Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №727/11278/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №727/11278/26

Суддя: Танасійчук Н. М.

Справа № 727/11278/26

Провадження № 2/727/3613/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі – ПрАТ «СГ «ТАС», позивач) звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу. Ціну позову позивач визначив у розмірі 13 772,04 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між ПрАТ «СГ «ТАС» і ОСОБА_1 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Toyota RAV4», державний номерний знак НОМЕР_1 .

07 жовтня 2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою суду ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 і 124 КУпАП. За заявою потерпілої особи позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 13 772,04 грн.

Оскільки відповідач після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишила місце події, позивач вважає, що набув права зворотної вимоги (регресу) до неї в розмірі виплаченого відшкодування. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 007,38 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму 13 772,04 грн за період з 07 жовтня 2025 року по 31 липня 2026 року, та 3 100,63 грн інфляційних втрат і трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і 2 341,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримала особисто 25 серпня 2026 року, що підтверджує її підпис.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Такого клопотання сторони не заявляли.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалася, заперечень щодо позову та доказів на їх підтвердження до суду не направила. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 08 жовтня 2024 року між ПрАТ «СГ «ТАС» (страховик) і ОСОБА_1 (страхувальник) укладено внутрішній електронний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчений полісом № НОМЕР_3 . Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 . Строк дії договору визначено з 15 жовтня 2024 року по 14 жовтня 2025 року включно. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн на одного потерпілого, розмір франшизи – 1 600,00 грн.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 жовтня 2025 року у справі № 727/13222/25, яка набрала законної сили 11 листопада 2025 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 і 124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Цією постановою встановлено, що 07 жовтня 2025 року о 13 год 00 хв у м. Чернівці на вул. Конституційній, 20 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечного бокового інтервалу та допустила наїзд на припаркований автомобіль «БМВ», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває в користуванні ОСОБА_2 , унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, після чого залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна, чим порушила вимоги пунктів 2.10 «а» і 13.1 Правил дорожнього руху України.

04 грудня 2025 року ОСОБА_2 повідомила ПрАТ «СГ «ТАС» про дорожньо-транспортну пригоду (повідомлення зареєстроване за № 36158/36/2025/53). 16 грудня 2025 року власник пошкодженого автомобіля «BMW X3», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , звернулася до страховика із заявою про страхове відшкодування (вх. № 02/1612_25). У заяві вона погодилася з розміром страхового відшкодування 13 772,04 грн з урахуванням франшизи та не наполягала на проведенні оцінки чи експертизи пошкодженого майна.

Страховик оглянув пошкоджений транспортний засіб, склав акт огляду (дефектну відомість) і зафіксував пошкодження на фотознімках. 10 грудня 2025 року складено ремонтну калькуляцію № 92536158 вартості відновлювального ремонту автомобіля «BMW X3».

Страховим актом № 38682/36/925 від 23 грудня 2025 року подію визнано страховим випадком, у графі «можливість регресу» зазначено «так» щодо ОСОБА_1 . Згідно з додатком 1 до страхового акта (розрахунок суми страхового відшкодування) матеріальний збиток становить 15 372,04 грн, франшиза – 1 600,00 грн, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, – 13 772,04 грн.

Платіжною інструкцією № 110717 від 24 грудня 2025 року ПрАТ «СГ «ТАС» перерахувало ОСОБА_3 13 772,04 грн страхового відшкодування за договором № ЕР 223965642 від 08 жовтня 2024 року.

Доказів відшкодування позивачу виплаченої суми відповідач суду не надала.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Суд встановлює зміст позовних вимог, виходячи зі змісту позовної заяви в цілому, а не лише з буквального формулювання її прохальної частини. Позивач визначив ціну позову в розмірі 13 772,04 грн, зазначив у мотивувальній частині позову, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідача, обґрунтував її розмір доказами виплати страхового відшкодування та назвав позов «про відшкодування шкоди в порядку регресу». Пункт 4 прохальної частини, у якому позивач просить стягнути «завдані збитки у розмірі 1 007,38 грн», містить очевидну помилку: розмір 1 007,38 грн збігається з розрахунком інфляційних втрат, наведеним у позовній заяві. За таких обставин суд розцінює вимогу про стягнення 13 772,04 грн виплаченого страхового відшкодування як основну позовну вимогу, а вимоги про стягнення 1 007,38 грн і 3 100,63 грн – як похідні вимоги про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за договором, укладеним 08 жовтня 2024 року, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV), чинний на момент укладення договору. Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії в часі. Аналогічну підставу регресу передбачає і Закон України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності щодо експлуатації наземних транспортних засобів», на який послався позивач, тому висновок суду не залежить від того, який із цих законів застосовується.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Пунктом 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 жовтня 2025 року у справі № 727/13222/25, яка набрала законної сили, встановлено, що 07 жовтня 2025 року відповідач, керуючи забезпеченим транспортним засобом «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , допустила наїзд на автомобіль «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , та залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна. Ці обставини суд не доводить повторно.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в межах строку дії договору страхування (з 15 жовтня 2024 року по 14 жовтня 2025 року). Позивач визнав подію страховим випадком і виплатив власнику пошкодженого автомобіля страхове відшкодування в розмірі 13 772,04 грн, що не перевищує страхову суму за шкоду, заподіяну майну, і визначене з вирахуванням франшизи. Розмір відшкодування підтверджують ремонтна калькуляція, страховий акт із розрахунком суми відшкодування та платіжна інструкція.

Отже, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача як до страхувальника і водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та самовільно залишив її місце. Розмір регресної вимоги дорівнює розміру виплаченого відшкодування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач не подала доказів, які б спростовували її вину в дорожньо-транспортній пригоді, розмір завданої шкоди чи виплаченого відшкодування, або доказів повернення позивачу виплаченої суми.

З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача 13 772,04 грн у порядку регресу ґрунтується на законі, підтверджена належними, допустимими й достовірними доказами (статті 77–80 ЦПК України) і підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для застосування частини другої статті 625 ЦК України є прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання регресного зобов`язання ні договір, ні закон не встановлюють. У такому випадку діє правило частини другої статті 530 ЦК України: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Право регресної вимоги виникло в позивача не раніше 24 грудня 2025 року, коли він виплатив страхове відшкодування потерпілій особі. До цієї дати відповідач не мала перед позивачем жодного грошового зобов`язання, тож нарахування інфляційних втрат з 07 жовтня 2025 року, тобто з дати дорожньо-транспортної пригоди, суперечить частині другій статті 625 ЦК України.

Позивач послався на те, що до звернення до суду направляв відповідачу претензію про добровільне відшкодування шкоди в порядку регресу, і зазначив копію претензії в переліку додатків до позову. Проте в матеріалах справи цієї претензії немає, як немає і доказів її направлення відповідачу та отримання нею. Тому суд не може встановити, чи пред`являв позивач відповідачу вимогу про сплату коштів, коли саме та з якого дня сплив семиденний строк її виконання. Без цього неможливо визначити ні факт прострочення, ні його початок.

Крім того, вимога про стягнення 3 100,63 грн інфляційних втрат і трьох процентів річних не містить жодного розрахунку: позивач не зазначив, на яку суму, за який період і за якою формулою нараховано ці суми, і яка їх частина припадає на інфляційні втрати, а яка – на три проценти річних. Наведений у позові розрахунок стосується лише 1 007,38 грн. Суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість цієї вимоги, а самостійно визначати її зміст і здійснювати розрахунок замість позивача суд не вправі.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц цих висновків не спростовує. За змістом цієї постанови стаття 625 ЦК України поширюється на грошові зобов`язання, що виникають із деліктних правовідносин, після того як розмір шкоди визначено у грошовому еквіваленті. Водночас для нарахування сум за статтею 625 ЦК України кредитор усе одно має довести факт і період прострочення боржника.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не довів, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, а також не довів розміру нарахованих сум, тому в задоволенні вимог про стягнення 1 007,38 грн і 3 100,63 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

За подання позову позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджує платіжна інструкція № 104909 від 31 липня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених майнових вимог становить 17 880,05 грн (13 772,04 грн + 1 007,38 грн + 3 100,63 грн). Суд задовольнив вимоги на суму 13 772,04 грн, що становить 77,02 % від заявленого. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 050,70 грн судового збору (2 662,40 грн ? 13 772,04 грн / 17 880,05 грн).

Позивач просить стягнути з відповідача 2 341,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/2026 від 19 березня 2026 року, додаткової угоди № 5 від 17 липня 2026 року та додатка № 1 до неї.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовкою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 6.2 договору про надання правничої допомоги № 1/2026 від 19 березня 2026 року визначено, що гонорар повіреного формується в розмірі 17 % від загальної суми грошових коштів, які стягнені повіреним при здійсненні своїх повноважень та перераховані на рахунок довірителя. Пунктом 2 додаткової угоди № 5 від 17 липня 2026 року передбачено, що клієнт сплачує гонорар у розмірі, визначеному додатком № 1, після отримання коштів на користь клієнта. Сума 2 341,00 грн, зазначена в додатку № 1 щодо страхового акта № 38682/36/925, становить 17 % від ціни позову.

Отже, домовленість позивача з адвокатським об`єднанням передбачає не фіксований гонорар за супровід цієї справи, а гонорар успіху у вигляді відсотка від фактично стягнених і перерахованих позивачу коштів. Обов`язок позивача сплатити гонорар залежить від майбутньої обставини (надходження коштів від відповідача), настання якої на час ухвалення рішення невідоме. Доказів того, що позивач сплатив гонорар або що в нього виник безумовний обов`язок його сплатити, суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначила, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги, які укладені між адвокатом та клієнтом, і зокрема «гонорару успіху», є обов`язковими для сторін такого договору, проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо вони не відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності.

Позивач не подав акта приймання-передачі наданих послуг, передбаченого пунктами 5.3–5.5 договору, ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у цій справі. Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 суд відхиляє, оскільки висновки цієї постанови стосуються фіксованого розміру гонорару, тоді як у цій справі розмір гонорару визначено у відсотках від стягнених коштів.

Суд також враховує, що справа належить до малозначних, розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, без участі представника позивача в судових засіданнях, а позовна заява має типовий характер. Позивач не довів, що витрати в розмірі 2 341,00 грн є фактичними, неминучими й обґрунтованими в розумінні практики Європейського суду з прав людини, на яку він сам посилається (рішення у справах «Баришевський проти України», «Двойних проти України», «Меріт проти України»).

З огляду на викладене, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 341,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає.

Керуючись статтями 12, 13, 76–82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 13 772 грн 04 коп. в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 2 050 грн 70 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Танасійчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua