Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №714/608/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/354/26

ЄУН 714/608/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М.

за участю:секретаря судових засідань Постевка Г.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_1 , 23 лютого 2024 року уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») кредитний договір № 39435-02/2024, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 10 000 грн., строком на 120 днів зі сплатою відсотків у розмірі 2,5% на добу.

12 червня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 12062024, у відповідності до умов якого, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників в додатку до договору факторингу, в т.ч. і щодо кредитного договору №39435-02/2024 від 23.02.2024 року укладеного з відповідачкою ОСОБА_1 .

Оскільки, ОСОБА_1 на порушення умов договору, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплатити відсотків не виконує, за нею утворилася заборгованість на загальну суму 37 750 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 10 000 грн. та заборгованості за відсотками - 27 750 грн. яку позивач, як правонаступник ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», просив стягнути з неї, а також витрати по сплаті судового збору та правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2026 року було відкрито провадження по справі яку призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомлення (виклику) сторін. Відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Втім, за змістом позовної заяви міститься заява представника позивача Романенко М.Е. про розгляд справи у його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду, в т.ч. і через офіційний сайт Судової влади, в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала, у зв`язку з чим, суд в силу ст. 280 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Тому, суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно ч.8 ст.178 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Судом встановлено, що 23 лютого 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №39435-02/2024, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 10 000 грн., строком на 120 днів, строком до 21.06.2024 року, зі сплатою відсотків у розмірі 2,5 % на день від суми кредиту.

Відповідачка зареєструвалася на сайті кредитодавця та отримала доступ до Особистого кабінету, у процесі реєстрації вона пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту Кредитодавця. Після цього відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, заявкою проектом договору про надання фінансового кредиту.

Даний договір кредиту підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора W877. У вказаному договорі також зазначені анкетні та паспортні дані позичальника - ОСОБА_1 , її РНОКПП, номер мобільного телефону, електронна адреса, номер банківської картки № НОМЕР_3.

Відповідно до п.1.1 сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн. Згідно п.1.2 строк кредиту 120 днів, кредит надається для власних потреб позичальника .

Дата надання кредиту 23.02.2024. Дата погашення кредиту 21.06.2024 р.

Процентна ставка складає 2,50% в день та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.2 договору.

Згідно п.1.2 паспорту споживчого кредиту сторонами договору визначено тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, відсоткова ставка та інша додаткова інформація. Паспорт споживчого кредиту підписано за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора W877.

На підтвердження підписання відповідачкою кредитного договору №39435 -02/2024 від 23.02.2024 року до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 прийняла умови договору шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора «W877» 23.02.2024 року, який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .

Згідно витребуваної судом з АТ КБ «Приват Банк» інформації встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку було зараховано кошти в сумі 10 000 грн.

У відповідності до умов Договору факторингу №12062024 від 12 червня 2024 року укладеного між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Діджи Фінанс», позивач набув право грошової вимоги до боржників в т.ч. і відносно відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 39435-02/2024 від 23.02.2024 року, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, згідно якого вбачається, що за відповідачкою рахується заборгованість на загальну суму 37 750 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 000 грн. та заборгованості за процентами - 27 750 грн.

Станом на день подання позову відповідач взяті на себе зобов`язання по вищевказаним кредитним договорам не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість на загальну суму 37 750 грн., яку позивач як правонаступник первісних кредиторів просив стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка з метою отримання кредитних коштів пройшов реєстрацію на сайті первісних кредиторів, шляхом заповнення відповідної заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, що у свою чергу свідчить про його ознайомленння з усіма істотними умовами отримання позики, а договір про споживчий кредит було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст.6, 627 ЦК України, ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» уклала з відповідачкою ОСОБА_1 кредитний договір в електронній формі, за яким останній надало відповідачці кредитні кошти, а остання зобов`язалася повернути кошти та сплатити проценти у відповідності до умов кредитного договору.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сукупність письмових доказів наданих позивачем та оцінених судом свідчить про те, що до позивача - ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступника ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» перейшло право вимоги за кредитним договором за № 39435-02/2024 від 23.02.2024 року, укладений між первісним кредитором та відповідачкою ОСОБА_1 .

Відтак, ураховуючи що позичальник - відповідачка, отримала та використала кредитні кошти та в обумовлені договорами строки добровільно їх не повернула, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд знаходить вимогу позивача як правонаступника ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» про стягнення з відповідачки заборгованості в частині заборгованості щодо тіла кредиту на суму 10000 грн. є обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, суд виходить із наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016.

Відповідно до п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Ураховуючи, що закон № 3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023, то: - із 24.12.2023 по 21.04.2024 (протягом перших 120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати - 2,5 %; - із 22.04.2024 по 19.08.2024 (протягом наступних 120 днів) розмір денної процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати 1,5 %.

Починаючи з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Позивачем нараховано відсотки за період дії договору з 23.02.2024 р. по 21.06.2024 р., тобто в період дії п.17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону «Про споживче кредитування» без врахуванням його обмежень, зокрема, нараховано відсотки згідно умов договору з 23.02.2024 р. по 21.06.2024 р. 2,50 %.

Тобто, позивач нараховував відсотки за денною ставкою 2,50% за весь період хоча в цей період вже діяло положення ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого з урахуванням п.17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 по 21.04.2024 (протягом перших 120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати - 2,5 %; - із 22.04.2024 по 19.08.2024 (протягом наступних 120 днів) розмір денної процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати 1,5 %, а з 20.08.2024р. не міг перевищувати 1%.

Тому правильний розмір відсотків за період з 23.02.2024 р. по 21.04.2024 р. становлять 14 750 грн. (10 000 грн.*2,50 %*59 дня).

Відсотки за період з 22.04.2024 р. по 21.06.2024 р. становлять 9 150 грн. (10 000 грн.*1,50 %*61 дня).

Враховуючи наведене, обґрунтований та правильний розмір відсотків за період кредитування складає 23 900 грн. (14 750 грн. +9150 грн.).

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №39435-02/2024 від 23.02.2024 р. складає 33 900 грн., з яких 10 000 грн. - тіло кредиту, 23 900 - проценти за користування кредитом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про наступне.

За положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

Так, з договору про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року вбачається, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , надається ТОВ «Діджи Фінанс» правова допомога.

За змістом Додатку до договору про надання правової допомоги, виконавцем Лівак І. наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , загальна сума яких становить 6 000 грн.

Отже позивачем понесено витрати на правову допомогу всього у розмірі 6 000 грн.

Зменшення суми судових витрат на правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю виконаної роботи. Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду у справі № 910/16803/19 (постанова від 19.07.2021) та Великої Палати Верховного Суду у справі 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

З огляду на наведене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та відсутність заперечень відповідачки щодо розміру заявлених позивачем судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача слід стягнути на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2390 грн. 83 коп. (89,80% ? 2662,40 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 274-280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, реквізити IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ») заборгованість на загальну суму 33 900 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, реквізити IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ») витрати по сплаті судового збору в розмірі 2390 грн. 83 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Герцаївський районний суд протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено «02» жовтня 2026 року.

Суддя: