Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №727/10967/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10967/26

Провадження № 2/727/3521/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100125831 від 12.02.2026 у розмірі 33 939,88 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі: ТОВ «Мілоан», первісний кредитор) та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 100125831, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 12 000,00 грн. Відповідач свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

26.06.2026 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» уклали договір факторингу № МТ-260626-1, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 28.07.2026 становить 33 939,88 грн, з яких: 12 000,00 грн за тілом кредиту, 7 023,88 грн за процентами, 8 916,00 грн за комісією, 6 000,00 грн штрафу. Позивач просив стягнути з відповідача цю суму, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками в розмірі 219,78 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 серпня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд направляв відповідачу за офіційною адресою проживання копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України у разі відсутності в особи офіційної електронної адреси судові виклики та повідомлення здійснюються за адресою місця проживання, зазначеною в Єдиному державному демографічному реєстрі. Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. Отже, суд належним чином повідомив відповідача про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. За приписами частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглянув справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснював.

Дослідивши письмові докази, суд встановив, що 12.02.2026 ОСОБА_1 подав через вебсайт (застосунок) tengo.ua заяву на отримання кредиту № 100125831, у якій зазначив свої паспортні дані, РНОКПП НОМЕР_1 , адресу реєстрації в м. Чернівці, номер мобільного телефону НОМЕР_2 та номер платіжної картки НОМЕР_3 . Згідно з відомостями про верифікацію первісний кредитор ідентифікував відповідача через систему BankID.

12.02.2026 ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит № 100125831 (далі: кредитний договір). Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 110215, який первісний кредитор надіслав 12.02.2026 о 15:32:39 на його номер телефону НОМЕР_2 .

За пунктами 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору сума кредиту становить 12 000,00 грн, кредит надано строком на 360 днів з 12.02.2026, дата остаточного погашення заборгованості 07.02.2027.

Пунктами 1.5.3, 1.5.4 договору сторони погодили проценти за користування кредитом: протягом першого розрахункового періоду за ставкою 90,00 % річних, протягом решти строку кредитування за стандартною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту. Тип процентної ставки фіксований (пункт 1.6 договору).

Пунктом 1.5.1 договору встановлено комісію за надання кредиту 2 700,00 грн (22,50 % від суми кредиту), яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Пунктом 1.5.2 договору встановлено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за ставкою 7,40 % від суми кредиту, тобто 888,00 грн за кожен розрахунковий період, а за весь строк кредитування 19 536,00 грн.

Згідно з пунктом 1.5 договору загальні витрати за кредитом становлять 42 447,30 грн, денна процентна ставка 0,98 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2 662,94 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 54 447,30 грн.

Графіком платежів (Додаток № 1 до договору) передбачено перший розрахунковий період 30 днів (платіж 14.03.2026 у сумі 3 587,70 грн), а надалі платежі кожні 15 днів.

Пунктом 4.1 договору передбачено штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок прострочення платежу за графіком понад 2 дні. Пунктом 4.3 договору сукупну суму неустойки обмежено 50 % від суми кредиту.

Згідно з платіжним дорученням № 115667837 від 12.02.2026 ТОВ «Мілоан» через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» перерахувало 12 000,00 грн отримувачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на картку НОМЕР_3 з призначенням «Кошти згідно договору 100125831».

Згідно з відомістю первісного кредитора про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором ТОВ «Мілоан» з 13.02.2026 по 26.06.2026 нараховувало проценти за ставками, визначеними пунктами 1.5.3, 1.5.4 договору; 12.02.2026 нарахувало комісію за надання кредиту 2 700,00 грн; з 15.03.2026 по 13.06.2026 сім разів нарахувало комісію за обслуговування кредиту по 888,00 грн (разом 6 216,00 грн); з 17.03.2026 по 31.05.2026 шість разів нарахувало штраф за пунктом 4.1 договору по 1 000,00 грн (разом 6 000,00 грн). Платежів від відповідача відомість не містить.

26.06.2026 ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Новий Колектор» (фактор) уклали договір факторингу № МТ-260626-1. Згідно з пунктами 2.4, 2.5 договору право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами Акта приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників.

Відповідно до Переліку (Реєстру) боржників № 1 від 26.06.2026 позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100125831 від 12.02.2026 на загальну суму 33 939,88 грн, з яких: 12 000,00 грн тіло кредиту, 7 023,88 грн проценти, 2 700,00 грн комісія за надання кредиту, 6 216,00 грн комісія за обслуговування, 6 000,00 грн штраф. 26.06.2026 сторони підписали Акт приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників № 1. Платіжною інструкцією від 26.06.2026 позивач сплатив ТОВ «Мілоан» 5 176 526,00 грн ціни продажу за відступлення права вимоги за договором факторингу № МТ-260626-1.

Після відступлення права вимоги нових нарахувань позивач не здійснював. Згідно з довідкою ТОВ «Новий Колектор» від 28.07.2026 № 16297/26-ДПЗ заборгованість відповідача не погашена.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов`язань є, зокрема, договори. Згідно зі статтями 626, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, його зміст становлять погоджені сторонами умови, і він є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) і він підписаний стороною (сторонами).

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором становлять дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За частинами третьою, шостою, дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що електронний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, прирівнюється до договору в письмовій формі, а без отримання повідомлення з одноразовим ідентифікатором і його введення договір між сторонами не був би укладений.

Відповідач пройшов ідентифікацію через систему BankID, подав заяву на отримання кредиту з власними персональними даними та реквізитами своєї картки, отримав на свій номер телефону одноразовий ідентифікатор 110215 і використав його для підписання кредитного договору. Отже, сторони уклали кредитний договір у формі, передбаченій Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (частина друга статті 1054 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Платіжне доручення № 115667837 від 12.02.2026 містить РНОКПП відповідача, номер картки, який збігається з номером у заяві на отримання кредиту та пункті 2.1 договору, суму 12 000,00 грн і посилання на кредитний договір № 100125831. Відповідач цих обставин не спростував. Суд вважає доведеним, що первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 12 000,00 грн.

Статтями 526, 530, 610, 612 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк, а боржник, який не виконав зобов`язання у строк, вважається таким, що прострочив.

Відповідач не вніс жодного платежу за графіком. Пунктом 2.4.3 кредитного договору та частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі прострочення платежів. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення всієї суми кредиту, що є реалізацією цього права. Заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 000,00 грн підлягає стягненню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Первісний кредитор нараховував проценти з 13.02.2026 по 26.06.2026, тобто в межах строку кредитування, що триває до 07.02.2027, за ставками, погодженими пунктами 1.5.3, 1.5.4 договору. Після відступлення права вимоги проценти не нараховувалися. Це відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу строку кредитування.

Кредитний договір сторони уклали 12.02.2026. Денна процентна ставка за ним, розрахована з урахуванням усіх загальних витрат за кредитом, включно з комісіями (пункт 1.5 договору), становить 0,98 % і граничного розміру 1 % не перевищує. Тому заборгованість за процентами в сумі 7 023,88 грн підлягає стягненню.

Щодо комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту.

Позивач просить стягнути 8 916,00 грн комісії, з яких 2 700,00 грн комісія за надання кредиту (пункт 1.5.1 договору) та 6 216,00 грн комісія за обслуговування кредиту за сім розрахункових періодів по 888,00 грн (пункт 1.5.2 договору).

Надання кредиту становить основний обов`язок кредитодавця за кредитним договором (частина перша статті 1054 ЦК України). Плату за користування кредитом закон визначає у формі процентів (стаття 1048, частина перша статті 1056-1 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виснувала, що умови договору про споживчий кредит щодо сплати позичальником комісії за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь і які не є самостійною послугою для споживача, є несправедливими та нікчемними.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Комісію за надання кредиту договір визначає як винагороду «за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту)». Підготовка й видача кредиту є виконанням власного обов`язку кредитодавця, а не окремою послугою позичальнику. Позивач не довів, що первісний кредитор надав відповідачу якусь послугу понад саму видачу кредиту.

Комісію за обслуговування кредиту договір пов`язує з наданням позичальнику облікової інформації в особистому кабінеті, нагадуваннями про дати платежів, повідомленнями про зарахування платежів, надсиланням одноразових ідентифікаторів та консультуванням з питань виконання договору. Ці дії кредитодавець вчиняє для обліку та повернення власних коштів, а обов`язок інформувати споживача про стан заборгованості покладає на нього закон. Розмір цієї комісії (7,40 % від суми кредиту за кожні 15 днів) у кілька разів перевищує погоджені проценти за той самий період і фактично становить додаткову плату за користування кредитом поза процентною ставкою.

За таких обставин умови пунктів 1.5.1, 1.5.2 кредитного договору про сплату комісій є несправедливими та нікчемними. Суд відмовляє в стягненні 8 916,00 грн комісії.

Щодо стягнення штрафу. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжено. Воєнний стан діяв на момент укладення кредитного договору, нарахування штрафу та діє на час ухвалення цього рішення.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ IX «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Первісний кредитор нарахував відповідачу штраф з 17.03.2026 по 31.05.2026, тобто в період дії воєнного стану, за прострочення платежів за кредитним договором. Така неустойка підлягала списанню в силу прямої вказівки закону. До позивача як нового кредитора право вимоги перейшло в обсязі, що існував на момент відступлення (частина перша статті 514 ЦК України), тому позивач не набув права вимагати сплати штрафу. Суд відмовляє в стягненні 6 000,00 грн штрафу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (частина перша статті 514 ЦК України). За договором факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржника (частина перша статті 1077 ЦК України).

Договором факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026, Переліком (Реєстром) боржників № 1, актом його приймання-передачі та платіжною інструкцією про сплату ціни продажу суд вважає доведеним, що ТОВ «Новий Колектор» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100125831 від 12.02.2026 і є належним позивачем у справі.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Оцінивши докази за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 19 023,88 грн, з яких 12 000,00 грн тіло кредиту та 7 023,88 грн проценти. У стягненні 8 916,00 грн комісії та 6 000,00 грн штрафу, разом 14 916,00 грн, суд відмовляє. Позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 3720479968 від 30.07.2026). Суд задовольнив позовні вимоги на суму 19 023,88 грн із заявлених 33 939,88 грн, тобто на 56,05 %. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 492,32 грн (2 662,40 грн ? 19 023,88 / 33 939,88).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 43, 76-81, 89, 128, 133, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601) заборгованість за кредитним договором № 100125831 від 12.02.2026 у розмірі 19 023 грн 88 коп., з яких: 12 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 023,88 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601) судовий збір у розмірі 1 492 грн 32 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Танасійчук