Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №645/1075/22 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №645/1075/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11кп/818/466/26 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185,

ч.1 ст.263 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-за участю прокурора ОСОБА_6 ,

-захисника ОСОБА_7 ,

-обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25 січня 2024 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого вантажником, пакувальником в ТОВ «ФАВІ», неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-03.06.2008 Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України на 5 років позбавлення волі, 09.11.2011 звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 24 дні,

засуджено:

-за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі;

-за ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, на 4 роки 10 місяців позбавлення волі;

-ч.1 ст.263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і покладенням на нього ряду обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Кримінальне провадження було розглянуто судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Як установив суд, 26.06.2022 року близько 01:00 години, у період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ОСОБА_8 , проходив повз будинок АДРЕСА_2 , і в цей момент у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що знаходилося на території вищевказаного домоволодіння.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок інших осіб, переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , потрапив на його територію, де, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, підійшов до будинку, та шляхом віджиму метало-пластикового вікна, за допомогою заздалегідь приготовленої викрутки, проник всередину будинку, та з зали таємно викрав музичний центр «Panasonic SC-VK850» вартістю 7333 грн. 33 коп., телевізор ТМ «Samsung» моделі «UE55JU6600UXUA» вартістю 23 528 грн. 53 коп. та системний блок марки «Asus» моделі «Vento A6» вартістю 820 грн. 00 коп.

Після чого, ОСОБА_8 , з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 31 681 грн. 86 коп.

Крім того, в серпні 2022 року, більш точної дати судом не встановлено, ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: м. Харків, смт. Кулиничі в районі Кулиничівського хлібзаводу, знайшов корпус ручної осколкової гранати Ф-1, із уніфікованим запалом до ручних гранат модернізованим УЗРГМ промислового способу виготовлення.

Розуміючи, що перед ним, бойовий припас летальної дії,

ОСОБА_8 , взяв його до рук, таким чином незаконно придбав його, після чого поклав його до кишені своїх брюк та незаконно переніс додому за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, без передбаченого законом дозволу, з порушенням вимог, передбачених Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року (зі змінами) та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (зі змінами), став їх зберігати.

22.08.2022 року протиправні дії ОСОБА_8 були припинені на законних підставах працівниками поліції, в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено вищевказані предмети, які згідно з висновком судової вибухо-технічної експертизи № СЕ19/121-22/11633-ВТХ від 26.09.2022 року є корпусом осколкової гранати Ф-1 промислового способу виготовлення та уніфікованим запалом до ручних гранат модернізованим УЗРГМ промислового способу виготовлення, та у своїй сукупності (штатному з`єднанні) утворюють ручну гранату Ф-1, яка відноситься до категорії бойових припасів.

Також, 22.08.2022 року близько 01:30 години, у період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ОСОБА_8 , проходив повз будинок АДРЕСА_2 , і в цей момент у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що знаходилося на території вищевказаного домоволодіння.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок інших осіб, переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , потрапив на його територію де, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, підійшов до господарського приміщення, яке знаходилося за будинком, шляхом відчинення руками дверей, які обладнані врізаним запірним пристроєм, проник всередину даного господарського приміщення звідки виніс на вулицю з метою подальшого викрадення двох літніх шин марки «Matador MP 47 Hectorra 3 205/55 R16» загальною вартістю 3 525 грн. 24 коп., однак у цей час момент протиправні дії ОСОБА_8 на законних підставах були припинені працівниками поліції, оскільки останній був затриманий на місці вчинення злочину та з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить вирок скасувати в частині призначення покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню – ст.ст.69, 75 КК України, що потягло неправильне та безпідставне звільнення від відбування покарання, а також у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Указав, що ОСОБА_8 , окрім корисливих злочинів, вчинив злочин, пов`язаний із незаконним обігом вибухових пристроїв, що, на думку прокурора, свідчить про значно вищий рівень його суспільної небезпеки, а тому посилання суду при звільненні останнього від відбування призначеного покарання на те, що обвинувачений перебуває на обліку у наркодиспансері, а також має розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, є безпідставними. Також ОСОБА_8 раніше судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі.

Крім того указав, що суд не навів у вироку суттєвих підстав для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України. Зауважив, що відшкодування потерпілому збитків, завданих злочином, відбулось фактично незалежно від волі та дій обвинуваченого, шляхом повернення працівниками поліції викрадених шин, вилучених на місці вчинення злочину, а активне сприяння розкриттю злочину також не мало місце, оскільки обвинувачений був затриманий працівниками поліції з викраденими предметами поряд з місцем вчинення злочину.

Вважає, що не можна враховувати обставиною, що може слугувати для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання і наявність в нього захворювань, зокрема гепатиту С, оскільки вони не стали перешкодою вчинення ним корисливих злочинів, а значить не можуть слугувати перешкодою для відбуття більш суворого покарання. Викладене свідчить про те, що покарання, не пов`язане з ізоляцією від суспільства, не може стати на заваді вчинення ОСОБА_8 нових злочинів.

Просить апеляційним судом ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України – 5 років позбавлення волі,

-за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України – 5 років позбавлення волі,

-за ч.1 ст.263 КК України – 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання – 6 років позбавлення волі.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, думку обвинуваченого, захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури підлягає задоволенню.

Фактичні обставини кримінальних правопорушень і кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.

Доводи першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно положень ст.69 КК України можливість призначення більш м`якого покарання чим передбачено законом, визначається наявністю кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. При цьому, суд повинен умотивувати таке рішення.

За змістом ст.75 КК України прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд вправі лише тоді, коли з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, у тому числі наслідків, що настали, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного йому покарання.

При призначенні покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував цих вимог закону, у зв`язку з чим помилково дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_8 за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України та звільнення його від відбування остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

В обґрунтування можливості призначення ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України, суд послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, щире каяття обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків від його дій, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування потерпілому завданої шкоди, думку потерпілого, який просив призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, відсутність обставин, що обтяжують покарання, повне визнання обвинуваченим своєї вини та дані про його особу.

Разом з тим, у порушення вимог ч.1 ст.69 КК України, суд у вироку не умотивував яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення.

Крім того, як обґрунтовано було зазначено в апеляційній скарзі заступника керівника Харківської обласної прокуратури, відшкодування потерпілому збитків, завданих злочином, відбулось фактично незалежно від волі та дій обвинуваченого, шляхом повернення працівниками поліції викрадених шин, вилучених на місці вчинення злочину, а активне сприяння розкриттю злочину також не мало місце, оскільки обвинувачений був затриманий працівниками поліції з викраденими предметами поряд з місцем вчинення злочину.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що застосування положень ст.69 КК України є необґрунтованим, а призначене ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, за своїм розміром - явно несправедливим внаслідок м`якості і його не можна визнати необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Також судом залишено без уваги, що ОСОБА_8 через нетривалий проміжок часу після вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, знову проник до приміщення того самого домоволодіння з метою викрадення майна, а його протиправні дії були припинені працівниками поліції, які затримали обвинуваченого на місці вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у виді позбавлення волі та звільнявся від його відбування умовно-достроково, однак належних висновків для себе не зробив і знову вчинив декілька тяжких злочинів.

Наведенні данні, на думку колегії суддів, не дають підстав вважати можливим виправлення ОСОБА_8 без реального відбування покарання, яке йому належить призначити відповідно до положень ст.65 КК України в межах, установлених у санкції ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.184, ч.1 ст.263 КК України.

Що стосується визнання ОСОБА_8 своєї винуватості, каяття у вчиненому, наявність у нього захворювання, зокрема гепатиту С, то це саме по собі, при наявності вищевказаних обставин, не є підставою для застосування ст.ст.69, 75 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а дає лише можливість визначити йому мінімальне покарання, передбачене в санкції ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.184, ч.1 ст.263 КК України, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_8 покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України – 5 років позбавлення волі,

-за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України – 5 років позбавлення волі,

-за ч.1 ст.263 КК України – 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_8 визначити остаточне покарання – 6 років позбавлення волі.

У решті вирок залишити без змін.

Початок строку відбування ОСОБА_8 покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий:

Судді: