Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №715/2037/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2037/26

Провадження № 2/715/859/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні належним на праві власності майном шляхом вселення,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, мотивуючи тим, що вона є власником 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , виділенням її частки в натурі.

Вказує на те, що відповідач перешкоджає їй у користуванні належним її майном, не впускає її на подвір`я та до будинку.

У зв`язку з наведеним, позивачка просила винести рішення, яким зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом її вселення у належний її будинок та просила зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні її майно, стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача, ОСОБА_1 , адвокат Винту С.Б. в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та справу просила розглядати у її відсутності та у відсутності позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. При цьому вказав, що він не погоджується на стягнення з нього судових витрат, так як вони завищені, він не має можливості сплачувати їх постійно.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею восьмою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , здійснено його поділ в натурі.

Встановлено, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 01.11.2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено та останній виділено 1/2 частки в наступних приміщеннях підвалу, І поверху та мансарди загальною вартістю 740 536 грн. а саме: в підвалі: І коридор - 10,2 кв.м.. вартістю 52013 грн: ІІ котельня - 8.1 кв.м., вартістю 41304 грн; IV комора - 1,8 кв.м., вартістю 9 179 грн; V підвал приміщення - 15.8 кв.м., вартістю 80 568 грн; VI комора - 3,5 кв.м., вартістю 17848 грн: VI душова - 2,7 кв.м., вартістю 13 768 грн. а всього 42,1 кв.м., на І поверсі: 1-1 частина коридору - 4,6 кв.м., в мансардному поверсі: 1-8 коридор - 7,2 кв.м. вартістю 46 291 грн; 1-9 кімната 13.0 кв.м.. вартістю 83 581 грн; 1-10 кімната - 10,8 кв.м. вартістю 69 437 грн: 1-11 душова - 5,5 кв.м., вартістю 35 362 грн: 1-12 кімната - 10,8 кв.м., вартістю 69 437 грн; 1-13 коридор - 3,5 кв.м., вартістю 22 503 грн. а всього 50.8 кв.м. Крім того, позивачці ОСОБА_1 виділено наступні будівлі та споруди: Літ. «Г» сарай, вартістю 27 957 грн, Літ. «Д» літня кухня, вартістю 77 292 грн; Літ. «Е» S навісу, вартістю 8 222 грн.

Вказане майно зареєстровано за позивачкою 27.03.2025 року в Державному реєстрі речових прав за номером 1755077173210.

Згідно відповіді Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області від 04.07.2026 р. позивачка ОСОБА_1 зверталася до органів поліції (повідомлення 5172 від 28.04.2026 р.) щодо прийняття заходів відносно ОСОБА_2 , який перешкоджає у користуванні спільним будинком, він зачинений. Після розгляду даної заяви ОСОБА_1 надано відповідь та рекомендовано звернутись до суду, тому що в цій ситуації вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.

Отже, спір між сторонами виник щодо наявності / відсутності перешкод у користуванні вказаним майном та вселення у будинок, яка по 1/2 частки належить і позивачу, і відповідачу.

Отже, судом встановлено, що позивачка фактично на даний час у спірному будинку не проживає, не має можливості потрапити до нього, із врахуванням, що відповідач до суду не з`являється, свою позицію щодо позовних вимог не висловив, після пред`явлення позову позивачку до будинку не впустив, що у свою чергу свідчить про вчинення дій, які перешкоджають у користуванні житлом і вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Що стосується вимоги про стягнення 14144 грн. витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Винту С.Б. був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.04.2026 року.

Із аналізу акту виконаних робіт адвокатом встановлено, що адвокатом надано наступні послуги: консультація клієнта, вивчення законодавства та судової практики, запит до відділення поліції, складання позовної заяви, участь в судових засіданнях, всього витрачено 8,5 годин, вартість наданих послуг складає 14 144 грн.

Разом з тим, на думку суду заявлені витрати на суму 5824 є безпідставними, оскільки адвокатська консультація клієнта, на думку суду, охоплюється послугою складання позовної заяви, а представництво інтересів клієнта в суді адвокат не здійснював, справа розглянута за відсутності учасників процесу, тобто реальними понесеними витратами, є витрати на суму 8 320 грн. за складання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 19, 76-81, 259, 264-265, 273, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у користуванні належним їй на праві власності 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в наступних приміщеннях підвалу, І поверху та мансарди, а саме: в підвалі: І коридор - 10,2 кв.м., ІІ котельня - 8.1 кв.м., IV комора - 1,8 кв.м., V підвал приміщення - 15.8 кв.м., VI комора - 3,5 кв.м., VI душова - 2,7 кв.м., а всього 42,1 кв.м.; на І поверсі: 1-1 частина коридору - 4,6 кв.м., в мансардному поверсі: 1-8 коридор - 7,2 кв.м. 1-9 кімната 13.0 кв.м. 1-10 кімната - 10,8 кв.м. 1-11 душова - 5,5 кв.м., 1-12 кімната - 10,8 кв.м., 1-13 коридор - 3,5 кв.м., а всього 50.8 кв.м., будівлі та споруди: сарай Літ. «Г», літня кухня Літ. «Д», навіс Літ. «Е».

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні вказаним майном та зобов`язати його передати їй всі ключі та вільний доступ до належних їй приміщень.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в рахунок відшкодування їй судових витрат, зокрема 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплачених нею судового збору та 8320 (вісім тисяч триста двадцять) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя