Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №635/3443/25 — Харківський районний суд Харківської області

02.10.2026

Справа № 635/3443/25

Провадження № 2/635/3079/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

секретар судового засідання Гончарова К.Д.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Борисова І.М., звернувся до суду з позовом шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_3 , в якому в остаточних вимогах просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 255 401,01 гривень, з яких: 200 000,00 гривень – сума основного боргу, 11 441,01 гривень – неустойка у вигляді 3% річних, 43 960,00 гривень – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором позики від 09 липня 2024 року, який був укладений між сторонами у виді розписки. Згідно зазначеного договору позичальник (відповідач) зобов`язався повернути позикодавцю позику у строк до 03 вересня 2024 року у сумі 200 000,00 гривень. В порушення договірних зобов`язань та незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення позичених грошей, до теперішнього часу відповідачем у добровільному порядку борг не повернуто, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі в сумі 255 401,01 гривень, з яких: 200 000,00 гривень – сума основного боргу, 11 441,01 гривень – неустойка у вигляді 3% річних, 43 960,00 гривень – інфляційні втрати.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзив на позов не надав, з будь-якими заявами та клопотанням не звертався.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 травня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків – 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки, надавши відповідну заяву.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення по справі не заперечувала.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення. Представник позивача в судовому засіданні не заперечувала проти прийняття рішення в заочному порядку за відсутності відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивач надав до суду оригінал розписки від 09 липня 2024 року, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_3 (позичальник) взяла в борг у ОСОБА_1 (позикодавець) грошові кошти у сумі 200 000,00 гривень, які зобов`язався повернути до 03 вересня 2024 року.

Оскільки відповідач у встановлений строк борг не сплатив, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача, крім основного боргу у розмірі 200 000,00 гривень, також 3% річних у розмірі 11 441,01 гривень, інфляційні втрати у розмірі 43 960,00 гривень за період 04 вересня 2024 року по 31 липня 2026 року.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 08 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц, договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики на підставі договору позики грошей від 09 липня 2024 року, який був укладений між сторонами шляхом складення боргової розписки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Главою 50 ЦК України передбачений перелік підстав припинення зобов`язань, у тому числі виконання зобов`язання, проведеного належним чином.

Згідно ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позики від 09 липня 2024 року, в тому числі розписок або квитанцій про грошові перекази коштів, відповідач в ході судового розгляду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених речовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківських рахунок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Борговою розпискою від 09 липня 2024 року встановлений строк виконання зобов`язання - до 03 вересня 2024 року.

В ході судового розгляду судом не встановлено наявність у відповідача будь-яких перешкод для повернення суми боргу у визначений договором позики строк, а також щодо відмови позивача прийняти виконання зобов`язання за договором позики.

Отже, у зв`язку з відсутністю доказів виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором позики від 09 липня 2024 року, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми грошового зобов`язання за зазначеним договором позики у повному обсязі у розмірі 200 000,00 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за порушення зобов`язань за договором позики за період з 04 вересня 2024 року по 31 липня 2026 року складає 11441,01 гривень, перевірений судом та встановлено, що розрахунок відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача, будь-яких заперечень щодо наданого позивачем розрахунку відповідачем не надано.

В той же час суд не погоджується з розрахунком позивача щодо інфляційних втрат в розмірі 43960,00 гривень. Інфляційні втрати за період 04 вересня 2024 року по 31 липня 2026 року складають 40784,23 гривень, що розраховані судом наступним чином 200000,00 гривень х (1,203921-1), і саме ця сума підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо судових витрат

Згідно квитанції №0.0.4339765903.1 від 30 квітня 2025 року та квитанції № 1.802907659.1 від 14 серпня 2026 року, позивачем під час пред`явлення позову до суду сплачений судовий збір у загальному розмірі 2555,00 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2529,45 гривень пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 252 225,24 гривень, з яких: 200 000,00 гривень основний борг, 11 441,01 – 3 % річних за порушення грошового зобов`язання, 40 784,23 гривень – інфляційні втрати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 529,45 гривень.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,.

Відповідач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.В. Березовська