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виявлених порушень вимог законодавства щодо ОСОБА_1 , виявлено не було, що підтверджується Актом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за № 2000-1103 від 26.04.2024 (а.с.141-148 т.3);

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.06.2024, Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Держмолодьжитло (ЄДРПО 20033504), є правонаступником Харківського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», відносно якої з 07.12.2022 було прийняте рішення щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації (ЄДРПО 24478172) (а.с.17-20 т.2, 205-217 т.3).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Щодо поновлення строку звернення до суду з вимогою про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору від 30.03.2022, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Касаційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX Прикінцеві положення такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480 сво 22) зробив висновок, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржений наказ було видано під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав безперервно та завершився 01 липня 2023 року. Тому тримісячний строк звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 30.03.2022 закінчився 01 жовтня 2023 року, а позовна заява подана до суду поштою 03.04.2023, тобто в межах строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, з урахуванням продовження строку на період дії карантину.

Щодо наказу про призупинення дії трудового договору, колегія суддів виходить з наступного.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Указаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (частини друга, третя статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»

Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин (частина перша статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного наказу роботодавця).

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23)).

У постанові Об`єднаної палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24), вказано, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору.

Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.

Частина перша вказаної норми права у чинній редакції визначає, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу) є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

Колегія суддів ураховує, що стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», як спеціальна норма, надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником за наявності вищевказаних обставин.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібні висновки неодноразово висловлено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23, від 20 вересня 2024 року у справі № 444/2538/23 (провадження № 61-7113св24).

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 465/4855/23 (провадження № 61-6755св24), зазначено, що на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору і на час розгляду справи АТ «Укрзалізниця» здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги, як національний перевізник вантажів та пасажирів. Дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем, але не з усіма працівниками. Із переважною більшістю колективу АТ «Укрзалізниця» дію трудових договорів не було призупинено.

Сама по собі обставина зменшення замовлень послуг відповідача після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача роботою.

У вищевказаній справі Верховний Суд указав, що оскільки відповідач не довів і у справі не встановлено обставин абсолютної неможливості надання відповідачем позивачу роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу - її виконувати, тому суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.

Верховний Суд у своїх постановах: від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22 (провадження № 61-735св23), від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/23 (провадження № 61-13092св23), неодноразово висловлював свою позицію щодо обов`язку суду з`ясовувати, а відповідача - довести, неможливість надання та виконання такої роботи.

Указана судова практика є незмінною.

У справі, яка переглядається, відповідачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається абсолютної неможливості виконання позивачем роботи з огляду на те, що відповідач на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору і на час розгляду справи здійснювало свій основний вид діяльності. Дію трудового договору відповідач призупинив вибірково, зокрема лише з позивачем, а не з усіма працівниками.

Так, наказом від 30.03.2022 призупинено дію трудового договору з 01.04.2022 лише з ОСОБА_1 .

В свою чергу наказом від 31.03.2022 для всіх інших працівників з 01.04.2022 запроваджено дистанційну роботу до видання окремого розпорядження.

Доказів пропонування ОСОБА_1 іншої роботи, іншого порядку виконання трудової функції матеріали справи не містять.

Разом із цим, Харківське РУ Держмолодьжитла, правонаступником якого є Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», не припиняло своєї господарської діяльності після запровадження воєнного стану й судом не встановлено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 8-К від 30.03.2022.

Щодо наказу про звільнення, колегія суддів виходить з наступного.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить роботодавцю (висновки Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19).

Разом з тим, суд, вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Водночас, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та багатьох інших.

Указане свідчить про сталість судової практики з вирішення подібних спорів.

Пункт 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачає, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до законодавства, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом про трудові відносини в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону про трудові відносини в умовах воєнного стану на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема передбачених статтею 43 Конституції України.

У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (частина перша статті 5 Закону про трудові відносини в умовах воєнного стану).

У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником (частина друга статті 7 Закону про трудові відносини в умовах воєнного стану).

У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 працював у Харківському регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», обіймаючи посаду економіста консультаційно-кредитного відділу.

30.11.2022 ОСОБА_1 повідомлено про заплановане вивільнення, зокрема, що його посада буде скорочена з 31.01.2023.

ОСОБА_1 ознайомлений з наказом з застосуванням технічних засобів електронних комунікацій, електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дану електронну пошту ОСОБА_1 зазначав, зокрема, у заявах про наданні відпусток та просив роботодавця направляти копії наказів саме на неї.

Наказом Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 31.01.2023, ОСОБА_1 економіста консультаційного-кредитного відділу з 31 січня 2023 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.

Копію вказаного наказу направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу його реєстрації, однак докази отримання відсутні. Доказів того, що роботодавець направив наказ на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи не містять.

Так матеріали справи свідчать про те, що 03.03.2023 ОСОБА_1 отримав на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, наказ про своє звільнення. З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду засобами поштового зв`язку 03.04.2023, тобто у місячний строк. Таким чином доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що у відповідача були в наявності вакантні посади, зокрема менеджер у сфері надання кредитів.

Однак відповідачем не було запропоновано ОСОБА_1 жодної вакантної посади, які були наявні у відповідача на день звільнення. Вказане не заперечується і відповідачем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи і надавши правову оцінку поданим сторонами доказам, дійшла висновку, що відповідач не здійснив усіх необхідних заходів для працевлаштування позивача, так як не запропонував працівнику всі вакансії, які існували у нього на день звільнення.

Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, тому за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

На вказаних обов`язках роботодавця наголошено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23).

У постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що законодавством не передбачена можливість поновлення на посаді, відмінній від тієї, з якої працівника було незаконно звільнено.

За таких обставин колегія суддів виснує про наявність підстав для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді, яку він обіймав.

Щодо стягнення заробітної плати за період з 10.03.2023 по 31.03.2023, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Таким чином, законодавець визначає, що підставою для нарахування та виплати заробітної плати працівнику, як грошової винагороди, є виконання ним своєї роботи, відповідно до вимог трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Звертаючись до суду з даною вимогою ОСОБА_1 посилався на те, що йому за період з 10.03.2023 по 31.03.2023 не було виплачено заробітну плату.

Між тим, розпорядженням Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 09.03.2022 ОСОБА_1 продовжено невикористану щорічну відпустку на 22 календарних дні з 10.03. по 31.03.2022 включно у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, згідно ст.11 Закону України «Про відпустки». Підстава: листи непрацездатності - від 11.02.2022, 19.02.2022, 01.03.2022.

Таким чином у спірний період ОСОБА_1 перебував у відпустці.

Посилання ОСОБА_1 на те, що жодної заяви про перенесення днів невикористаної відпустки або продовження відпустки у зв`язку із хворобою він не писав і відповідно до адміністрації підприємства не подавав, тобто ні сам факт продовження не узгоджувався, ані строки продовження не визначалися.

Між тим, ОСОБА_1 не надав доказів того, що у вказаний період він дійсно виконував свої трудові обов`язки.

Таким чином ОСОБА_1 не виконував роботу в період з 10.03.2023 по 31.03.2023, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання ним роботи не надав, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача на його користь заробітної плати за цей період відсутні.

Щодо стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, колегія суддів зазначає, що з наданих наказів про надання відпусток ОСОБА_8 в період з 2007 року по 2022 року вбачається надання останньому відповідних відпусток за відпрацьований робочий час, тривалістю, яка передбачена законом.

Оскільки у позивача відсутні не використані відпустки, накази про надання відпусток незаконними не визнані, підстав для стягнення компенсації за її невикористання немає.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період призупинення трудового договору, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд зауважував, що у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ані простоєм, ані звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №464/2944/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22, від 27 листопада 2024 року у справі № 465/4855/23, від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23).

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із застосуванням статті 235 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 зроблено висновок про те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов`язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.

Встановивши, що саме незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати в період з 01.01.2023 по 31.01.2023, колегія суддів дійшла висновку про покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу середнього заробітку за час його перебування фактично у вимушеному прогулі у вказаний період.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період звільнення.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні), до моменту поновлення таких прав, тобто до ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника (див. постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 591/3739/22-ц).

Вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється можливості виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізувати належне йому право на працю і її оплату через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу пов`язується з діянням роботодавця, наслідком якого стала неможливість працівника належно реалізовувати право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначений статтями 235 і 236 КЗпП України, і їх не можна розширено тлумачити.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є заходом матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою такої відповідальності є винне протиправне порушення роботодавцем трудових обов`язків, унаслідок чого заподіяна майнова шкода працівникові (див. постанову Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 708/447/23).

Враховуючи незаконність звільнення позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2023 по 31.03.2023.

За змістом пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Цією нормою також визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100).

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

Матеріали справи свідчать про те, що в грудні 2022 року та в січні 2023 року, які передували місяцю звільнення позивача, останній не працював та, відповідно, не отримував заробітну плату, оскільки з 01 квітня 2022 року було призупинено дію трудового договору, а тому, керуючись приписами пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, суд визначає середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з тарифної ставки посадового (місячного) окладу працівника.

Місячний оклад ОСОБА_1 у грудні 2022 року (23 робочих дні) та у січні 2023 року (22 робочі дні) становив 10 740,00 грн, що не заперечується сторонами.

Таким чином середньоденна заробітна плата позивача становить 477,33 грн (10740*2/45 робочих днів).

Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача (477,33 грн) та кількості робочих днів за період з 01.04.2022 (день призупинення трудового договору) по 31.03.2023 (заявлені вимоги) (261 робочий день), колегія суддів вважає, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 124 583,13 грн (477,33 грн *261).

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

У зв`язку з чим вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача про перерахування податків задоволенню не підлягають.

Щодо моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна і таке інше Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода - відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, невиплати коштів при звільненні, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, з якою погодився і Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 296/10853/16-ц (провадження № 61-28488св18).

Встановивши порушення відповідачем норм трудового законодавства України та врахувавши принципи законності та справедливості, а також взявши до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер вимушених змін у його життєвих стосунках, час і зусилля витрачені ним для захисту його прав та інші встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення його вимог про відшкодування моральної шкоди та стягненню з відповідача на його користь 5000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із частковим задоволенням позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та недійсним наказ Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30.03.2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 з 01.04.2022 року.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади економіста консультативно-кредитного відділу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з 31.01.2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за наказом від 31.01.2023 року №6-К.

Поновити ОСОБА_9 на посаді економіста консультативно-кредитного відділу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з 31.01.2023 року.

Стягнути з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 в розмірі 124 583,13 грн.

Стягнути з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина