Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №350/706/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 350/706/26

Провадження № 11-кп/4808/560/26

Категорія ч.3 ст. 240 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі :

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Рожнятівського районного суду Івано – Франківської області від 03 серпня 2026 року, згідно якого

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель

АДРЕСА_1 ,

українець, громадянин України, із загальною середньою

освітою, інвалід 3 –ї групи, одружений, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України,

в с т а н о в и л а :

вироком Рожнятівського районного суду від 03 серпня 2026 року, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України, та призначено йому, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 4457 гривень процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене на території об`єкта природно-заповідного фонду, за таких обставин.

В порушення вимог чинного законодавства України ОСОБА_8 з метою незаконного видобування піщано-гравійної суміші, не маючи будь-якого передбаченого законодавством дозволу, здійснив незаконне видобування піщано-гравійної суміші, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 зі останніми змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2025 за № 600, належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

Зокрема, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), акту про надання гірничого відводу, робочого проекту на розробку русла регульованих та руслоочисних робіт, з метою використання при будівельних роботах у власному господарстві, 23.03.2026 близько 09.00 год.. перебуваючи поблизу села Закерничне в територіальних межах Перегінської територіальної громади, Калуського району, на лівому березі річки Лімниця, що входить у межі ландшафтного заказника місцевого значення «Ріка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м» створеного рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №13 від 15.01.1979 «Про затвердження заповідних урочищ та заказників місцевого значення, що згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд» є об`єктом природно-заповідного фонду, із застосуванням екскаватора марки «LIEBHEER A 316» cepії номер 6170803, що належить ОСОБА_10 , та автомобіля марки «ЗІЛ-131» н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_11 , з берега ріки Лімниця, здійснив незаконний видобуток піщано-гравійної суміші у кількості 3,67 м куб., яка відповідно до висновку експерта від 06.04.2026 року є не карбонатним піщаним ґрунтом з камінням, тобто є піщано-гравійною сумішшю, кількість гравію у якому становить 45,6% та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 з останніми змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2025 за № 600, належить до корисних копалин загальнодержавного значення, яку помістив до кузова вищевказаного автомобіля, проте був зупинений працівниками правоохоронних органів, на місці незаконного забору.

В результаті своїх протиправних дій, внаслідок самовільного користування надрами ОСОБА_8 заподіяв збитків навколишньому природному середовищу на загальну суму 9182,1 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок Рожнятівського районного суду від 03.08.2026 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Зазначає, що призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.3 ст. 240 КК України, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував, які саме обставини справи або дані про особу він визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, тим самим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Просить скасувати вирок Рожнятівського районного суду від 03.08.2026 року. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати;

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 з приводу поданої апеляційної скарги прокурора заперечили, просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин кримінального провадження, і у зв`язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.

Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ст.349 ч.3 КПК України, а тому вирок суду у цій частині не переглядатиметься судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у кримінальному провадженні доказами.

Однак, згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, призначив обвинуваченому явно несправедливе та надмірно м`яке покарання, не вмотивувавши належним чином таке рішення.

Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.

Згідно ст. 420 ч.1 п. 2 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі зібраних доказів правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст. 240 КК України, і вина його у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю та ніким із учасників провадження не оспорюється.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, при цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Цих вимог закону судом першої інстанції належним чином не дотримано.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів поза всяким розумним сумнівом дійшла висновку, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не відповідає як принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння з обраним покаранням, так й не узгоджується з принципом справедливості, виходячи з фактичних обставин вчиненого ним злочину.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 підлягає скасуванню з постановленням нового вироку в цій частині.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що визначний судом першої інстанції розмір штрафу не повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України та не забезпечує належної індивідуалізації покарання з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, є інвалідом 3 групи, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 колегією суддів не встановлено.

Також судом апеляційної інстанції враховано те, що заподіяні кримінальним провадженням збитки навколишньому природному середовищу на загальну суму 9182,1 гривень, обвинуваченим повністю відшкодовано.

Статтею 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Колегія суддів врахувавши вище наведені обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданих збитків те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом 3 групи, вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, та з урахуванням особи винного, приходить до висновку про можливість переходу до іншого, більш м`якого виду покарання не зазначеного в санкції ч.3 ст. 240 КК України, застосувавши ст. 69 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її часткового задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.374, 405, 407,409, 413,414 ,418,420 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити частково.

Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2026 року щодо ОСОБА_8 за ч.3 ст. 240 КК України скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м`якості, та ухвалити новий вирок.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 51 000 ( п`ятдесят одна тисяча) гривень.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5