Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №727/9266/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9266/26

Провадження № 2/727/3072/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 18154-11/2024 від 08.11.2024 у розмірі 24 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі: ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання фінансового кредиту № 18154-11/2024, за умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав і перерахував кошти на платіжну картку відповідача. Відповідач кредит не повернула, проценти в повному обсязі не сплатила.

24.03.2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 24032025, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 18154-11/2024.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 24 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 9 000,00 грн заборгованість за процентами, 5 000,00 грн заборгованість за штрафом. Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 липня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

31.07.2026 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів, у якому виправив помилку в адресі банку, зазначеній у клопотанні, поданому разом із позовною заявою. Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року суд задовольнив клопотання та витребував в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі: АТ КБ «ПриватБанк») інформацію про належність відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , про зарахування на неї 10 000,00 грн у період з 08.11.2024 по 13.11.2024 та виписку про рух коштів за цей період. Банк надав витребувані докази листом від 23.09.2026.

Суд направляв відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів за зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду. Згідно з частиною шостою статті 128 ЦПК України судові виклики та повідомлення здійснюються за адресою, зазначеною в Єдиному державному демографічному реєстрі, якщо особа не має електронного кабінету. Отже, суд належним чином повідомив відповідача про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подала. За приписами частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглянув справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснював.

Дослідивши письмові докази, суд встановив, що 08.11.2024 року ОСОБА_1 заповнила на вебсайті ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заявку-анкету на отримання фінансового кредиту, у якій зазначила свої персональні дані, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адресу реєстрації в м. Чернівці, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону НОМЕР_4 та номер платіжної картки отримувача 5363 54хх хххх 8503. Заявку-анкету відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2432.

Того ж дня первісний кредитор надав відповідачу паспорт споживчого кредиту, у якому визначив суму кредиту 10 000,00 грн, строк кредитування 120 днів, процентну ставку 1,00 % на день (365,00 % річних), загальні витрати за кредитом 12 000,00 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 22 000,00 грн та реальну річну процентну ставку 2 428,90 %. Відповідач підтвердила ознайомлення з паспортом споживчого кредиту електронним підписом.

08.11.2024 року о 21:50:20 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 18154-11/2024 (далі: кредитний договір).

За пунктом 1.1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надано строком на 120 днів, дата надання кредиту 08.11.2024 року, кінцева дата погашення кредиту 07.03.2025 року.

Пунктами 1.4, 1.4.1 договору сторони погодили нарахування процентів у розмірі 1 % на день на залишок заборгованості, тип процентної ставки фіксований. Денна процентна ставка становить 1,00 % і застосовується у межах строку кредитування. Загальні витрати за кредитом становлять 12 000,00 грн.

Пунктом 1.6 договору визначено, що кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № 5363 54хх хххх 8503 і вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до договору), проценти нараховуються в межах строку кредитування.

Графіком платежів (Додаток № 1 до кредитного договору) сторони погодили чотири платежі: 07.12.2024 у сумі 3 000,00 грн, 06.01.2025 у сумі 3 000,00 грн, 05.02.2025 у сумі 3 000,00 грн та 07.03.2025 у сумі 13 000,00 грн (з яких 10 000,00 грн тіло кредиту). Загальна сума до сплати становить 22 000,00 грн.

Пунктом 5.3 кредитного договору сторони передбачили, що у разі прострочення клієнтом сплати платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості. Пунктом 5.3.1 договору встановлено, що у разі запровадження законодавством мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій штраф протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується.

Кредитний договір та Додаток № 1 до нього відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно з довідкою ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор W2432 товариство надіслало відповідачу 08.11.2024 о 21:49:56 на номер телефону НОМЕР_4 , тобто на номер, який відповідач зазначила в заявці-анкеті.

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026 № 3426 підтверджено, що 08.11.2024 о 21:55:00 на виконання договору переказу коштів, укладеного з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», успішно перераховано 10 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 561228068.

Із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 23.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260915/112674-БТ встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банк емітував платіжну картку № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_5 ), на яку 08.11.2024 зараховано кошти в сумі 10 000,00 грн. Згідно з випискою по рахунку за період з 08.11.2024 по 13.11.2024 08.11.2024 на картку надійшло 10 000,00 грн з призначенням «IPAY_CREDIT_MC1 TOV ST», після чого власниця картки використовувала ці кошти для власних розрахунків.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором первісний кредитор нараховував проценти за користування кредитом з 08.11.2024 по 07.03.2025 у сумі 100,00 грн за кожен день (1 % від суми кредиту), що за 120 днів становить 12 000,00 грн. Відповідач сплатила 3 000,00 грн у рахунок процентів відповідно до першого платежу за графіком, надалі платежів не вносила. Заборгованість за процентами становить 9 000,00 грн, за тілом кредиту 10 000,00 грн. Після спливу строку кредитування (07.03.2025) кредитор процентів не нараховував.

Цим же розрахунком підтверджено, що за прострочення платежів первісний кредитор нарахував відповідачу штраф: 07.01.2025 у сумі 3 000,00 грн та 06.02.2025 збільшив його до 5 000,00 грн.

24.03.2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 24032025, за яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Згідно з пунктом 1.4 договору права вимоги переходять до фактора з моменту набрання договором чинності.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24032025 від 24.03.2025 позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 18154-11/2024 від 08.11.2024 на загальну суму 24 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн основний борг, 9 000,00 грн проценти, 5 000,00 грн штраф.

Актом приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 24.03.2025 сторони договору факторингу підтвердили передачу реєстру. Платіжною інструкцією № 5943 від 24.03.2025 позивач сплатив ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 5 108 698,47 грн як плату за відступлення права вимоги за договором факторингу № 24032025.

Листом від 24.03.2025 року № 18154-11/2024-001 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» повідомило відповідача про відступлення права вимоги на користь позивача та про нові реквізити для погашення заборгованості. 08.06.2026 року позивач надіслав відповідачу досудову вимогу про погашення заборгованості в сумі 24 000,00 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надала.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі, то відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підставою виникнення зобов`язань, зокрема, є договори (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Порядок укладення договорів в електронній формі визначає Закон України «Про електронну комерцію». Пунктом 6 частини першої статті 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором становлять дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з частинами третьою, шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи про прийняття пропозиції укласти електронний договір може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Частиною дванадцятою статті 11 цього Закону встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або домовленості сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що електронний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, прирівнюється до договору в письмовій формі, а без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором і подальшого його введення договір між сторонами не був би укладений.

Суд встановив, що відповідач пройшла ідентифікацію на вебсайті первісного кредитора, заповнила заявку-анкету з власними персональними даними, отримала на свій номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор W2432 та використала його для підписання заявки-анкети, паспорта споживчого кредиту, кредитного договору та графіка платежів. Таким чином, сторони уклали кредитний договір в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» і досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Щодо виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту, то згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Перерахування первісним кредитором 10 000,00 грн на платіжну картку відповідача підтверджують два узгоджені між собою докази: лист платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та відповідь банку-емітента АТ КБ «ПриватБанк» з випискою по рахунку. Банк підтвердив, що картка, реквізити якої відповідач зазначила в заявці-анкеті та кредитному договорі, належить саме ОСОБА_1 , а 08.11.2024 на неї надійшло 10 000,00 грн від «IPAY_CREDIT_MC1 TOV ST». Виписка свідчить, що відповідач розпорядилася отриманими коштами. Отже, первісний кредитор свій обов`язок з надання кредиту виконав.

Щодо заборгованості за тілом кредиту та процентами, то відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша статті 612 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Як встановив суд, первісний кредитор нараховував проценти лише в межах строку кредитування з 08.11.2024 року по 07.03.2025 року, тобто відповідно до умов договору та наведеного висновку.

Суд також перевірив розмір процентної ставки на відповідність вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за договорами споживчого кредиту не могла перевищувати 2,5 %, з 23 квітня 2024 року 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року 1 %.

Кредитний договір сторони уклали 08.11.2024, тобто в період дії граничного розміру денної процентної ставки 1 %. Денна процентна ставка за договором, розрахована за формулою частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (12 000,00 грн / 10 000,00 грн / 120 днів ? 100 %), становить 1,00 % і встановленого законом максимуму не перевищує. Підстав для зменшення нарахованих процентів суд не вбачає.

Строк повернення кредиту настав 07.03.2025 року. Відповідач кредит у розмірі 10 000,00 грн не повернула, з нарахованих за строк кредитування процентів у сумі 12 000,00 грн сплатила 3 000,00 грн. Розрахунок позивача в цій частині відповідає умовам договору та фактичним обставинам, відповідач його не спростувала.

Щодо переходу права вимоги до позивача, то згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Пунктом 4.1.4 кредитного договору відповідач погодилася з правом товариства без її згоди відступити право вимоги за договором третій особі.

Договором факторингу № 24032025 від 24.03.2025, витягом з Реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру та платіжною інструкцією про оплату ціни відступлення суд вважає доведеним, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 18154-11/2024 від 08.11.2024 та є належним позивачем у справі.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 000,00 грн та за процентами в сумі 9 000,00 грн, разом 19 000,00 грн.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжено. Воєнний стан діяв на момент укладення кредитного договору, нарахування штрафу та діє на час ухвалення цього рішення.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ IX «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Первісний кредитор нарахував відповідачу штраф 07.01.2025 та 06.02.2025, тобто в період дії воєнного стану, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Така неустойка підлягала списанню в силу прямої вказівки закону. Крім того, пунктом 5.3.1 кредитного договору сторони самі погодили, що в період мораторію штраф не нараховується. До позивача як нового кредитора право вимоги перейшло в обсязі, що існував на момент відступлення (частина перша статті 514 ЦК України), тому позивач не набув права вимагати сплати штрафу, який первісний кредитор не мав права нараховувати.

З огляду на викладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Оцінивши подані докази за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредиту, перехід до позивача права вимоги та наявність заборгованості за тілом кредиту і процентами в загальній сумі 19 000,00 грн. Тому суд задовольняє позов частково.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Такий самий принцип частина перша статті 141 ЦПК України встановлює для розподілу судового збору.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджує платіжна інструкція № 40893 від 23.06.2026. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 19 000,00 грн із заявлених 24 000,00 грн, тобто на 79,17 %. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2 107,73 грн (2 662,40 грн ? 19 000,00 / 24 000,00).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або має бути сплачена відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову (частина четверта статті 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», яким вартість правничої допомоги визначено у фіксованому розмірі 8 000,00 грн за одну кредитну справу; акт наданих послуг № 123 від 08.06.2026 щодо боржника ОСОБА_1 на суму 8 000,00 грн; детальний опис наданих послуг (6 год 30 хв: консультація, ознайомлення з матеріалами, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання її до суду); ордер серії ВС № 1381377 на представництво інтересів позивача адвокатом Усенком М.І.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України суд може зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката лише за клопотанням іншої сторони, яка має обов`язок доводити їх неспівмірність. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що суд не може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання сторони. Відповідач клопотання про зменшення витрат не подавала.

Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 6 333,33 грн (8 000,00 грн ? 19 000,00 / 24 000,00).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 18154-11/2024 від 08.11.2024 у розмірі 19 000 грн 00 коп., з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 9 000,00 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) судовий збір у розмірі 2 107 грн 73 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 333 грн 33 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Танасійчук