Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №627/466/20 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 627/466/20

провадження № 22-ц/818/3040/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

суб`єкт, дії якого оскаржуються – державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Гаркавцева О.С.,

стягувач – ОСОБА_2 ,

заінтересована особа – Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 09 лютого 2026 року в складі судді Каліберди В.А.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Гаркавцевої Олени Сергіївни, стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції.

Скарга мотивована тим, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року (справа № 627/466/20) задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та з нього стягнуто аліменти на повнолітню дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову з 16 червня 2020 року до закінчення навчання в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, однак не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.

Згідно Інформації Харківського національного автомобільно-дорожнього університету № 1439/12 від 04.09.2025 та № 1499/12 від 17.09.2025 ОСОБА_4 дійсно навчався у ХНАДУ з 01.09.2019 по 30.06.2025 на автомобільному факультеті, спец. 131 «Прикладна механіка», освітня програма «Прикладна механіка», денна форма навчання, договірна форма оплати, що підтверджується копіями Договору № З АПМ-19 від 10 серпня 2019 року про надання освітніх послуг та Договору № 3900 АПМ-23 від 28 серпня 2023 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців. Форму навчання не змінював. За період часу 2019-2021 роки документи по оплаті у ХНАДУ не збереглися. У період часу з 12.07.2021 по 10.06.2023 студент знаходився у академічній відпустці. У період часу з 01.09.2023 по 31.08.2024 сплачено за навчання 15100,00 грн. У період часу з 01.09.2024 по 30.06.2025 сплачено за навчання 16600,00 грн. Платежі здійснювались від імені ОСОБА_2 .

Згідно Наказу № 130/4 від 05.08.2019 ОСОБА_4 зараховано на 1 курс ХНАДУ з 01.09.2019.

Згідно Розпорядження № 14 від 06.07.2020 студента ОСОБА_4 переведено на наступний курс.

Згідно Розпорядження № 7 від 12.07.2021 студента ОСОБА_4 переведено на наступний курс.

Згідно Наказу № 226/4 від 30.11.2021 студент ОСОБА_4 знаходився у академічній відпустці у період часу з 01.12.2021 по 30.11.2022 у зв`язку із проходженням строкової служби у Збройних Силах України.

Згідно Наказу № 196/4 від 14.11.2022 академічна відпустка студенту ОСОБА_4 продовжена у зв`язку зі службою на контрактній основі у Національній гвардії України на період часу з 01.12.2022 по 10.06.2023.

Згідно Наказу № 87/4 від 12.06.2023 студент ОСОБА_4 відрахований із Харківського національного автомобільно-дорожнього університету як не приступивший до занять.

Згідно Наказу № 170/4 від 29.08.2023 студент ОСОБА_4 поновлений на 3 курс ХНАДУ з 01.09.2023.

Згідно Розпорядження № 5 від 08.07.2024 студента ОСОБА_4 переведено на наступний курс.

Згідно Наказу № 81/4 від 30.06.2025 студент ОСОБА_4 відрахований із Харківського національного автомобільно-дорожнього університету у зв`язку із захистом диплому бакалавра.

Зазначив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчався у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті з моменту зарахування на 1 курс 01.09.2019 по 01.12.2021, після чого у період часу з 01.12.2021 по 30.11.2022 знаходився на строковій військовій службі у Збройних Силах України, а у період часу з 01.12.2022 по 10.06.2023 проходив службу за контрактом у Національній гвардії України, відповідно у період часу з 01.12.2021 по 10.06.2023, тобто протягом 18 місяців та 10 днів фактично навчання у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті не проходив, за договором із навчальним закладом за навчання не сплачував, жодних матеріальних витрат на оплату проживання у гуртожитку, дорогу до місця навчання, придбання підручників, одягу, взуття, продуктів харчування, відвідування будь-яких платних факультативних занять не мав, а навпаки знаходився на повному державному утриманні та забезпеченні як строковий військовослужбовець, а під час служби за контрактом у Національній гвардії України взагалі від держави отримував заробітну плату і таким чином не мав потреби у отриманні аліментів за критерієм, «як повнолітня дитина, яка продовжує навчання».

При цьому починаючи з дати відрахування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, з 12.06.2023 стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 взагалі втратила право на отримання аліментів на повнолітню дитину, оскільки закінченням навчання в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті вважається факт настання події відрахування студента ОСОБА_4 із зазначеного навчального закладу 12.06.2023.

Однак стягувач, після відрахування 12.06.2023 сина з університету, не повідомила письмово державному виконавцю про цю обставину, що обумовлює обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, тим самим ввела державного виконавця в оману та допустила зловживання своїм правом на отримання аліментів. Більше того, після відновлення ОСОБА_4 навчання та поновлення його на 3 курс університету з 01.09.2023, ні ОСОБА_2 , ні безпосередньо ОСОБА_4 із новим позовом до суду про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання не звертались.

Вказав, що 09 та 16.10.2025 він звертався до виконавчої служби з клопотаннями про долучення до матеріалів виконавчого провадження відповідних документів та просив перерахувати суму заборгованості по аліментам з урахуванням додатково наданої інформації та документів. Проте, відповідно до розрахунку виконавця його заборгованість станом на 11.11.2025 зі сплати аліментів складає 141984,77 грн; виконавчий збір станом на 06.06.2025 становить 16864,71 грн та штраф у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.06.2025 складає 84323,57 грн.

Вважав, що стягувач ОСОБА_2 втратила право на отримання аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті починаючи з 01.12.2021 і не відновила його у встановленому законом порядку, відповідно припинив свою дію його обов`язок сплачувати аліменти, а тому розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.11.2025 є надмірно завищеним, а дії державного виконавця по нарахуванню аліментів та складанню розрахунку заборгованості від 11.11.2025 незаконними, оскільки у період часу з 01.12.2021 по 06.06.2025 аліменти не підлягали нарахуванню.

Просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаркавцевої О.С. з нарахування аліментів у виконавчому провадженні № 63840499 від 08.12.2020 на користь стягувача ОСОБА_2 на повнолітню дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті за період часу з 01.12.2021 по 06.06.2025 та складання розрахунку заборгованості з боку ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 11.11.2025;

розрахунок заборгованості від 11.11.2025 з боку ОСОБА_1 зі сплати аліментів – скасувати;

зобов`язати старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаркавцеву О.С. скласти у виконавчому провадженні № 63840499 від 08.12.2020 новий розрахунок заборгованості з боку ОСОБА_1 зі сплати аліментів на повнолітню дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті за період часу з 16.06.2020 по 01.12.2021 з урахуванням доводів цієї скарги.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 09 лютого 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 – відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.

В апеляційній скарзі викладено доводи та вимоги скарги. При цьому зазначено, що ОСОБА_2 своїми поясненнями у судовому засіданні 09.02.2026 підтвердила у суді першої інстанції те, що дійсно її син, ОСОБА_4 у період часу з 01.12.2021 по 30.11.2022 знаходився на строковій військовій службі у Збройних Силах України, повному державному забезпеченні та утриманні, як строковий військовослужбовець, а у період часу з 01.12.2022 по 10.06.2023 проходив службу за контрактом у Національній гвардії України та отримував заробітну плату.

04.05.2026 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, апеляційну скаргу не підтримує та просила відмовити у задоволенні у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року у справі № 627/466/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - з 16 червня 2020 року до закінчення навчання в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, однак не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років (а.с.7-8).

На виконання вказаного судового рішення 18.09.2020 Краснокутським районним судом Харківської області видано виконавчий лист (а.с.79).

Постановою державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.12.2020 відкрито виконавчого провадження № 63840499 з примусового виконання виконавчого листа № 627/466/20 виданого 18.09.2020 Краснокутським районним судом Харківської області (а.с.9-10,80).

09.10.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з клопотанням про долучення до матеріалів виконавчого провадження №63840499 довідок про доходи ОСОБА_1 та проханням перерахувати суму заборгованості по аліментах, з урахуванням додатково наданої інформації та документів про доходи боржника ОСОБА_1 у період часу з червня 2020 року по червень 2025 року (а.с.11-12).

16.10.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з клопотанням про долучення документів до матеріалів виконавчого провадження №63840499, а саме інформації Харківського національного автомобільно-дорожнього університету про періоди навчання ОСОБА_4 та проханням перерахувати суму заборгованості по аліментах (а.с.13-14).

Відповіддю в.о. начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області від 11 листопада 2025 року за №98000 повідомлено, що згідно відомостей АСВП у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі перебуває виконавче провадження №63840499 з примусового виконання виконавчого листа №627/466/20. Надані документи долучені до матеріалів провадження. Розрахунок заборгованості обчислюється виконавцем на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати, квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником, заяв та (або) розписок стягувача, інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за ВП № 63840499 станом на 11.11.2025, яка складає 141984,77 грн; виконавчий збір станом на 06.06.2025 становить 16864,71 грн; штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.06.2025, який складає 84323,57 грн (а.с.18-19,80зворот-81).

З повідомлення Харківського національного автомобільно-дорожнього університету № 1439/12 від 04.09.2025 та № 1499/12 від 17.09.2025 вбачається. що ОСОБА_4 дійсно навчався у ХНАДУ з 01.09.2019 по 30.06.2025 на автомобільному факультеті, спец. 131 «Прикладна механіка», освітня програма «Прикладна механіка», денна форма навчання, договірна форма оплати. Форму навчання не змінював. З 2019-2021 роки документи по оплаті у ХНАДУ не збереглися. З 12.07.2021 по 10.06.2023 студент знаходився у академічній відпустці. З 01.09.2023 по 31.08.2024 сплачено за навчання 15100,00 грн. З 01.09.2024 по 30.06.2025 сплачено за навчання 16600,00 грн. Платежі здійснювались від імені ОСОБА_2 .

Наказом ХНАДУ № 130/4 від 05.08.2019 ОСОБА_4 зараховано на 1 курс ХНАДУ з 01.09.2019 (а.с.26).

Наказом ХНАДУ № 14 від 06.07.2020 студента ОСОБА_4 переведено на наступний курс (а.с.26 зворот).

Наказом ХНАДУ № 7 від 12.07.2021 студента ОСОБА_4 переведено на наступний курс (а.с.27 зворот).

Наказом ХНАДУ № 226/4 від 30.11.2021 студент ОСОБА_4 знаходився у академічній відпустці з 01.12.2021 по 30.11.2022 армія (а.с.27).

Наказом ХНАДУ № 196/4 від 14.11.2022 академічна відпустка студенту ОСОБА_4 продовжена у зв`язку зі службою у Національній гвардії України з 01.12.2022 по 10.06.2023 (а.с.28).

Наказом ХНАДУ № 87/4 від 12.06.2023 студент ОСОБА_4 відрахований, як не приступивший до занять після академічної відпустки (а.с.28 зворот).

Наказом ХНАДУ № 170/4 від 29.08.2023 студент ОСОБА_4 поновлений на 3 курс 01.09.2023 (а.с.29).

Наказом ХНАДУ № 5 від 08.07.2024 студента ОСОБА_4 переведено на наступний курс (а.с.29 зворот).

Наказом ХНАДУ № 81/4 від 30.06.2025 студент ОСОБА_4 відрахований у зв`язку із захистом диплому бакалавра 30.06.2025 (а.с.30).

Стаття 129 Конституції України визначає, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (частини перша і третя статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що: виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника; розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: - звіту про здійснені відрахування та виплати; - квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; - заяв та (або) розписок стягувача; - інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; - інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів; у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно, законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв`язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров`я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку (ч. 2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту»).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на академічну відпустку або перерву в навчанні із збереженням окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц (провадження № 61-19405сво21) зроблено висновок про те, що аналіз змісту частини другої статті 199 СК України дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно передбачає припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення нею навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, яка, зокрема не містить застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.

Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконанні у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 63840499 з примусового виконання виконавчого листа № 627/466/20 виданого 18.09.2020 Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - з 16 червня 2020 року до закінчення навчання в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, однак не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.

Також матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчався у ХНАДУ з 01.09.2019 по 30.06.2025 на автомобільному факультеті, спец. 131 «Прикладна механіка», освітня програма «Прикладна механіка», денна форма навчання.

У період з 12.07.2021 по 10.06.2023 студент ОСОБА_4 знаходився у академічній відпустці (армія та служба у Національній гвардії України).

При цьому, перебування ОСОБА_4 в академічній відпустці, протягом якої не відбувається безпосередньо освітній процес, не припиняє освітньої діяльності, у цей період він залишається бути зарахованим та є особою, яка здобуває освіту, його статус як студента відповідного університету не припиняється.

Виключення цього періоду із часу, протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання, не узгоджується із вимогами статті 53 Конституції України, статей 1, 3, 10 Закону України «Про освіту», частини другої статті 199 СК України та є несправедливим.

Частина четверта статті 13 ЦК України проголошує, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі.

Відповідно у застосуванні правил частини другої статті 199 СК України потрібно враховувати, що нерозумно і несправедливо тлумачити положення статті 199 СК України так, що аліменти на повнолітню дитину, яка навчається, виплачуються виключно за ті періоди, коли фактично триває навчальний процес.

Таким чином, перебування студента ОСОБА_4 в академічній відпустці не свідчить, що період, протягом якого суд вирішив стягувати з боржника аліментні платежі, закінчився, переривання такого періоду законодавством взагалі не передбачено.

При цьому, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 з 12.06.2023 був відрахований з закладу освіти та поновлений 01.09.2023, у зв`язку з чим у боржника ОСОБА_1 з 01.09.2023 продовжував існувати обов`язок зі сплати аліментів до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

З огляду на те, що ОСОБА_4 був поновлений у навчанні, державний виконавець не мав правових підстав для припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 у проміжок часу з 01.09.2023 по 06.06.2025.

Твердження ОСОБА_1 про те, що після відрахування його сина з університету необхідно було звертатись до суду з новим позовом про стягнення аліментів, колегія суддів вважає неприйнятними, зважаючи на наявність рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року у справі № 627/466/20, яким вже вирішено це питання та яке є чинним та не скасованим.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що періодами навчання та відповідно нарахування заборгованості зі сплати аліментів є періоди з 16.06.2020 по 11.06.2023 та з 01.09.2023 по 06.06.2025.

В свою чергу, зі змісту розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що державним виконавцем не здійснювалось нарахування заборгованості за період часу з дати відрахування до дати поновлення здобувача вищої освіти ОСОБА_4 , тобто з 12.06.2023 до 01.09.2023, оскільки відповідно до ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання, тобто відрахування із закладу вищої освіти.

Таким чином, у діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», права ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, не порушені.

Обов`язковими підставами визнання рішень, дій чи бездіяльності виконавця є не лише сам по собі факт недотримання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження», а порушення прав сторони виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях державного виконавця порушення вимог чинного на час вчинення виконавчих дій законодавства.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , – залишити без задоволення.

Ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 09 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина