Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №646/7058/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/7058/26

№ провадження 2/646/4518/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Янцовської Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Зубкової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу № 646/7058/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 9475183 від 27.06.2020 в розмірі 14 600 грн, з яких: 5 000,00 грн. – сума заборогованості за основною сумою боргу, 9 600 грн. – сума заборгованості за відсотками, а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.06.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 9475183 на суму 5 000,00 грн.

В подальшому, 01.04.2021 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 016-010421 від 04.01.2022 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 9475183 від 27.06.2020 р. 05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 9475183 від 27.06.2020 р.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025 року – Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором № №9475183 від 27.06.2020 року в сумі 14 600 грн. з яких 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 600,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Отже, враховуючи наведене вище право вимоги за кредитним договором № 9475183 від 27.06.2020 року належить позивачу.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 24.06.2026 провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.09.2026 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачка не погоджується з позовними вимогами, вважає недоведеним розрахунок заборгованості та розмір заявлених до стягнення відсотків, просить застосувати наслідки спливу позовної давності. Відповідачка зазначає, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України отримала статус внутрішньо переміщенної особи та опинилася у скрутному матеріальному становищі. Крім того зазначає, що не була належним чином повідомлена щодо неодноразової зміни кредиторів. Сума витрат на правничу допомогу, заявлена позивачем, не відповідає складності справи, є завищеною та неспівмірною.

08.09.2026 року від представниці позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачу повідомлено про відступлення права вимоги шляхом звернення з даним позовом до суду. Стосовно нарахування заборгованості за процентами, зазначає, що проценти були нараховані у відповідності до умов договору, з якими позичальник була ознайомлена, а позивач просить стягнути суму заборгованості лише до моменту відступлення права вимоги. Також позивач повідомляє, що в день звернення до суду строки позовної давності позивачем не були пропущені. Витрати на правничу допомогу в повному обсязі доведено.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відповідності із ч. 8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.06.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9475183, відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Згідно з п.2. Договору сума позики - 5000,00 гривень, строк позики (договору) - 30 днів, процентна ставка 1,99% (фіксована), дата повернення позики - 09.09.2021, знижена процентна ставка - 1,60 %.

Згідно з п. 4.2. позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

Даний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ozLFtG32j1.

Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту № 9475183 від 27.06.2020 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 що підтверджується копією платіжної інструкції, довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» та листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами укладення та отримання відповідачем коштів за кредитним договором № 9475183 від 27.06.2020 року, у зв`язку із чим вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту за вищевказаним кредитним договором підлягає задоволенню у загальному розмірі 5 000 грн.

04.01.2022 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 016-01042 від 04.01.2022 р. За договором факторингу право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 9475183 від 27.06.2020 р. перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс». Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 30/40/21 від 30.01.2021 до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №9475183 від 27.06.2020 року на суму 14 600 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 9 600 грн.

05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р.,за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 9475183 від 27.06.2020 р. Відповідно до реєстру прав вимоги № 05/12/25 до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 9475183 від 27.06.2020 року на суму 14 600 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 9 600 грн.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене, зокрема, на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд вважає доведеним перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором № 9475183 від 27.06.2020 року.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, за змістом наведених вище положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 06.02.2019 року у справі №361/2105/16-ц.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 9475183 від 27.06.2020 становить 14 600 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 9 600 грн.

З вищезазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 частково погашала кредит на суму 2 912 грн , а саме 27.07.2020 року у розмірі 960 грн.; 26.08.2020 року у розмірі 960 грн.; 26.09.2020 року у розмірі 992 грн.

Доказів того, що оплата відповідачки за відсотками була спрямована саме на пролонгацію договору позики від 27.06.2020 року, у матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 6.4. Правил про надання грошових коштів у позику від 07.02.2019 року за винятком випадку, передбаченого п. 6.8. цих Правил, Проценти по договору позики на суму Позики/залишок Позики нараховуються за весь час до повного виконання Позичальником зобов`язань по поверненню Позики, у тому числi у випадку виникнення Простроченої позики, проте не бiльше нiж 90 (дев`яносто) календарних днiв наявностi Заборгованостi поспiль.

27.07.2020 року відповідачкою сплачено заборгованість за нарахованими відсотками за період з 28.06.2020 по 27.07.2020 у розмірі 960 грн.

Отже, нарахування процентів у разі неповернення кредитних коштів до 27.07.2020 здійснюється ще протягом 90 днів, тобто з 28.07.2020 року по 25.10.2020 року включно із застосуванням базової процентної ставки 1,60% у день, що становить 7 200 гривень.

Таким чином, із врахуванням сплаченої суми заборгованості за відсотками відповідачкою у розмірі 960 грн. за період з 28.06.2020 по 27.07.2020 та 1952 грн за період з 28.07.2020 року по 25.10.2020 року, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованості за кредитним договором № 9475183 від 27.06.2020 року у розмірі 10 248 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом – 5 000,00 грн., заборгованості за відсотками 5 248 грн.

Що стосується вимоги відповідача, про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з тим, на території України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За таких обставин, посилання відповідачки на пропуск позивачем позовної давності не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року; витяг з акту №8-ДІЛ про приймання-передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 16.02.2026; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; платіжна інструкція; ордер на надання правничої допомоги ТОВ «Деал Фінанс Груп».

Відповідно до витягу з акту №8-ДІЛ про приймання-передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 16.02.2026 вартість наданих послуг становить на суму 4 500 грн, з яких: вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/судової практики, збір документів/доказів 500 грн., судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка/складання позовної заяви 4 000 грн.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Враховуючи типовість та малозначність справи, а також той факт, що вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/судової практики, збір документів/доказів включається у складання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 868,74 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273, 274, 280, 285 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 598, 599, 615, 1054, 1077 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 9475183 від 27.06.2020 року у загальному розмірі 10 248 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 868,74 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення складено 01.10.2026.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.М. Янцовська