Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №346/3294/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/3294/25

Провадження № 22-ц/4808/1626/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Баркова В.М.

за участю секретаря – Гудяк Х.М.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Лисецька селищна рада Тисменицького району Івано-Франківської області, приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Шевчук Дмитро Валерійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Яремин М.М.,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Лисецька селищна рада Тисменицького району Івано-Франківської області, приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Шевчук Дмитро Валерійович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 із зазначеними вимогами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 03.05.2014 року між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупець), продавець продав покупцю належний йому житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.05.2014 №1313, продавець ОСОБА_4 здійснив відчуження ділянки площею 0,0865 га на користь покупця ОСОБА_5 . Цільове призначення ділянки — для обслуговування житлових будівель та господарських споруд у АДРЕСА_1 .

Вказані договори купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_4 не укладав, не підписував, грошові кошти не отримував за розпискою, акти прийому-передачі не підписував, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_5 використавши підроблені документи,звернувся до суду з позовною заявою та за рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 року у справі №346/4611/19 набув право власності на вказане майно.

08.05.2020 року держреєстратор ОСОБА_6 зареєстрував за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації стало судове рішення від 18.02.2020 у справі №346/4611/19.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.08.2021 року скасовано рішення Коломийського міськрайонного суду від 18.02.2020 року у справі №346/4611/19. Однак, реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 продовжує існувати.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 , який належним чином прийняв спадщину, подавши нотаріусу відповідну заяву, на підставі якої приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Шевчук Д.В. заведено спадкову справу №56/20.

Позивач зазначила, що спірне майно належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який проживав у м. Балашиха, росія).

Позивачка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .

Державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу №170/2019 після смерті ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем першої черги якого є позивачка.

До складу спадкового майна входять земельна ділянка 0,0865 га та житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Наразі ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити свої спадкові права, оскільки ОСОБА_2 набув право власності на це майно в порядку спадкування за померлим ОСОБА_5 .

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.08.2021 року встановлено преюдиційні обставини, а саме,що ОСОБА_1 прийняла спадщину за законом після померлого її чоловіка ОСОБА_4 ; ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому не міг 03.05.2014 укласти з ОСОБА_5 письмові договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; станом на 03.05.2014, на день укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку №1312 та земельної ділянки №1313 спірні житловий будинок, господарські будівлі та споруди та земельна ділянка, що знаходяться по АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_1 , як спадкоємцю після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .

Зважаючи на те, що право власності на земельну ділянку 2610600000:27:002:0039 в реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване, позивачка не має змоги отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки цьому перешкоджає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості.

Просила суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52180417 від 08.05.2020 державного реєстратора Джурина Я.О., Лисецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області стосовно об`єкту нерухомого майна – житлового будинку по АДРЕСА_1 , яким зареєстроване право власності за ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для обслуговування будівель та господарських споруд, яка розташована на території АДРЕСА_1 , площею 0,0865 га, кадастровий номер 2610600000:27:002:0039.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року позов задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 59,7 кв. м., житлова – 29,60 кв. м. з господарськими будівлями і спорудами: сарай - літера «Б»; вбиральня - літера «У»; огорожа - «№1-4», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 59,7 кв. м., житлова – 29,60 кв. м. з господарськими будівлями і спорудами: сарай - літера «Б»; вбиральня - літера «У»; огорожа - «№1-4», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , проведену 07.05.2020 року державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Джурином Я.О. на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 року ( справа №346/4611/19 ).

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0865 га, кадастровий номер 2610600000:27:002:0039, для обслуговування будівель та господарських споруд, що в АДРЕСА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції проігнорував положення постанови КМУ «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187. Вважає, що оскільки позивач є громадянином РФ, тому на нього поширюється мораторій Постанови КМУ № 187, яка забороняє будь-які дії щодо відчуження, набуття чи передачі об`єктів цивільних прав особам, пов`язаним із державою-агресором. Суд не мав правових підстав задовольняти позов громадянина РФ і захищати його інтереси всупереч національній безпеці України.

Задовольнивши позов на користь громадянина РФ, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке суперечить публічному порядку України та є неможливим до виконання. Жоден суб`єкт державної реєстрації чи нотаріус не зможе зареєструвати це майно через автоматичне блокування таких операцій у державних реєстрах Міністерства юстиції України.

Зазначає, що відповідачем ставилось питання щодо сумніву повноважень адвоката позивача. Судом не враховано, що представником позивача було долучено до матеріалів справи копії конвертів та копії договору. Вважає, що адвокат безпосередньо не міг підписати договір про надання правової допомоги, оскільки позивач є громадянином РФ та тривалий час проживає на території РФ.

Копії міжнародних конвертів, які не містять описів вкладення, є неналежними доказами у розумінні ЦПК України. Оскільки факт підписання договору саме позивачем не доведений належними доказами у адвоката не було законних підстав для видачі ордеру.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року призначено справу до розгляду на 29 вересня 2026 року на 14-00 год.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. У апеляційній скарзі просив справу розглядати без його участі.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена у изначеному законом порядку.

Представник позивачки – ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Представник Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Шевчук Д.В. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить довідка про доставку електронного документу

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, спірне спадкове майно вибуло з володіння поза волею спадкодавця і спадкоємця, тому наявні правові підстави для витребування житлового будинку з господарськими будівлями, що в АДРЕСА_1 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 . Крім того, встановивши, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину з незалежних від неї підстав, суд виснував про наявність правових підстав для визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,0865 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Переглядаючи справу колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2012 року спадкоємцем майна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ,є її син ОСОБА_4 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з житлового дерев`яного будинку АДРЕСА_1 .

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав.

ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 27.03.2002 року, переклад якого з російської на українську мову проведено нотаріальним перекладачем О. Левинською.

Згідно з поземельною книгою станом на 06.02.2026, власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 262610600000270020039) є ОСОБА_4 на підставі державного акту від 24.03.1997 серії І-ІФ № 002916.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балашиха Московської області, рф, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

13.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса м. Коломия із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , що підтверджується її заявою

Згідно відповіді нотаріуса Балашихинського нотаріального округу московської області Рогова Г.Н. на підставі поданої її заяви 06 жовтня 2014 року заведена спадкова справа її чоловіка ОСОБА_4 та остання прийняла спадщину після чоловіка.

Згідно з витягом № 58161111, який державний нотаріус Коломийської міської державної нотаріальної контори видав 02.11.2019 року, після померлого ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 170, внесена до Спадкового реєстру під номером 64991601.

Згідно з даними технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , виготовленого ОКП «Коломийське МБТІ», загальна площа будинку становить 59,7 кв. м., житлова – 29,60 кв. м., господарські будівлі та споруди: сарай - літера «Б»; вбиральня - літера «У»; огорожа - «№1-4». Рік побудови будинку - 1948.

За договором купівлі-продажу № 1313 від 03.05.2014 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 земельну ділянку (0,0865 га) у АДРЕСА_1 за 4 000 доларів США, які були сплачені в повному обсязі до підписання договору.

За договором купівлі-продажу № 1312 від 03.05.2014 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 за 12 500 доларів США, сплачених до підписання угоди.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 задоволено, визнано дійсними договори купівлі-продажу житлового будинку №1312 та земельної ділянки №1313, укладені 03.05.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0865 га для обслуговування будівель та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №432247499 від 20.06.2025 року, за ОСОБА_5 07.05.2020 року на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 року ( справа №346/4611/19), державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Джурином Я.О. зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Коломия Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до заповіту від 16.12.2019 реєстровий № 43, посвідченого секретарем виконкому Королівської сільської ради, ОСОБА_5 заповів усе своє майно відповідачу ОСОБА_2 .

16.06.2020 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Шевчука Д.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.08.2021 року (справа № 346/4611/19) скасовано заочне рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 року та відмовлено в позові ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 про визнання права власності на будинок і земельну ділянку в АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належав на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 262610600000270020039.

ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_1

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балашиха Московської області, РФ, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно відповіді нотаріуса Балашихинського нотаріального округу московської області Рогова Г.Н. на підставі поданої її заяви 06 жовтня 2014 року заведена спадкова справа її чоловіка ОСОБА_4 та остання прийнала спадщину після чоловіка. 13.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса м. Коломия із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , що підтверджується її заявою

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 задоволено, визнано дійсними договори купівлі-продажу житлового будинку №1312 та земельної ділянки №1313, укладені 03.05.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0865 га для обслуговування будівель та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Коломия Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_2 .

Встановивши, що спірне спадкове майно вибуло поза волею спадкодавця ОСОБА_4 і його спадкоємця ОСОБА_1 суд дійшов вірного висновку про те, що належним способом захисту прав позивачки є витребування майна з незаконного володіння відповідача, визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд не мав правових підстав для витребування майна на користь громадянина російської федерації і рішення суду суперечить публічному порядку України, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою рф і постійно проживає на території рф, що підтверджується її паспортом, довідкою з місця проживання.

Відповідно до ч.1статті 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України (частина перша статті 74 вказаного Закону).

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Частино першою ст.39 Закону визначено, що виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

- виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах (підпункт 1 пункту 1);

- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім: безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна; задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків (підпункт 2 пункту 1);

- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або російської федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину (підпункт 3 пункту 1).

Встановлено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними (пункт 2 вказаної постанови).

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2023 року у справі № 910/4052/22 зазначив, що в умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 916/1947/22 зокрема вказав: «… зазначеною постановою установлено мораторій (заборону) на:

- виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи, відповідно до зазначеного переліку;

- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російської федерації або особами, пов`язаними з державою-агресором, окрім зазначених винятків;

- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або російської федерації.

З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб, перелік яких наведений у зазначеній постанові, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом, та зазнають обмежень дії таких осіб та дії на користь таких осіб перелік, яких зазначений у цій постанові. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання».

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин на виконання зобов`язань та відчуження майна особами, пов`язаними з державою-агресором.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України № 187 від 03 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» не містить положень щодо обмеження осіб, вказаних у постанові, у реалізації права на спадкування.

Тому доводи скаржника про не застосування до спірних відносин постанови КМУ №187 є безпідставними.

Як вбачається із матеріалів справи, позов подано до суду представником Оринник Н.С., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Як вбачається із матеріалів справи, позовну заяву до суду подано адвокатом через систему «Електронний суд», до позовної заяви на підтвердження повноважень представником додано ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача суду було надано копію угоди про надання правової допомоги від 27.12.2024 року, яка укладена між адвокатом Оринник Н.С. та ОСОБА_1 . Договір підписано сторонами.

На підтвердження того, що саме ОСОБА_1 підписала вказану угоду, адвокатом надано відеозапис (звернення) ОСОБА_1 , копії міжнародних конвертів.

Колегія суддів вважає, що представник позивача при подачі позову до суду так і під час розгляду справи у суді надав належні докази на підтвердження його повноважень представника позивача і доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

В.М. Барков