Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №641/1002/22 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 641/1002/22

провадження № 22-ц/818/32/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Візіра О.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

відповідачі – Приватне акціонерне товариство «Харківська муніципальна страхова компанія», ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року в складі судді Зелінської І.В.

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 31.08.2018 близько 22-00 год., знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «Форд-Фієста», р.н. НОМЕР_1 , та рухався зі швидкістю 80 км/год. по автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта зі сторони м. Мерефи в сторону м. Харкова, заснув за кермом, продовжуючи рух, та допустив зіткнення з автомобілем «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , під його керуванням, який рухався по своїй смузі руху в напрямку м. Мерефи Харківського району Харківської області, в салоні якого на задньому сидінні знаходився малолітній ОСОБА_2 , внаслідок чого він та малолітній ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Своїми діями відповідач порушив п.12.1 ПДР України.

Вказані обставини встановлені ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17.12.2021 у кримінальній справі №635/9149/18, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо останнього закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Вказав, що 31.08.2018 він та ОСОБА_2 були госпіталізовані, в подальшому йому встановлено ІІ групу інвалідності з 04.12.2018, а з 12.12.2019 - ІІІ групу інвалідності, черговий переогляд 01.01.2023.

Зазначив, що внаслідок вказаної ДТП з вини ОСОБА_3 йому та його сину завдано моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, пов`язаних з фізичним нестерпним болем протягом значного періоду часу, перенесеним оперативним лікуванням. Вони були позбавлені самостійно себе обслуговувати, не могли самостійно пересуватись, були прикуті до ліжка, потребували стороннього догляду, змушені були перебувати у медичних закладах під час лікування. Крім того, змінився кардинально їх спосіб життя, оскільки вони втратили можливість спілкування з друзями, зайняття звичними справами, відвідування різноманітних суспільних заходів тощо. Моральну шкоду, завдану собі та сину, оцінив в 500000,00 грн та 300000,00 грн відповідно.

Вказав, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Форд-Фієста» ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «ХМСК» та за полісом обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності за шкоду, завдану здоров`ю на одного потерпілого встановлено 200000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну, 100000,00 грн, розмір франшизи – 2000,00 грн.

Вважав, що має право на отримання страхового відшкодування внаслідок ДТП та з відповідною заявою звернувся до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», додавши до неї оригінали фіскальних чеків на підтвердження придбання ліків та медичних засобів на загальну суму 61785,00 грн та копію висновку судової автотоварознавчої експертизи на суму матеріального збитку 64070,00 грн, однак до теперішнього часу страхове відшкодування ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» не сплачено.

Просив стягнути з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я в сумі 61785,00 грн; стягнути з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальної шкоди заподіяної майну у сумі 64070,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500000,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди завданої його малолітньому сину ОСОБА_2 300000,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 розмір франшизи в сумі 2000,00 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я, в розмірі 60476,68 грн та матеріальну шкоду, заподіяну майну, у розмірі 1187,20 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану малолітньому сину ОСОБА_2 , у розмірі 50000,00 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 2000,00 грн; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 616,64 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2020,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подали апеляційні скарги.

ОСОБА_3 просив скасувати рішення в частині розміру стягнення моральної шкоди, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, стягнути з нього на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн та стягнути моральну шкоду, завдану малолітньому сину ОСОБА_2 , у розмірі 5000,00 грн.

ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визначення та стягнення суми страхового відшкодування матеріальної шкоди заподіяної майну (завданої пошкодженням транспортного засобу), та суми відшкодування моральної шкоди, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, стягнути з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на його користь матеріальну шкоду, заподіяну майну, у розмірі 62070,40 грн; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду, завдану малолітньому сину ОСОБА_2 , у розмірі 300000,00 грн; в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що під час розгляду справи судом, позивачем не доведено розміру моральної шкоди саме у визначеному судом розмірі, є необґрунтованим та завищеним. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Зазначив, що дійсно ним вчинене кримінальне правопорушення, яке призвело до отримання відповідачем та його малолітнім сином фізичних травм та зазнання матеріальної шкоди. Однак, вказані дії були вчиненні відповідачем не навмисно та під впливом тяжких життєвих обставин.

Вказав, що одразу після ДТП, навіть знаходячись у лікарні з травмами, він передав позивачеві грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. Він із першого дня співпрацював зі слідством, жодного разу не ухилявся від виклику до органів досудового слідства та суду. Він щиро розкаявся, вибачився перед позивачем та його дружиною. Неодноразово відвідував їх, намагався допомогти. Усіляко сприяв отриманню позивачем грошово компенсації від страхової компанії. Крім того, пропонував самостійно відшкодувати витрати, які не покриті страховкою, але частками, бо всієї суми він не мав. З цією метою, пропонував позивачеві укласти угоду про визначення суми відшкодування та графіку її погашення, ще на стадії досудового розслідування справи. Однак, позивач категорично відмовився від такої пропозиції та бажав просто отримати одразу значну грошову суму. Таким чином його поведінка свідчить, про щире каяття та те, що ним не було вчинено жодних умисних дій по заподіянню жодної шкоди позивачу та його родині.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , мотивована тим, що зважаючи, що судом визнано фізично знищеним транспортний засіб, що він визнає, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП в сумі 64070,40 грн. За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення з ПрАТ «ХМСК» на користь позивача матеріальної шкоди в сумі різниці між ринковою вартістю автомобіля до ДТП 31.08.2018 та на момент огляду автомобіля 28.12.2018 після ДТП, - 1187, 20 грн. (64070,40-60883,20-2000), помилковий, тому стягненню за вирахуванням франшизи підлягає сума 62070,40 грн (64070,40 – 2000,00).

Зазначив, що в оскаржуваному рішенні суд не вказав підстав та не мотивував своє рішення щодо зменшення суми моральної шкоди, яку він визначив. Зокрема він просив стягнути у відшкодування завданої йому моральної шкоди у сумі 500000,00 грн, яку визначив виходячи із тяжкості та тривалості страждань яких він зазнав внаслідок завданих йому тілесних ушкоджень, отриманого каліцтва, та отримання статусу особи з інвалідністю і відповідно обмежень життєдіяльності які з цим пов`язані. Причому виправити каліцтво, яке має фізичні і естетичні вади зовнішності і функціональних можливостей, та відновити стан здоров`я неможливо. Психологічні страждання продовжуються і на даний час.

Вказав, що він просив стягнути 300000,00 грн у відшкодування моральної шкоди завданої його малолітньому сину. Вказану суму визначив виходячи із глибини та тривалості страждань яких зазнав малолітній син, за обставин встановлених судом (отримання травм, пов`язані з цим обмеження (місце перебування, можливість рухатись та пересуватись, можливість спілкуватись з друзями, перебувати в колективі що важливо для його розвитку…), відчуття фізичного болю, страх перед хірургічним втручанням, медичними процедурами), також внаслідок стресу під час ДТП виник страх переміщатись в автотранспорті, що негативно впливає на психологічний стан дитини, формування його особистості, та необхідності відновлення у цих аспектах.

30.09.2024 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав апеляційну скаргу необґрунтованою.

Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що ОСОБА_3 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині моральної шкоди, а ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині матеріальної шкоди, завданої майну (транспортному засобу), та моральної шкоди, у зв`язку з чим апеляційний суд в іншій частині рішення суду не переглядає.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , необхідно задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.08.2018 близько 22-00 год. ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння керував технічно справним автомобілем Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80 км/год. по автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта зі сторони м. Мерефа в напрямку м. Харкова і в районі 25 км заснув за кермом, продовжив рух, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по своїй смузі руху в напрямку м. Мерефа Харківського району Харківської області, в салоні якого на задньому сидінні знаходився малолітній ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17.12.2021 у справі № 635/9149/18 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишено без розгляду (а.с.15-17 том 1).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «Форд-Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , була застрахована в ПрАТ «ХМСК», за полісом №АМ/3117886 від 02.05.2018. Ліміт відшкодування страхової суми за шкоду, заподіяну майну, за таким полісом становить 100000,00 грн, життю та здоров`ю – 200000,00 грн, франшиза 2000,00 грн (а.с.11 том 1).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с.30-31 том 1)

14.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.12 том 1).

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.39 том 1).

Відповідно до висновку експерта № 12-14/862-А/18 почата 05.11.2018, закінчена 27.11.2018, у зв`язку з подією 31.08.2018 у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: закритий двійний крупноуламковий перелом середньої третини діафіза лівої стегнової кістки із зсувом – відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоров`я; відкритий уламковий перелом правого наколінника із зсувом – відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоров`я; закритий перелом обох кісточок правої гомілки із зсувом, закритий перелом правої п`яткової кістки із зсувом – відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоров`я; множинні синці і садна тулуба, кінцівок – відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк, вказаних в ухвалі слідчого судді. Мається причинний зв`язок між тілесними ушкодженнями, встановленими у ОСОБА_1 і дорожньо-транспортною подією, яка мала місце 31.08.2018. Діагноз ЗЧМТ, забій грудної клітини, забій серця не підтверджений об`єктивними медичними даними, тому при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався. При госпіталізації в КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, результат «алкотест» у ОСОБА_1 негативний (а.с.43-44 том 1).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 961629, дата огляду 26.12.2018, ОСОБА_1 з 04.12.2018 встановлено ІІ групу інвалідності, інвалідність встановлена на строк до 01.01.2020 (а.с.45 том 1) .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 962968, дата огляду 12.12.2019, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.01.2020, інвалідність встановлена на строк до 01.01.2023 (а.с.46 том 1).

Згідно з висновком експерта № 12-14/865-А/18 почата 05.11.2018, закінчена 19.11.2018, у зв`язку з подією 31.08.2018 у дитини ОСОБА_2 , 5 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), мав місце закритий перелом діафаза правої кістки на межі верхньої і середньої третини із зсувом. Вказане ушкодження утворилася від дії тупого твердого предмета, індивідуальні особливості якого не відобразилися, могло утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк, вказаних в ухвалі слідчого судді і відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоров`я. Мається причинний зв`язок між тілесними ушкодженням, встановленим у дитини ОСОБА_2 та дорожньо-транспортною подією від 31.08.2018 (а.с.49-50 том 1).

З висновку судової автотоварознавчої експертизи № 27800, складеної 12.02.2019 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса вбачається, що ринкова вартість автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дтп (31.08.2018) становить 64070,42 грн. Ринкова вартість автомобіля на момент огляду (28.12.2018) становить 60883,20 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля в момент огляду (28.12.2018) становить 83775,80 грн. Величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначається ринковою вартістю КТЗ на момент пошкодження (31.08.2018) та становить 64070,40 грн (а.с.59-68 том 1).

Відповідно до розписки від 27.09.2018 ОСОБА_1 отримав грошові кошти від адвоката Бакшеєвої А.В. в розмірі 30000,00 грн на лікування пошкоджень, спричинених внаслідок дтп за його участю та участю ОСОБА_3 (а.с.209 том 1).

Відповідно до висновку експерта № 848 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 641/1002/22, складеного 03.07.2026 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», в обсязі наданих матеріалів вартість автомобіля марки Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.08.2018 визначалась із застосуванням методу питомної ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ та складає 33526,96 грн.

В суді першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_4 , яка пояснила, що є дружиною позивача. Зазначила, що 31.08.2018 року близько 21-00 год. її чоловік ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Део Ланос», в автомобілі знаходилась також вона та двоє іхніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , п`яти та чотирьох років. Цього дня трапилася ДТП за участі водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Форд Фієста», та ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Део Ланос». Після зіткнення автомобілів вона на деякий час втратила свідомість, коли прийшла до тями, побачила, що чоловік непритомний в крові. Її разом з чоловіком та сином ОСОБА_5 доставили до лікарні. Син та чоловік отримали ушкодження, в тому числі переломи кінцівок. ОСОБА_5 проведено дві операції по встановленню та вилученню металоконструкції. Дитина протягом шести місяців проходила реабілітацію, тривалий час син просинався ночами, кричав та плакав. Чоловік також переніс кілька операцій, йому було встановлено багато металоконструкцій. Шість місяців останній не вставав та не міг себе обслуговувати. Внаслідок перенесених травм до теперішнього часу має терпіти біль, знаходиться в пригніченому стані, позбавлений можливості вести активний спосіб життя.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди Приватним акціонерним товариством «Харківська муніципальна страхова компанія», колегія суддів виходить з наступного.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина перша, пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

У частині другій статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

До шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, у разі встановлення судом, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищує його вартість на момент ДТП, тобто ремонт є економічно необґрунтованим, то стягненню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за мінусом страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 27800, складеного 12.02.2019 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, ринкова вартість автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дтп (31.08.2018) становить 64070,42 грн. Ринкова вартість автомобіля на момент огляду (28.12.2018) становить 60883,20 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля в момент огляду (28.12.2018) становить 83775,80 грн. Величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначається ринковою вартістю КТЗ на момент пошкодження (31.08.2018) та становить 64070,40 грн.

Таким чином, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим ремонт автомобіля марки Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищують його вартість на момент дорожньо-транспортної пригоди, його ремонт є економічно необґрунтованим, тому з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, колегія суддів не погоджується із розміром стягнутої різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Зі змісту висновку судової автотоварознавчої експертизи № 27800, складеного 12.02.2019 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса вбачається, що ринкову вартість автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 після дтп визначено без урахування пошкоджень, завданих дорожньо-транспортною пригодою 31.08.2018.

Таким чином, визначений вказаним висновком розмір вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди не може братися до уваги.

Відповідно до висновку експерта № 848 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 641/1002/22, складеного 03.07.2026 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», в обсязі наданих матеріалів вартість автомобіля марки Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.08.2018 визначалась із застосуванням методу питомної ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ та складає 33526,96 грн.

Таким чином ОСОБА_1 має право на відшкодування зі страховика в розмірі 28543,44 грн, пов`язане з економічною недоцільністю ремонту автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 (64070,40 грн (вартість автомобіля до ДТП) – 33526,96 грн (вартість автомобіля після ДТП) – 2000,00 грн (вирахування розміру франшизи).

Судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволено на суму 60476,68 грн, в свою чергу Приватне акціонерне товариство «Харківська муніципальна страхова компанія» не оскаржує рішення в цій частині.

Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд першої інстанції визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн, а малолітньому ОСОБА_2 у розмірі 50000,00 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що позивач довів належними і достатніми доказами глибину моральних страждань, погіршення здоров`я, зміни нормального способу життєдіяльності, що знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями відповідача, які б давали можливість призначити більшу суму відшкодування.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, колегія суддів, враховує обставини справи, характер правопорушення, завдання ОСОБА_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачам тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, хвилювання за своє життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я, проведення позивачам оперативних втручань, наявність у них обмежень у пересуванні. Унаслідок отриманої травми ОСОБА_1 визнаний інвалідом.

Враховуючи глибину душевних страждань ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 , істотність вимушених змін у їхньому житті, характер, тривалість та обсяг заподіяних моральних страждань, з огляду на засади верховенства права та з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, дійшла висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн та відшкодування малолітньому ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що ця сума буде достатньою для компенсації негативних наслідків морального характеру.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року в частині відшкодування матеріальної шкоди – залишити без змін.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року в частині відшкодування моральної шкоди – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану малолітньому сину ОСОБА_2 , в сумі 150 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина