Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №646/1901/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

01 жовтня 2026 року

Справа № 646/1901/25

Провадження № 2/646/1030/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання – Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначило, що 29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 100907349 в електронній формі, відповідно до якого кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані ОСОБА_2 первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Підписанням кредитного договору ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомилась з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилась з усіма її умовами, приймаючи умови кредитного договору, також підтверджує, що умови Договору їй зрозумілі, та підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана їй кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату нележні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1 Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому – передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому- передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 40912 грн. 05 коп., яке складається із 9000 грн. 00 коп. суми заборгованості за основною сумою боргу, 30912 грн. 05 коп. заборгованості за відсотками, 1000 грн. 00 коп. заборгованості за комісією, яку ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути із ОСОБА_2 разом зі сплаченим судовим збором в сумі 3028 грн. 00 коп.

Заочним рішенням Основ`янського (Червонозаводського) районного суду міста Харкова від 14.04.2025 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 100907349 в сумі 40912 грн. 05 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 9000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 30912 грн. 05 коп., заборгованості за комісією в розмірі 1000 грн. 00 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

13.06.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.04.2025 року, посилаючись на те, що відповідач не мала інформації про дату та час розгляду справи. Судові повістки жодного разу не були їй вручені. Рішення суду відповідач не отримувала. Представником відповідача подано заяву про ознайомлення справи в електронному вигляді. До електронної справи було додано 23.05.2025 року. Відповідно датою отримання заочного рішення суду є 23.03.2025 року.

Просила поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення у справі. Справу призначити до судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.09.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.04.2025 року по цивільній справі за позовною заявою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.09.2025 року ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України, надала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Згідно п. 1.2 договору факторингу право грошової вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акту прийому – передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2. В матеріалах справи відсутній реєстр прав грошових вимог та акт прийому - передачі. Витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та допустимим доказом переходу права вимоги до позивача оскільки не є реєстром, підписаним обома сторонами договору, а фактично є набраним позивачем текстом, підписаним одноособово представником позивача, який подав позов до суду.

Слід звернути увагу, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договорами факторингу.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Окрім того, представником позивача, надано суду договори факторингу не в повному обсязі, а саме, в договорах наявні не всі сторінки що не дає суду можливості дослідити всі умови такого договору.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 року у справі № 301/2368/14-и зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтверджений обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також покликався Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 року в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором. В матеріалах справи відсутні таки докази.

Крім цього, як відзначив Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16, відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до ОСОБА_3 , відповідно право на позов взагалі відсутнє.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Однак, у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_3 грошових коштів за кредитними договорами.

ОСОБА_3 не отримувала грошових коштів за кредитними договорами. При цьому, договір про надання фінансового кредиту у тому числі інформація щодо умов кредитування, паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку, у відповідності до умов кредитних договорів мали бути перераховані кредитні кошти. Наявне в матеріалах справи «платіжне доручення» не є таковим по факту, не є первинним бухгалтерським документом оскільки не містить відмітки банку про його проведення, не містить повних реквізитів рахунку отримувача.

Відсутність в документах, які були складені під час укладення відповідачем з кредиторами договорів про надання фінансового кредиту реквізитів платіжної банківської картки відповідача ОСОБА_3 унеможливлює виконання взятих кредиторами на себе зобов`язань за вказаними договорами щодо перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», звертаючись до суду з даним позовом, повинен був отримати від первинних кредиторів первинні документи, які підтверджують перерахування на належний відповідачу рахунок чи видачу йому коштів за вищевказаним кредитним договором, а також розміру заборгованості за ним. Звертаючись до суду, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, однак не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довів заявлених позовних вимог, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком, передбаченим статтями 12, 13, 81 ЦПК України.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків.

З наданих позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість.

Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не підлягають задоволенню.

Позивачем також неправомірно нараховано проценти.

З матеріалів справи вбачається що позивачем нараховано проценти з порушенням норм права та судової практики. Згідно п. 1.3 кредитного договору строк договору 30 днів, сума кредиту 10000 грн. 00 коп. (п. 1.2). Згідно п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми кредиту) складають 4750 грн. 00 коп. в грошовому виразі. Відповідно до п. 1.5.2 проценти за користування кредитом 3750 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 10000,00 х 1,25 % = 125,00 грн. 125,00 х 30 =3750 грн. 00 коп.

Отже, якщо і припустити видачу кредитних коштів та відповідно наявність боргу, сума заборгованості по процентам є істотно меншою за нараховану позивачем.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню.

Вимоги про стягнення комісії в сумі 1000 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Умови кредитного договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Просила відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, повідомлялись про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, у відзиві на позовну заяву просили розглядати справу без участі сторони відповідача.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, суд розглядає справу у відсутності вказаних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит № 100907349, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. строком на 30 днів з датою повернення 28.11.2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом (а. с. 5-9).

Умовами договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1000 грн. 00 коп., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).

Проценти за користування кредитом складають 3750 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.5.2, 1.7 договору).

Згідно п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.3.1 продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пунктом 2.2.1. передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Пунктом 2.3.1.1. договору передбачено порядок пролонгації на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Кредит може бути продовжено на 3, 7 або 15 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 Договору.

Умовами п. 2.3.1.2. договору визначено порядок пролонгації на стандартних (базових) умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у наступному:

а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.

Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Таким чином, сторонами погоджено, що строк користування кредитом автоматично продовжується у разі продовження позичальником користування кредитними коштами, що не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника.

Відповідно до п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Додатками до кредитного договору є графік платежів від 29.10.2021 року та паспорт споживчого кредиту № 100907349, який містить умови, аналогічні умовам договору (а.с. 9 зворот - 10).

Відповідно до платіжного доручення № 34439357 від 29.10.2021 року кредитні кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп. перераховано ТОВ «Мілоан» отримувачу ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 з призначенням: кошти згідно договору 100907349 (а.с. 11).

16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги за кредитними договорами за переліком згідно реєстру боржників (а.с. 13-15).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит № 100907349 в сумі 40912 грн. 50 коп., з яких: 9000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30912 грн. 50 коп. - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за комісією (а.с. 16).

На час укладання вказаного договору факторингу заборгованість ОСОБА_2 становила 40912 грн. 50 коп., з яких: 9000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30912 грн. 50 коп. - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за комісією, що підтверджується розрахунком ТОВ «Мілоан». Відсотки за користування кредитом нараховувались до 11.02.2022 року. При цьому, 29.11.2021 року нараховано і сплачено комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1000 грн. 00 коп. та тіло кредиту у розмірі 1000 грн. 00 коп., а також 1575 грн. 00 коп. процентів (а.с. 17-18).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про споживчий кредит № 100907349, укладеного ОСОБА_2 з ТОВ «Мілоан» 29.10.2021 року, вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору (п. 6.2 договору), і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020 року, № 912/1120/16 від 04.02.2020 року, № 910/18943/20 від 27.07.2021 року.

З умов договору про споживчий кредит № 100907349 від 29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 вбачається, що позичальниці надано кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. строком на 30 днів з датою повернення 28.11.2021 року.

Разом з тим, умовами договору передбачено два випадки збільшення строку кредитування: за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів та на базових умовах на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.

При цьому, якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору, тобто 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 100907349 за цифровим підписом представника ТОВ «Мілоан» (а.с. 17-19) вбачається, що позичальник здійснювала оплату за кредитом, а саме: 29.11.2021 року сплата тіла кредиту у розмірі 1000 грн. 00 коп., 29.11.2021 року сплата комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1000 грн. 00 коп., 29.11.2021 року сплата процентів по кредиту у розмірі 1575 грн. 00 коп. При цьому суд зазначає, що з вказаної відомості вбачається вчинення позичальником дій щодо пролонгації строку кредитування.

Оскільки отримані кредитні кошти не були повернуті ОСОБА_2 до 28.11.2021 року, при цьому ОСОБА_2 сплачувала комісію за пролонгацію, то відповідно до вказаних умов договору відбулась пролонгація строку кредитування, що не міг перевищувати ще 60 днів.

При цьому суд зауважує, що станом на момент укладення договору про споживчий кредит від 29.10.2021 року, положення Закону України «Про споживче кредитування» не містили заборони щодо встановлення умов у договорі про продовження строку користування (пролонгації) кредитними коштами.

Таким чином, відсотки за користування кредитом протягом встановленого умовами кредитного договору строку розраховувались від фактичного залишку кредиту.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за основним боргом і несплаченими відсотками за користування кредитом загалом у розмірі 39912 грн. 50 коп., що узгоджується з умовами кредитного договору.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у розмірі 1000 грн. 00 коп., суд приходить до наступного висновку.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Таким чином, вказана комісія у сумі 1000 грн. 00 коп. стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягає, та в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України. Матеріали справи свідчать, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви і визначеною ним ціною позову 40912 грн. 50 коп., та відповідно сплачено судовий збір 3028 грн. 00 коп. Судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 39912 грн. 50 коп., що складає 97,55 % від 40912 грн. 50 коп., відповідно сума судового збору 2930 грн. 45 коп. (97,55 % від 3028 грн. 00 коп.).

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2930 грн. 45 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 89, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 100907349 в розмірі 39912 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 50 коп., з яких: 9000 грн. 00 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 30912 грн. 50 коп. – сума заборгованості за процентами.

В іншій частині позовної заяви – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору в сумі 2930 (дві тисячі дев`ятсот тридцять) грн. 45 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Представник позивача – Какун анна Станіславівна, адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Представник відповідача: Сікорська Ірина Станіславівна, адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя