Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №646/11214/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

01 жовтня 2026 року

Справа № 646/11214/25

Провадження № 2/646/1043/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») через представника звернулось до суду із вказаною вище позовною заявою, в обгрунтування якої зазначило, що 30.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8685455, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 20000 грн. 00 коп. строком на 360 днів (з 30.03.2025 року по 24.03.2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 3450 грн. 00 коп.). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 1000 грн. 00 коп. за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Таким чином, підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8685455 від 30.03.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 19971 грн. 50 коп. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи.

Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту № 8685455 від 30.03.2025 року та додаткової угоди, та здійснені ОСОБА_1 платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 11801 грн. 82 коп., заборгованість останнього за договором кредиту складає 47236 грн. 85 коп., яка складається з: 19971 грн. 50 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17265 грн. 35 коп. - сума заборгованості за процентами; 10000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року , відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило право вимоги за вказаним вище договором кредиту №8685455 від 30.03.2025 року ТОВ «Фінпром маркет»

Таким чином, до ТОВ «Фінпром маркет» надійшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 47236 грн. 85 коп., з яких: 19971 грн. 50 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17265 грн. 35 коп. - сума заборгованості за відсотками, 10000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» суму заборгованості за договором кредиту № 8685455 в розмірі 47236 грн. 85 коп., з яких: 19971 грн. 50 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17265 грн. 35 коп. - сума заборгованості за процентами; 10000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. 00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 року, справа розподілена судді Глобі М.М.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року відкрито відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленям) сторін.

04.12.2025 року ОСОБА_1 , відповідно до ст. 178 ЦПК України, через представника надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не надано повних і належних доказів того, що він набув статусу кредитора саме у зобов`язанні відповідача, оскільки надано лише витяг із реєстру , а не повний реєстр боржників, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Відповідно до умов договору, кредит надається на 360 днів, а дата повернення згідно графіка встановлена 24.03.2026 року. З доданих до позовної заяви додатків, вбачається, що відповідач не отримував вимогу позивача, а отже право вимоги у позивача не виникло. Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом позивача, тому жодним чином не підтверджує проходження ідентифікації та підписання кредитного договору. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення кредитних договорів. Стосовно перерахування коштів позивач стверджує, що ТОВ «1 БАНК» передало відповідачу грошові кошти у розмірі 19971 грн. 50 коп. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Факт отримання коштів позичальником має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Позивач долучив до позову електронну платіжну інструкцію, довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» та лист кредитодавця , які, на думку позивача, мають статус первинного документа та підтверджують перерахування коштів. Однак, вони підтверджують лише факт списання коштів з рахунку кредитодавця та направлення їх платіжній установі, але не підтверджують факт їх зарахування на рахунок відповідача. Крім того відсутні докази того, що рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу. Відповідач категорично заперечує проти отримання коштів за кредитним договором. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Нарахування неустойки заборонено під час дії воєнного стану. Розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною. Це не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У грудні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначило, що у зв`язку з отриманням відзиву на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти нарахування пені/неустойки, просило зменшити розмір позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості за договором кредиту № 8685455 в розмірі 37236 грн. 85 коп., з яких 19971 грн. 50 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 17265 грн. 35 коп. сума заборгованості за процентами, а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. 00 коп.

Крім того, у грудні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет», у відповідності до ст. 179 ЦПК України, надало до суду відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що посилання представника відповідача щодо не укладання договору позики № 8685455 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту одноразовим ідентифікатором 320342, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію». Таким чином, посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору. Щодо доказів отримання відповідачем коштів за договором позики: в матеріалах цивільної справи міститься відповідь АТ «Універсал Банк» разом із банківською випискою, з якої вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу та 30.03.2025 року о 19 год. 43 хв. на зазначену вище банківську картку здійснено зарахування коштів в розмірі 20000 грн. 00 коп., що у свою чергу підтверджує дійсність/реальність доказів наданих позивачем, які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача. Доводи відповідача про недоведеність переходу права вимоги є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Просило позовні вимоги ТОВ «Фінпром маркет» задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.12.2025 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 11.12.2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, у відзиві на позовні заяву просили розгляд справи проводити без участі відповідача та представника відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 8685455, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 20000 грн. 00 коп.; строк кредитування/строк договору - 360 днів, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту; комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 3450 грн. 00 коп. Розмір першого обов`язкового платежу - 9150 грн. 00 коп. Період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Дата сплати першого обов`язкового платежу - 28.04.2025 року. Договір підписано електронним підписом позичальника. (а.с. 14 зворот-21).

Згідно з довідкою про ідентифікацію позичальник/відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з яким/якою укладено договір № 8685455 від 30.03.2025 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Одноразовий ідентифікатор: 320342, час відправки ідентифікатора позичальнику: 30.03.2025року, 19:42:57. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінеспрес» № КД-000059601 від 13.10.2025 року, ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 БАНК» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 БАНК». Відповідно до платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: дата 30.03.2025 року, номер платежу 531100de-3691-46bc-92ed-daf81be5b5c5, сума 20000 грн. 00 коп. отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_1 .

Перед укладанням (підписанням) Договору позичальник ознайомлюється з Паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, Політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацією, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».

Відповідно до кредитного договору № 8685455 позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору.

Згідно із п. 9.5 Договору за порушення кредитодавцем строків надання позичальнику кредиту, визначених Договором, позичальник має право стягнути з кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу.

Якщо позичальником не сплачено/сплачено не в повному обсязі перший обов`язковий платіж/мінімальний обов`язковий платіж (платежі), за Договором нараховується неустойка у розмірі, визначеному п. 2.2 Договору, починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/сплаченого не в повному обсязі першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу (платежів) та неустойки. Після оплати простроченого першого обов`язкового платежу та/або мінімального обов`язкового платежу (платежів) та неустойки у повному обсязі, подальше виконання зобов`язань позичальником здійснюється відповідно до умов Договору зі сплатою, після усунення порушень Договору, мінімального обов`язкового платежу у строки, встановлені для сплати мінімального обов`язкового платежу відповідно до п.п. 2.2.4 п. 2.2 Договору. Неустойка нараховується з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (п. 9.6).

16.10.2025 року ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за Договором кредиту № 8685455 від 30.03.2025 (а.с. 24 зворот-28).

Згідно п. 2.1.3 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру праввимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від клієнта/кредитодавця до фактора/позивача вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 16/10/25-01 від 16.10.2025 року кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених Договором факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 в сумі 47236 грн. 85 коп. (а.с. 29-30).

Згідно із наданим розрахунком заборгованість по Договору № 8685455 від 30.03.2025 року становить 47236 грн. 85 коп., з яких 19971 грн. 50 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17265 грн. 35 коп. - сума заборгованості за відсотками, 10000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 15-17).

На виконання ухвали суду від 03.11.2025 року АТ «Універсал Банк» 26.11.2025 надав інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Додатково направлено виписку по картці № НОМЕР_3 за період 30.03.2025 року-31.03.2025 року, яка містить зарахування 30.03.2025 року на суму 20000 грн. 00 коп. (а.с. 58-66).

28.08.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» направив відповідачу досудову вимогу щодо дострокового погашення кредиту у повному обсязі (а.с. 99).

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно висновку Верховного суду, викладеного в постанові від 12.04.2023 року у справі № 569/15311/21, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Матеріалами справи підтверджено, що вищевказаний кредитний договір між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі, підписаний електронним підписом. При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 на веб-сайті товариства подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого товариство надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання вказаного договору й того, що укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора).

Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір (договір позики) не був би укладений між первісним кредитором і відповідачем, суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів отримання ним коштів згідно кредитного договору не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідач не надано суду доказів, які б спростовували наведене.

Натомість, на виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надав інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту, яка містить зарахування 30.03.2025 року на суму 20000 грн. 00 коп.

Відтак, суд приходить до висновку, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8685455 30.03.2025 року, і була досягнута згода з усіх істотних умов, в тому числі щодо строку кредитування, нарахування відсотків та сплати комісії.

Крім того, ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Разом з тим, згідно умов укладеного 30.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору, процентна ставка встановлена у розмірі 0,95% щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Тобто, не перевищує 1%.

Строк позики - 360 днів. Отже, відсотки нараховані в межах строку дії Договору, з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов договору та чинного законодавства.

До того ж, доказів неправильності проведеного позивачем розрахунку відповідачем не надано.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд враховує те, що відповідач ні кредитний договір, ні окремі його умови не оспорював, такі недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є обов`язковими до виконання.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, визначених укладеним Договором про надання коштів у кредит № 8685455 від 30.03.2025 року, та того, що взяті на себе зобов`язання останнім не виконано, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 37236 грн. 85 коп., з яких: 19971 грн. 50 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17265 грн. 35 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Щодо посилання відповідача, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінпром Маркет».

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як передбачено ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), та становлять одну із складових судових витрат (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Приписами ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Суд бере до уваги висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року, за змістом якого: « …суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Під час розгляду справи в суді представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Ткаченко Ю.О. на підставі договору № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року про надання правничої допомоги з додатком (а.с. 31-33, 35 об. - 38).

Вартість таких послуг визначена 4500 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним витягом з акту № 5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року (а.с. 35).

Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» 3000 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість договором кредиту № 8685455 у розмірі 37236 (тридцять сім тисяч двісті тридцять шість) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ: 43311346.

Представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_3 адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя