Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №636/7140/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/7140/25 Провадження 2-а/636/27/26

Дата 29.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Шрамко І.С. звернулась до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови № 1076 від 11.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, та стягнення з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10 серпня 2025 року його було доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де він перебував понад десять годин. При цьому 11 серпня 2025 року йому запропоновано пройти військово-лікарську комісію.

Позивач стверджує, що від проходження військово-лікарської комісії не відмовлявся, а тому вважає безпідставним притягнення його до адміністративної відповідальності. Також заперечує факт подання ним заяви в якій останній визнав допущене порушення та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шрамко І.С. надала заяву про розгляд справи без її участі та позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, у відзиві просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби, у зв`язку з чим відповідно до вимог законодавства був зобов`язаний самостійно пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05 червня 2025 року.

Оскільки зазначений обов`язок позивачем виконаний не був, 11 серпня 2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідач послався на положення Законів України № 3621-IX та № 4235-IX, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», постанови Кабінету Міністрів України № 560 та правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487.

З врахуванням того, що в судове засідання сторони не з`явилися, у зв`язку з чим у відповідності з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, необхідними умовами притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення факту вчинення нею протиправного діяння, наявності вини та інших обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, за наявності передбачених цією нормою ознак.

Водночас сам факт існування встановленого законом обов`язку не звільняє уповноважений орган від необхідності довести факт його порушення конкретною особою, наявність у її діях складу адміністративного правопорушення та дотримання встановленої законом процедури притягнення до відповідальності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, у цій справі саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність прийнятої постанови, зокрема наявність належних і допустимих доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Суд враховує, що Законом України № 3621-IX було передбачено необхідність повторного медичного огляду окремої категорії військовозобов`язаних, раніше визнаних обмежено придатними до військової служби. Законодавством також було встановлено строк проходження такого огляду до 05 червня 2025 року включно.

Отже, посилання відповідача на існування відповідного законодавчого обов`язку саме по собі є недостатнім для підтвердження правомірності оскаржуваної постанови. Суд має перевірити, чи підтверджено належними доказами обставини, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та чи дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому доводи позивача про те, що він не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі. Самі по собі обставини доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та його подальше направлення на медичний огляд не є достатніми для висновку про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Разом із тим відповідач, заперечуючи проти позову, повинен надати суду матеріали, на підставі яких було винесено постанову № 1076 від 11 серпня 2025 року, та докази, які підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, суд доходить висновку, що така постанова не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідач свій обов`язок, визначений ч. 2 ст. 77 КАС України, щодо доказування правомірності свого рішення - не виконав.

Підсумовуючи все викладене слід дійти висновку, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення позивачем вимог статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та, як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відтак постанова за № 1076 від 11 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Згідно зі ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд дослідив повно, всебічно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував обставини у справі, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу своїх заперечень, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За розгляд позовної вимоги про оскарження постанови про адміністративне правопорушення позивач сплатив судовий збір у сумі 484,84 гривень.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, відповідно, сума судового збору у розмірі 484,84 гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача.

Такі висновки суду у частині відшкодування судових витрат відповідають висновкам Верховного Суду у справі № 522/22225/21 у постанові від 19.10.2022.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 77, 90, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову № 1076 від 11 серпня 2025 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 484,48 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бунін Є.О.