Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №348/1336/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1336/26

Провадження № 22-ц/4808/1825/26

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

з участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фреїшин Валерія Ярославівна, на ухвалу Надвірнянського районного суду від 20 липня 2026 року, у складі судді Міськевич О. Я., у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2026, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежею від 07.01.2026.

Заявник зазначав, що арешт усіх банківських рахунків ФОП ОСОБА_2 , накладений на виконання ухвали суду від 29.05.2026 у справі № 348/1336/26, є неспівмірним із позовними вимогами, порушує баланс інтересів сторін та фактично паралізує підприємницьку діяльність.

Посилається на те, що арешт рахунків унеможливлює здійснення господарських розрахунків, сплату орендної плати за виробниче приміщення площею 621,80 кв. м, комунальних послуг, податків, виплату заробітної плати чотирьом працівникам у розмірі 28 519,32 грн, а також виконання зобов`язань за кредитним договором № 1473/2026 від 25.03.2026, укладеним за державною програмою підтримки бізнесу. Це створює ризик розірвання договору оренди, нарахування штрафних санкцій та припинення діяльності підприємця.

Крім того, ОСОБА_2 вказує на неналежність його як відповідача, заперечуючи твердження позивача про солідарну відповідальність подружжя та належність спірного майна до спільної сумісної власності.

Зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої пожежею в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , тоді як орендоване ним виробниче приміщення за адресою АДРЕСА_2 не пов`язане з цим інцидентом. Враховуючи накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_3 , яка є одноосібним власником об`єкта пожежі, заявник вважає арешт операційних рахунків ФОП ОСОБА_2 надмірним та таким, що порушує принцип співмірності заходів забезпечення позову.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 20 липня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволено.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2026, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди скасовано в частині накладення арешту на банківські (розрахункові) рахунки, відкриті на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в усіх банківських та фінансових установах України, які призначені для здійснення підприємницької діяльності, виплати заробітної плати найманим працівникам, сплати податків, зборів та виконання кредитних зобов`язань.

В решті ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2026 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Фреїшин В. Я. подала апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та за умов невідповідності викладених висновків обставинам справи.

Суд першої інстанції при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову врахував предмет та підстави позову і зробив обґрунтований висновок про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, зокрема і у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачів спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову у цій справі було пропорційним і відповідало меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання судом справедливого балансу інтересів сторін спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову.

Вказує, що відповідачкою ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 та земельна ділянка, на якій він знаходиться, переданий в іпотеку ОСОБА_4 за умовами іпотечного договору на суму основного зобов`язання 2 100 000,00 грн Також, 17.02.2026 ОСОБА_3 відчужила автомобіль VOLKSWAGEN LT 55 2383, (1992), № двиг. НОМЕР_1 № куз. НОМЕР_2 . В той же час, інше нерухоме майно ОСОБА_3 , яким міг бути забезпечений позов: офіс-майстерня в АДРЕСА_1 - згоріло.

В той же час ФОП ОСОБА_2 укладає Кредитний договір № 1473/2026 від 25.03.2026 на суму 270 424 грн зі строком сплати до 24.03.2031 під 19,38% річних.

Позивачка має достатні підстави вважати, що вказані дії відповідачів недобросовісні, спрямовані на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, а відтак збереження вжитих судом першої інстанції при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову є співмірними позовним вимогам та необхідними для забезпечення фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Скасовуючи накладення арештів на рахунки ФОП ОСОБА_2 , суд посилається на законодавство та практику ВС щодо рахунків із спеціальним режимом.

Проте рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.

Судом, при винесенні рішення про зняття арешту з рахунків, не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою зняття арешту з відповідної суми коштів на рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам та сплати інших бюджетних платежів.

Відповідач ОСОБА_2 не спростував підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми, а також не зазначив про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Вважає, що можливим є накласти арешт на банківські рахунки ФОП ОСОБА_2 , в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 5 754 408,15 грн. (згідно уточнених позовних вимог за результатами будівельно-технічної експертизи), за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати. Статус ФОП не може надавати жодних переваг відповідачу.

Зазначає, що оскільки позивачка була відсутня під час розгляду справи, вона не мала змоги надати пояснення в суді, чим порушено рівність сторін процесу.

Просить скасувати ухвалу про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в частині накладення арешту на банківські (розрахункові) рахунки, відкриті на ім`я Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Представник ОСОБА_2 адвокат Неште А. І. подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що накладення арешту на всі без винятку розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_2 у сумі понад 6,3 млн грн є неспівмірним і повністю блокує роботу підприємця.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 вважає, що апелянт безпідставно заперечує проти захисту трудових прав найманих осіб, які правомірно враховані судом першої інстанції.

Позивачкою не спростовано ту обставину, що ухвалою суду від 29.05.2026 також накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача ОСОБА_3 , що в повній мірі забезпечує реальну можливість виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позову.

Застосування арешту до операційних рахунків ФОП ОСОБА_2 , який є неналежним відповідачем за деліктними вимогами про пошкодження майна власника, покладає на нього надмірний тягар і порушує принципи справедливості та розумності.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Фреїшин В. Я. у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Неште А. І. заперечила доводи скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що арешт банківських рахунків ФОП ОСОБА_2 покладає на нього надмірний тягар, оскільки унеможливлює здійснення підприємницької діяльності, оплату оренди та комунальних послуг, виплату заробітної плати найманим працівникам, сплату податків і виконання кредитних зобов`язань, що може призвести до припинення діяльності ФОП, порушення трудових прав працівників та виникнення додаткових фінансових зобов`язань. Водночас суд урахував, що арешт іншого рухомого та нерухомого майна відповідачів забезпечує інтереси позивача щодо виконання можливого рішення суду, а тому скасував арешт рахунків ФОП ОСОБА_2 , зберігши інші заходи забезпечення позову.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Судом встановлено, що в провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.

Ухвалою суду від 29.05.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, постановлено вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту нерухоме та рухоме майно, (в тому числі банківські рахунки, транспорті засоби та інші активи), які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в межах суми позову в розмірі 6373030,00 грн.

На підставі ухвали суду від 29.05.2026 старшим державним виконавцем Надвірнянського ВДВС Шваюк І. С. відкрито виконавче провадження ВП № 81301099, постановою від 18.06.2026 накладено арешт на банківські рахунки відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_2 подав суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, яку мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 є ФОП, здійснює виробничу діяльність в орендованому приміщенні, має чотирьох найманих працівників, податкові та кредитні зобов`язання, а арешт його банківського рахунку на суму 6 373 030 грн унеможливлює належне виконання цих зобов`язань та здійснення підприємницької діяльності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що на підставі договору оренди майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області від 03.02.2020, та додаткової угоди № 1 про продовження договору оренди майна від 15.11.2023, укладених між ФОП ОСОБА_2 та Івано-Франківською обласною радою, ФОП ОСОБА_2 є орендарем приміщення площею 621,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення виробничої діяльності. Щомісячна орендна плата становить 17352,24 грн.

Відповідно до розрахункової відомості за червень 2026 року, у ФОП ОСОБА_2 офіційно працевлаштовано четверо найманих працівників, сума до виплати становить 28 519,32 грн.

ФОП ОСОБА_2 також має кредитні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк» за кредитним договором № 1473/2026 від 25.03.2026, укладеним у межах державної програми підтримки бізнесу для придбання та модернізації широкоформатного принтера.

Суд першої інстанції врахував, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України), а блокування рахунків унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати чотирьом найманим працівникам, чим порушуються їхні конституційні права.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що арешт рахунків ФОП ОСОБА_2 унеможливлює здійснення ним господарської діяльності, оплату оренди приміщення та комунальних послуг, виконання кредитних зобов`язань перед АТ «Ощадбанк», а також сплату податків, ЄСВ та інших обов`язкових платежів, що може призвести до виникнення простроченої заборгованості, застосування штрафних санкцій, розірвання договору оренди та фактичного припинення підприємницької діяльності. Відтак висновок суду про те, що арешт рахунків створює для відповідача надмірний тягар та не відповідає принципу співмірності заходів забезпечення позову, є правильним та належно обґрунтованим.

За вказаних обставин, проаналізувавши клопотання про скасування заходів забезпечення позову, приймаючи до уваги те, що арешт усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уже забезпечує інтереси позивача щодо можливого виконання рішення суду, тоді як арешт рахунків ФОП ОСОБА_2 створює для нього надмірний тягар, з метою дотримання балансу інтересів сторін суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову вжитих судом у даній справі у частині в частині накладення арешту на банківські (розрахункові) рахунки, відкриті на ім`я ФОП ОСОБА_2 в усіх банківських та фінансових установах України, призначені для здійснення підприємницької діяльності, виплати заробітної плати найманим працівникам, сплати податків, зборів та виконання кредитних зобов`язань.

Посилання представника позивачки на недобросовісні дії відповідачів щодо укладення кредитних договорів та договору іпотеки, що спрямовані на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, належними доказами не підтверджені, та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фреїшин Валерія Ярославівна, залишити без задоволення, а ухвалу Надвірнянського районного суду від 20 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови суду складено 02 жовтня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин