Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №646/8402/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8402/26

Провадження № 2/646/5088/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя Серпутько Д.Є.,

за участі секретаря судового засідання – Соболь Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 25.09.2025-100002134 від 30.09.2025 у розмірі 52650. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 30.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір № 25.09.2025-100002134, згідно із яким відповідачу надано кредит у розмірі 15000 грн.

Однак, відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати коштів за користування кредитом у встановлені договором строки та порядку, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 52650 грн, що складається з: тіла кредиту - 15000 грн, процентів – 27150 грн, комісії за надання кредиту - 3000 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 7500 грн.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 10.08.2026 року провадження у цій цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив здійснювати судовий розгляд без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач 30.09.2026 подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Крім того, 10.09.2026 відповідачем подано до суду заяву, в якій він зазначив, що не погоджується з позовними вимогами в заявленому розмірі. При цьому відповідач не заперечував факт отримання ним грошових коштів у розмірі 15000 грн, однак заперечував проти нарахування процентів відповідно до ст. 625 ЦК України, посилаючись на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. На думку відповідача, з огляду на дію на всій території України воєнного стану він звільняється від сплати таких процентів.

Враховуючи неявку сторін у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

30.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладений кредитний договір № 25.09.2025-100002134, згідно із яким відповідачу надано кредит у розмірі 15000 грн, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору, заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, додатком до кредитного договору № 25.09.2025-100002134 від 30.09.2025 «Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 », що містять електронний підпис – одноразовий ідентифікатор – Е498, який було відправлено на фінансовий номер телефону відповідача – НОМЕР_1 .

Як вбачається із квитанції до платіжної інструкції № 20361-1391-289226590 від 30.09.2025, на виконання умов вищевказаного договору № 25.09.2025-100002134 від 30.09.2025 на картку отримувача ОСОБА_1 , № 5168872778084995 були перераховані кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн, призначення платежу: Видача за договором кредиту №25.09.2025-100002134; ІД операції: 1683768995.

Отже, як убачається з матеріалів справи кредитний договір № 25.09.2025-100002134 від 30.09.2025 підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора та у вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо сум і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами кредитного договору № 25.09.2025-100002134 від 30.09.2025 - дата надання/видачі кредиту – 30.09.2025; сума кредиту: 15000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 181 день з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 29.03.2026; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 3000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту; денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.89% (денна процентна ставка) = (24174.93 / 15000)/ 181 ? 100%; ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 4499.01%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 39174 грн 93 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 24174 грн 93 коп; Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-87XX-XXXX-4995.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 25.09.2025-100002134 від 30.09.2025 позивачем до стягнення з відповідача заявлена заборгованість станом на 19.06.2026 у розмірі 52650 грн, що складається з: тіла кредиту - 15000 грн, процентів – 27150 грн, комісії за надання кредиту - 3000 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 7500 грн.

Наведене вище свідчить про належне укладення між відповідачем та кредитором кредитного договору шляхом проставляння електронного підпису сторін, умови якого кредитодавцем були виконані. Відповідач свої зобов`язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі не виконав.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит в повному обсязі не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитодавцем використовувався електронний договір та застосування цифрового підпису. Кредитні договори підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, це випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін)виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Щодо стягнення заборгованості процентів, нарахованих по ст. 625 ЦК України у розмірі 7500 грн, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які були чинні, як на день укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, тобто станом на 30.09.2025 року, так і на час ухвалення судового рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із вимогами п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Приписами статті 4 "Акти цивільного законодавства України" ЦК України, встановлено ієрархію цивільних нормативно-правових актів та пріорітет Цивільного кодексу України, як основного акту цивільного законодавства України, зокрема, на іншими актами цивільного законодавства.

При цьому інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012 вказано, що «згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що для визначення того, яка норма підлягає застосуванню (ЦК України чи Закон № 3498-ІХ), слід застосовувати частину другу статті 4 ЦК України, що закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

За правилами статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, згідно якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, набрав чинності 17.03.2022 та діяв у період виникнення заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, тому він звільняється від обов`язку сплати на користь позивача заборгованості по нарахованих відсотках по ст. 625 ЦК України за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання і такі платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що заборгованість по нарахованих процентах по ст. 625 ЦК України за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, за вказаним кредитним договором нарахована під час дії на всій території України воєнного стану, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а не Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, вимога позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості по нарахованих процентах по ст. 625 ЦК України за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання у розмірі 7500 грн не підлягає задоволенню.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір, позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит. Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, тому позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 25.09.2025-100002134 від 30.09.2025 підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 45150,00 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 15000 грн, заборгованості за процентами – 27150,00 грн, заборгованості за комісією - 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (85,75%), тому пропорційний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2283,01 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 141,78 грн, які підтверджуються квитанцією № 2136368 від 29.06.2026.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (85,75%), тому розмір витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, який підлягає стягненню на користь позивача становить 121,58 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 25.09.2025-100002134 від 30.09.2025 у розмірі 45150 (сорок п`ять тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) судовий збір у розмірі 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) гривні 01 копійка та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 58 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Є. Серпутько