Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №346/4155/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/4155/26

Провадження № 22-ц/4808/1898/26

Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Максюти І. О.,

Пнівчук О. В.

секретар Шемрай Н. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника АТ «Укрсиббанк» адвоката Лизуненка Сергія Олександровича на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2026 року у складі судді Сольського В. В., постановлену у м. Коломия Івано-Франківської області, у справі за заявою АТ «Укрсиббанк», заінтересовані особи Коломийська міська рада, ТОВ «Фінансова компанія «Інвент», АТ «Сенс Банк» про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року заявник АТ «Укрсиббанк», заінтересовані особи Коломийська міська рада, ТОВ «Фінансова компанія «Інвент», АТ «Сенс Банк» в порядку ст. 293 ЦПК України звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2014 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» в солідарному порядку було стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11147477000 від 25 квітня 2007 року у розмірі 26 204,05 шв.франків.

Заявник вказував, що рішення суду не виконано. Постановою державного виконавця від 04 жовтня 2024 року виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду закінчено у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1

АТ «Укрсиббанк» вказувало, що після смерті боржника ОСОБА_1 , у останнього на праві власності залишилось нерухоме майно, зокрема: квартира у АДРЕСА_1 , яка, обтяжена іпотекою та забороною відчуження на користь АТ «Укрсиббанк»; будинок по АДРЕСА_2 , який перебуває в іпотеці ТОВ «ФК «Інвент» та квартира по АДРЕСА_3 , яка перебуває в іпотеці АТ «Сенс Банк».

Вказане вище нерухоме майно та заборгованість за кредитним договором у розмірі 46619,68 шв.франк. увійшли до складу спадщини.

Посилаючись на те, що після смерті померлого ОСОБА_1 ніхто з спадкоємців за законом та за заповітом не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, АТ «Укрсиббанк» просило визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати у власність територіальної громади в особі Коломийської міської ради нерухоме майно, а саме: квартиру у АДРЕСА_1 , будинок по АДРЕСА_2 , а також квартиру по АДРЕСА_3 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою АТ «Укрсиббанк»», заінтересовані особи територіальна громада в особі Коломийської міської ради, ТОВ «Фінансова компанія «Інвент», АТ «Сенс Банк» про визнання спадщини відумерлою. Заявнику роз`яснено право звернення до суду в порядку позовного провадження.

У апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду представник АТ «Укрсиббанк» адвокат Лизуненко С. О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Представник скаржника вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норму ч. 4 ст. 315 ЦПК України, оскільки встановивши наявність спору у даній справі, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен був залишити заяву без розгляду та роз`яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, а не відмовляти у відкритті провадження.

Водночас, представник АТ «Укрсиббанк» адвокат Лизененко С. О. заперечує висновок суду першої інстанції про наявність у даних правовідносинах спору про право, оскільки вимога про передачу відумерлої спадщини територіальній громаді не є самостійною позовною вимогою, а є передбаченим законом обов`язковим правовим наслідком визнання спадщини відумерлою.

Більш того, вказує представник скаржника, суд першої інстанції не зазначив жодної особи, яка б заявила право власності або спадкове право на квартири чи будинок, не вказав взаємовиключних майнових вимог та не встановив наявність заперечення Коломийської міської ради проти набуття майна.

А тому, на думку представника заявника, заява АТ «Укрсиббанк» про визнання спадщини відумерлою повинна бути розглянута судом в порядку окремого, а не позовного провадження.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу представника АТ «Укрсиббанк» адвоката Лизуненка С. О. не скористалися, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У судове засідання представник заявника та заінтересовані особи не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою АТ «Укрсиббанк» про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції вважав, що у даних правовідносинах вбачається спір про право, оскільки заявником в тому числі заявлена вимога про передачу відумерлої спадщини у власність Коломийської міської ради, яка підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Однак, погодитись із зазначеним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає.

За обставинами цієї справи заявник АТ «Укрсиббанк»звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про визнання спадщини відумерлою, яка належала на праві власності померлому боржнику ОСОБА_1 ,. Суд першої інстанції, вважав, що у даних правовідносинах наявний спір про право, оскільки заявник просив в тому числі передати нерухоме майно у власність територіальної громади Коломийської міської ради.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Згідно із статтею 1277 ЦК України в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

За змістом ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ВС від 07 вересня 2026 року у справі № 644/2440/24 вказано про те, що Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» законодавець виклав частину першу статті 1277 ЦК України в діючій редакції з подальшими змінами, якою чітко кваліфікував набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину не як спадкування, а як публічний обов`язок органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням спадкового майна. Тобто за цим правовим регулюванням територіальна громада має виконати публічний обов`язок, а не здійснити цивільне право, яке в неї відсутнє.

Такий публічний обов`язок територіальної громади виникає за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; сплив одного року з часу відкриття спадщини). З моменту відкриття спадщини відповідний орган місцевого самоврядування не має та навіть не може мати жодного цивільного права щодо спадщини, який міг би зумовити спір про таке право. Виникнення ж публічного обов`язку територіальної громади відбувається за сукупності юридичних фактів, а його виникнення до моменту визнання судом спадщини відумерлою також не свідчить про можливість виникнення спору про право на спадкування між суб`єктом, який набув публічний обов`язок, з особою, яка має право на спадкування.

Під час розгляду справ окремого провадження орган місцевого самоврядування, як процесуально заінтересована особа, може заперечувати проти встановлення відповідного факту та має достатній обсяг процесуальних прав у таких справах, оскільки справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а суд в таких справа зобов`язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (стаття 294 ЦПК України).

Заперечення (невизнання) відповідного юридичного факту органом місцевого самоврядування не свідчить про виникнення спору про право на спадщину, якого територіальна громада до моменту визнання судом цієї спадщини відумерлою не має.

Оскільки спір про право на спадщину може існувати між особами, які мають або можуть набути право на спадкування, то до моменту визнання судом спадщини відумерлою не може йтися ні про який спір про правоза участі територіальної громади.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року у справі № 638/9040/23, в якій вказано, що:«відумерлість спадщини означає, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, ніхто зі спадкоємців в силу різних причин не претендує, або спадкоємці взагалі відсутні, внаслідок чого (неможливості спадкування) територіальна громада за місцем відкриття спадщини на підставі рішення суду стає законним правонаступником (не спадкоємцем) померлої особи в частині тих прав та обов`язків, які залишилися після її смерті.

Колегія суддів зауважує, що стаття 1277 ЦК України передбачає, що за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від неї орган місцевого самоврядування зобов`язаний звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Таку заяву можна подати після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Але, як наголосив Верховний Суд, із цього не випливає, що територіальна громада стає спадкоємцем або набуває право на майно вже з моменту смерті спадкодавця чи після спливу одного року. Територіальна громада не є спадкоємцем за законом або заповітом.

Чинна редакція статті 1277 ЦК України покладає на орган місцевого самоврядування публічний обов`язок звернутися до суду за наявності встановлених законом умов. Спадщина переходить у власність територіальної громади лише після її визнання судом відумерлою.

Отже, до такого судового рішення у територіальної громади немає вже набутого суб`єктивного цивільного права на спадкове майно, яке могло б саме по собі перебувати у спорі з правом особи, що претендує на спадкування.

Верховний Суд окремо звернув увагу: територіальна громада може мати юридичну заінтересованість у результаті справи. Саме тому орган місцевого самоврядування може бути залучений як заінтересована особа, подавати докази, надавати пояснення та заперечувати проти встановлення заявленого факту.

Проте заінтересованість не є тотожною спору про право.

Тому ані участь територіальної громади у справі, ані її заперечення проти заяви, ані посилання на можливе майбутнє визнання спадщини відумерлою не можуть автоматично означати, що справа повинна перейти з окремого до позовного провадження.

Навіть заява про відумерлу спадщину не є автоматичним критерієм.

Об`єднана палата роз`яснила, що навіть сам факт звернення органу місцевого самоврядування із заявою про визнання спадщини відумерлою не є самостійною і достатньою підставою для висновку про існування спору про право.

Так само не має вирішального значення і відсутність такої заяви.

Обидві обставини суд може враховувати, однак вони не повинні механічно визначати вид судового провадження.

ОП КЦС ВС відступила від попередньої практики. Зокрема, одним із ключових аспектів постанови стало те, що Об`єднана палата КЦС ВС прямо відступила від низки попередніх висновків Верховного Суду.

У попередній практиці застосовувався підхід, за яким інтерес органу місцевого самоврядування у можливому визнанні спадщини відумерлою, його заперечення проти встановлення юридичного факту або сплив року з часу відкриття спадщини могли свідчити про існування спору про право та необхідність розгляду питання в позовному провадженні.

Об`єднана палата відступила від відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 643/14985/18-ц, № 554/1618/21, № 389/803/24, № 475/49/25, № 641/683/23 та № 755/1235/24.

Новий підхід полягає в тому, що суд повинен встановлювати реальний спір щодо конкретного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, а не виходити лише з передбаченої законом можливості переходу спадкового майна до територіальної громади.

Беручи до уваги вищезазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів зауважує, що положення частини першої статті 1277 ЦК України у системному взаємозв`язку з положеннями статей 293, 294 та 315 ЦПК України дають підстави для висновку, що сама лише передбачена законом можливість переходу спадкового майна у власність територіальної громади в порядку статті 1277 ЦК України не є достатніми підставами для висновку про наявність спору про право до моменту визнання спадщини відумерлою.

Крім того, слід зазначити, що право кредитора спадкодавця на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою прямо передбачено законом і така заява, за загальним правилом, розглядається в порядку окремого провадження. Тобто сама собою відповідна заява кредитора не свідчить про виникнення спору про право, адже в ній відсутні вимоги про стягнення боргу чи звернення стягнення на забезпечувальне майно, такого ж висновку дійшов ВС у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 208/9501/21, провадження № 61-9874св24.

Задоволення заяви кредитора спадкодавця про визнання спадщини відумерлою лише створює передумови для вирішення питання щодо задоволення майнових вимог кредитора. За таких обставин визначається правовий статус спадкового майна, яке не прийнято жодним із спадкоємцем, тобто коли відсутній відповідач за позовом кредитора про стягнення боргу чи звернення стягнення на предмет іпотеки. Передача відумерлої спадщини до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна створює кредитору правову можливість заявляти свої вимоги.

Відтак, висновок суду про наявність спору про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений.

Відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду – скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 368, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника АТ «Укрсиббанк» адвоката Лизуненка Сергія Олександровича – задовольнити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2026 року – скасувати.

Справу направити до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Судді В. М. Барков

І. О. Максюта

О. В. Пнівчук