Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №125/894/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 125/894/26

Номер провадження 2-а/722/25/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Припхан І.І.,

з участю секретаря Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого представником позивача адвокатом Федоренко Поліною Петрівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Федоренко П.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Барського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову №411 від 23.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн., а провадження відносно позивача закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №411 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Постанову ОСОБА_1 отримано 18.04.2026 року.

Згідно змісту постанови №411 від 23.03.2026 року «23.03.2026 року встановлено, що громадянину ОСОБА_1 було надіслано повістку засобами поштового зв`язку про виклик з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З проставленої оператором Укрпошти відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п.41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак на вказаний у повістці час та дату не з`явився та про поважність причин неявки не повідомляв. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч.3 ст.22 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Громадянин ОСОБА_1 на розгляд даної справи не з`явився, хоча згідно даних протоколу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки не повідомляв. Постановою № 411 від 23.03.2026 року за справою про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.».

Позивач з оскаржуваною постановою не погоджується, вважає, що постанова №411 винесена незаконно, протиправно мотивуючи тим, що у відповідача не має реальних підстав для направлення повістки, адже ОСОБА_1 своєчасно оновив військово-облікові дані та не визнавався обмежено-придатним відтак, на позивача не розповсюджується вимога повторного проходження ВЛК, а також має відстрочку на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Повістку, яку позивач не отримував, протокол, оскаржувану постанову було направлено на адресу місця реєстрації позивача з якої позивач не проживає, а не за адресою фактичного проживання, при тому, що адреса фактичного проживання зазначена позивачем у застосунку «Резерв+» при оновленні даних та відома відповідачу. Складання матеріалів та розгляд протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності відбулися за відсутності позивача, а постанову винесено на підставі матеріалів, які було складено за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. В діях позивача відсутній умисел щодо порушення правил військового обліку, відсутня об`єктивна та суб`єктивна складова адміністративного правопорушення.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 06.08.2026 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого представником позивача адвокатом Федоренко Поліною Петрівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі передано за підсудністю до Сокирянського районного суду Чернівецької області.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 09.09.2026 року справу розподілено судді Припхан І.І.

Ухвалою суду від 14.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву до 24.09.2026 року, з урахуванням строку розгляду справи, визначеному ст. 286 КАС України.

Сторони не надавали до суду клопотань про розгляд даного позову в загальному порядку.

30.09.2026 року, на виконання ухвали судді Сокирянського районного суду Чернівецької області Припхан І.І. від 14.09.2026 року, від відповідача до суду надійшли копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Того ж дня, 30.09.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, однак у вказаному документі виявлено відсутність додатку до вказаного листа, а саме: додаток №1 Докази надіслання примірника відзиву на позов позивачу на 1 арк., а тому суд доходить висновку, що вказаний відзив на позовну заяву подано з порушенням вимог встановлених ст. 162 КАС України.

Крім цього, вказаний вище відзив на позовну заяву було подано представником відповідача з пропущенням строку наданим в ухвалі від 14.09.2026 року, при цьому жодного обґрунтування причини пропуску строку представником відповідача не наведено та клопотань про поновлення такого строку до суду не подано.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, рішення слід ухвалити за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, а також докази по справі, встановив наступне.

Щодо строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд зауважує наступне.

Позивач причину пропуску строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення вважає поважною, оскільки постанову у справі про адміністративне правопорушення ним було отримано 18.04.2026 року, адже така направлялась за місцем його реєстрації, хоча фактично він проживає за іншою адресою, яка є відомою відповідачу та вказувалась позивачем при оновленні даних через застосунок «Резерв+».

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи все вищезазначене в сукупності, суд вважає причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними та знаходить підстави для його поновлення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 7КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Судом встановлено, що 23.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №411 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Згідно змісту постанови №411 від 23.03.2026 року «23.03.2026 року встановлено, що громадянину ОСОБА_1 було надіслано повістку засобами поштового зв`язку про виклик з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З проставленої оператором Укрпошти відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п.41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак на вказаний у повістці час та дату не з`явився та про поважність причин неявки не повідомляв. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч.3 ст.22 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Громадянин ОСОБА_1 на розгляд даної справи не з`явився, хоча згідно даних протоколу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки не повідомляв. Постановою № 411 від 23.03.2026 року за справою про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.».

Згідно військово-облікового документу «Резерв+» ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, наявна відстрочка на підставі п.10 ч.1 ст.23, придатний до військової служби, дата проходження ВЛК 26.09.2018 року, дата уточнення даних - 18.05.2025 року, примітка «дані уточнено вчасно», адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (зі змінами), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд зазначає, що положення ч.3 ст.37 та ч.11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачають обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк стати на військовий облік, а також у разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Відповідно до п. 21, 23, 24, 34, п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року, вказано:

21. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

23. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка);

24. У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів;

34. Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

41. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з даними позивача у застосунку Резерв+, позивач має мобільний телефон з номером НОМЕР_1 . Однак відповідач при надсиланні повістки позивачу, не вказав відомий йому номер телефону позивача на поштовому відправленні всупереч п. 32 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, що унеможливлює інформування відділенням поштового зв`язку адресата шляхом направлення адресату текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, відповідно до п. 73, 86 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Доказів сповіщення позивача за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа суду не надано, вказане свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Окрім того, згідно військово-облікового документу «Резерв+» адреса проживання ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 . Водночас, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо направлення повістки позивачу за зазначеною адресою.

Представник позивача та позивач заперечують твердження відповідача зазначене у постанові №411 від 23.03.2026 року щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому відповідачем не долучено жодних доказів, які б таке твердження сторони позивача спростовували.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Недоведена вина прирівнюється до невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом з тим, відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а саме, належного повідомлення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на зазначений у повістці час та дату.

Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.

При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, оскільки відсутні докази того, що позивач був належним чином оповіщеним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідомо ухилявся від виконання свого обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою.

Вказані обставини свідчать про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова №411 від 23.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У постанові ВС від 18.03.2020 справа 543/775/17 суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у 665,60 грн.

Водночас позивачем при зверненні до суду було не вірно розраховано суму судового збору та сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Відповідно позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме на 665,60 грн. Позивачем клопотання перед судом про повернення надміру сплаченого судового збору не заявлялось, водночас суд роз`яснює, що позивач в праві звернутись до суду із вищенаведеним клопотанням.

Позов задоволено повністю, а відтак за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6-9, 72-77, 132, 139, 229, 241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, ст.ст.210, 210-1 КУпАП суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданого представником позивача адвокатом Федоренко Поліною Петрівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати постанову №411 винесену від 23.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів після оголошення рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Суддя: