Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №644/5569/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/5569/26

Провадження № 1-кп/644/859/26

02.10.2026

ВИРОК

Іменем України

02 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд м. м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря – ОСОБА_2

за участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові,, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221100000482 від 11.03.2026, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневе Дворічанського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , тимчасово зареєстрованого: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в :

Постановою Індустріального районного суду м. Харкова від 11.09.2025 по справі №644/7731/25 ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Індустріального районного суду м. Харкова від 11.09.2025, яка набрала законної сили 23.09.2025, та будучи ознайомлений з нею належним чином, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин: 07.03.2026 близько 11:00, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом Део Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Харківський Шлях у с-ще Шевченкове, Куп`янського району Харківської області, де був зупинений працівниками ВРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, які склали відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення серії ААД 14232 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами вчинене повторно протягом року.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 382 КК України, не заперечував факту того, що рішенням суду був позбавлений права керувати транспортним засобом, вказане рішення він отримував і в частині присудженого штрафу виконав, 07.03.2026 вирішив приступити до керування автомобілем, хотів поїхати у магазин і придбати цигарки, знав що не має права керувати автомобілем і порушує в цій частині судове рішення, однак вважав, що швидко з`їздить до магазину і повернеться додому, однак по дорозі був зупинений працівниками поліції, про вчинене шкодує і вважає непоправною помилкою, просив не досліджувати докази, щодо тих обставин які ним не оспорюються, проти чого не заперечували інші учасники судового провадження.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє положення, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, і наслідки на право оскарження вироку, визначені ч. 2 ст. 394 КПК України.

Згідно припису ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд згідно ст. 66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступень тяжкості вчиненого ним злочину, який є нетяжким злочином, відношення обвинуваченого до скоєного, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним умисного злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не працює, має неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання в межах передбачених санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у виді штрафу в його максимальному розмірі, передбаченого вищезазначеною статтею.

Підстав для застосування положень ст. 69, 79, 75 КК України судом не встановлено.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування та судового розгляду заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , не застосовувались

У кримінальному провадженні відсутні процесуальні витрати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до статті 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.

Речові докази: - flash-носій, на якому наявні відео файли з назвою «VID260307-104630Т-000000-000000-0024», «VID260307-104630F-000000-000000-0025», «VID260307-104630F-000000-000000-0026», «VID260307-104630F-000000-000000-0027», «VID260307-104630F-000000-000000-0028», «VID260307-104630F-000000-000000-0029», «VID260307-104630 F-000000-000000-0030», «VID260307-104630F-000000-000000-0031», копію постанови Індустріального районного суду м. Харкова, копію розписки про її отримання ОСОБА_6 залишити при матеріалах кримінального провадження (досудового розслідування);

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору і засудженому негайно після його проголошення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга, з підстав передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Суддя: ОСОБА_1