Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №629/6280/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6280/26

Номер провадження 2/629/2452/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Уваренко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили. Зазначає, що вона є пенсіонеркою, не працює, є особою з інвалідністю ІІІ групи, отримує пенсію у розмірі 3406 грн. на місяць. Інші джерела доходів відсутні. Має повнолітніх дітей: доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що має тяжкі хвороби, а саме захворювання тазостегнового суглоба та інші захворювання. У зв`язку з цим їй важко пересуватись, потребує постійного лікування і матеріальної підтримки. До останнього часу з нею проживав син – ОСОБА_4 , який допомагав тримати господарство, проте декілька днів назад його мобілізували до Збройних Сил України і вона залишилась одна. Так як вона залишилась одна і не може працювати, а пенсії недостатньо для придбання ліків, продуктів харчування, сплати за житлово-комунальні послуги, придбання твердого палива, їй потрібна стороння матеріальна допомога. Проте донька – ОСОБА_3 відмовляється самостійно надавати їй матеріальну допомогу. Вказує, що донька має постійну роботу, працює продавцем в магазині «Посад», має добрий стан здоров`я і цілком здатна надавати допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, від її представника – адвоката Непом`ящої В.А. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а також відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви у повному обсязі з підстав її необґрунтованості, недоведеності належними та достатніми доказами. Зазначає, що позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що вона потребує матеріальної допомоги. Так, позивач зазначає, що має ряд захворювань, потребує постійного лікування та допомоги, її пенсії недостатньо для придбання ліків, продуктів харчування, сплати за житлово-комунальні послуги, придбання твердого палива. Проте, до позовної заяви позивач не додає призначення лікарів згідно вказаних захворювань та докази того, що в зв`язку з вказаними нею діагнозами вона несе витрати на лікування (придбання ліків). Позовна заява також не містить сум витрат, які позивач несе на оплату житлово-комунальних послуг та доказів оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, позивач отримує пенсію у розмірі, який є навіть більшим за встановлений законодавством прожитковий мінімум, а тому необхідність додаткового грошового утримання позивачем не обґрунтована. Також зазначає, що відповідач ОСОБА_5 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких виховує самостійно, з 10.07.2026 не працює, має захворювання, які потребують постійного лікування, що свідчить про відсутність можливості додатково утримувати ще і позивача. Також просить врахувати суд, що ОСОБА_1 має можливість на отримання аліментів від інших дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Мобілізація сина позивача ОСОБА_4 до лав Збройних Сил України не може бути вагомою підставою для звільнення його від обов`язку утримувати матір за рахунок грошового забезпечення, яке він отримує, під час військової служби, від Держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 11.10.2012 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 11.10.2012.

Позивач перебуває на обліку в Красноградському об`єднаному управлінні ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої з березня 2026 року складає 3406 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 01.07.2026.

Інших джерел доходу станом на 01.07.2026 позивач не має.

Позивач має дітей: ОСОБА_5 , 1980 року народження, яка є відповідачем у справі, а також ОСОБА_4 , 1982 року народження, ОСОБА_4 , 1983 року народження.

Зі слів відповідача, позивач ОСОБА_1 має ще доньку ОСОБА_8 , 1995 року народження, однак доказів цього матеріали справи не містять.

Згідно з довідкою Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області від 22.04.2026, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має склад сім`ї: син ОСОБА_4 , 1983 року народження.

Зі слів позивача, її сина ОСОБА_4 у липні 2027 мобілізовано до Збройних Сил України.

Відповідач ОСОБА_5 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких виховує самостійно, про що свідчить запис у витягах з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 14.03.2014 року №00013604420 та від 29.08.2023 року №00041161700 від 29.08.2023 року, згідно яких відомості про батька дітей записані відповідно до ч. 1 ст. 135 сімейного кодексу України.

З 10.07.2026 відповідач не працює, оскільки звільнена з роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю «ОВВ-26» на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується Відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України від 17.09.2026.

Згідно консультативного висновку ендокринолога від 17.09.2026 відповідач ОСОБА_5 має цукровий діабет 2 типу та вузловий зоб. За призначенням лікаря згідно висновку від 17.09.2026 відповідач продовжує лікування, зокрема препаратом Сінджарді 12,5 мг/1000 мг, вартістю 548,65 грн.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

СК України визначено обов`язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків.

Таким чином, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги беруться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.

При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19).

Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» передбачено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становить 2595 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є непрацездатною, має інвалідність 3 групи, захворювання тазостегнового суглоба ті інші захворювання, в зв`язку з чим їй важко пересуватись, вона потребує постійного лікування, розмір отримуваної нею пенсії є недостатнім для придбання ліків, продуктів харчування, сплати за житлово-комунальні послуги, придбання твердого палива.

При цьому, будь-яких доказів щодо розміру своїх щомісячних витрат на харчування, лікування, сплату комунальних послуг, утримання будинку тощо, та що отримувана нею пенсія не забезпечує її потреб, позивачем не надано.

Доводи позивача про те, що вона потребує матеріальної допомоги через необхідність лікування, не знайшли свого підтвердження, оскільки надані позивачем відомості про її інвалідність за загальним захворюванням та необхідність лікування не свідчать про понесені у зв`язку з цим витрати та їх розмір.

Окрім цього, позивач не зазначає у позовній заяві й відомостей про можливість отримання матеріальної допомоги від інших дітей, що також повинно враховуватися судом при вирішенні позову.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів з повнолітньої особи на утримання батьків необхідною умовою для задоволення вимог є саме потреба матері, батька в матеріальній допомозі, яка визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків, враховуючи отримання ними пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Не доведення належними та допустимими доказами факту потреби у матеріальній допомозі виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та покладення на відповідача обов`язку утримувати свою матір.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2018 року у справі № 640/919/17 (провадження № 61-30295св18) від 07 листопада 2018 року у справі № 400/1621/16-ц (провадження № 61-18661св18).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст. 12,13 ЦПК України, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, враховуючи, що сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку їх утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги, та доказів щодо недостатності доходу позивача для покриття її щомісячних витрат не надано, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання матері - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач – ОСОБА_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Олексій ПОПОВ