Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №642/3981/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/3981/26

Провадження № 2/642/1883/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Гриценко О.С.

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права спільної сумісної власності, визначення часток у праві спільної власності та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Загурська А.В. звернулась через систему «Електронний суд» до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0532 га, кадастровий номер 6310137200:06:013:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визначення часток у праві спільної часткової власності на неї у розмірах 64/100 за позивачкою та 36/100 за відповідачем, а також про визнання за нею права власності на 64/100 частки цієї земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що земельна ділянка оформлена на праві спільної сумісної власності без визначення часток за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Водночас належні їм частки у домоволодінні, для обслуговування якого надано земельну ділянку, становили відповідно 72/200, що дорівнює 36/100, та 64/100. Після смерті ОСОБА_5 належну йому частку успадкував брат ОСОБА_4 , а після смерті останнього - позивач. Через невизначеність часток у праві на землю нотаріальне оформлення спадкового права на земельну ділянку є неможливим.

Додатково зазначено, що оскільки прізвище брата чоловіка позивача зазначено як « ОСОБА_6 », а чоловіка – « ОСОБА_7 », рішенням Ленінського районного суду від 22.10.2010 року у справі № 2-о-111/10 за заявою ОСОБА_4 було встановлено факт, що зазначені особи є рідними братами.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В підготовче засідання відповідач у справі не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник, у судове засідання не прибули, від представника позивача надійшла заяви про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, повідомлених про розгляд справи належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши усі докази заявлених вимог у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.03.1974 вбачається, що позивач ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 16 березня 1974 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.03.1974.

Чоловік позивача, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 14.11.2011 року.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 травня 2026 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Пилипенко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-138 у спадковій справі № 167/2012, вбачається, що позивач успадкувала після смерті чоловіка 64/100 частки житлових будинків АДРЕСА_2 . Свідоцтво видане з урахуванням 1/2 частки спадщини, від прийняття якої на користь позивача відмовився син спадкодавця - ОСОБА_3 .

Зазначені 64/100 частки домоволодіння ОСОБА_4 успадкував після смерті рідного брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 лютого 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-86.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2026 року, вбачається що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 64/100 частки зазначених житлових будинків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2010 року у справі № 2-о-111/10 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як рідними братами. Цим усунуто розбіжність у написанні прізвища спадкодавця у правовстановлюючих документах.

Інша частка домоволодіння - 72/200, що арифметично становить 36/100, належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 04 вересня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 5-2385.

Отже, право власності на домоволодіння розподілене між позивачем та відповідачем у співвідношенні 64/100 та 36/100; сума цих часток становить ціле право власності на домоволодіння.

Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0532 га, кадастровий номер 6310137200:06:013:0001, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ХР № 078592 та серії ХР № 078593, виданих Харківською міською радою 02 червня 2004 року на підставі рішення XVIII сесії XXIV скликання Харківської міської ради від 24 грудня 2003 року № 279/03, земельна ділянка належить ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності без визначення часток. Обидва акти стосуються тієї самої земельної ділянки та видані кожному зі співвласників.

Листом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори від 05 травня 2026 року № 534/02-14 позивачу повідомлено, що через відсутність визначених часток у праві спільної сумісної власності нотаріальна контора не має можливості визначити склад спадкового майна, а саме частку померлого ОСОБА_5 у спірній земельній ділянці. Позивачці рекомендовано звернутися до суду за визначенням частки у праві спільної сумісної власності та визнанням права власності на неї.

Таким чином, спадкодавці за життя набули майнове право на частку у спільній сумісній власності на сформовану земельну ділянку, однак її розмір у правовстановлюючому документі не визначено. Саме ця невизначеність перешкоджає позивачу оформити право, яке перейшло до неї у складі спадщини.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Подані позивачем правовстановлюючі документи узгоджуються між собою та підтверджують послідовний перехід права на 64/100 частки домоволодіння і на пов`язане з нею право на земельну ділянку. Відмова відповідача від належної йому 1/2 частки у спадщині після смерті батька на користь позивача підтверджує, що право на всю належну спадкодавцю частку спадкового майна перейшло до позивача.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до спадкоємців.

За статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За частиною першою статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах, а суб`єкт такого права може розпорядитися своєю часткою до її визначення та виділу в натурі.

Частина п`ята статті 1268 ЦК України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Отже, відсутність окремого правовстановлюючого документа на землю не усуває саме право з обсягу спадщини, якщо воно належало спадкодавцеві.

За частиною першою статті 368 ЦК України спільною сумісною є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них.

Частина друга статті 372 ЦК України передбачає презумпцію рівності часток у разі поділу такого майна, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками або законом.

Стаття 86 ЗК України передбачає спільну часткову та спільну сумісну власність на земельну ділянку.

За частинами третьою - п`ятою статті 89 ЗК України співвласники земельної ділянки у спільній сумісній власності мають право на її поділ або виділення окремої частки; цьому передує визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Спір не стосується формування нових земельних ділянок чи виділу частини землі в натурі. Позивач просить визначити ідеальні частки у праві на вже сформовану земельну ділянку зі збереженням її кадастрового номера, площі, меж та цільового призначення. Тому виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки для вирішення заявлених вимог не потрібне.

Щодо розміру часток у праві на земельну ділянку

За змістом статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України правовий режим земельної ділянки слідує юридичній долі розташованого на ній житлового будинку. Якщо право на будинок належить кільком особам, обсяг їхніх прав на земельну ділянку визначається з урахуванням належних їм часток у праві власності на будинок.

У цій справі земельну ділянку надано саме для обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а її первісними співвласниками стали співвласники домоволодіння. Правовстановлюючі документи на домоволодіння фіксують частки 64/100 за ОСОБА_5 та 72/200, тобто 36/100, за ОСОБА_3 . Доказів домовленості співвласників про інший розподіл прав на землю матеріали справи не містять. Тому визначення земельних часток у тому самому співвідношенні відповідає призначенню ділянки, принципу єдності юридичної долі землі та будинків і не змінює обсягу прав відповідача порівняно з його часткою у домоволодінні.

Пункт 1 частини другої статті 16 та стаття 392 ЦК України передбачають визнання права як спосіб судового захисту. Визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який застосовується за наявності об`єктивних перешкод для нотаріального оформлення спадщини. Така перешкода у цій справі підтверджена листом державного нотаріуса і зумовлена невизначеністю часток у державному акті.

Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 522/3974/20 розмежував неналежну вимогу про визначення частки за померлою особою та належну вимогу спадкоємця про визнання права власності в порядку спадкування. Суд касаційної інстанції відмовив лише у визначенні часток за померлим, але залишив без змін судові рішення в частині визнання права власності спадкоємця.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19: суд не повинен визначати право за особою, цивільна правоздатність якої припинилася зі смертю; спадкоємець захищає власне право шляхом позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Позивач просить перетворити режим спільної власності щодо чинних суб`єктів та визнати безпосередньо за собою право на 64/100 частки земельної ділянки, яке перейшло до неї в порядку спадкування, що відповідає правові позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2025 року у справі № 303/3309/23. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою припинено право спільної сумісної власності на земельну ділянку, визначено частки співвласників та визнано за спадкоємицею право на частку землі в порядку спадкування. Верховний Суд наголосив, що стаття 89 ЗК України допускає попереднє визначення розміру земельних часток судом, а особи, яким ділянка належить на праві спільної сумісної власності, є належними відповідачами у такому спорі.

На відміну від поділу речі в натурі, визнання за сторонами ідеальних часток у праві власності змінює режим спільної сумісної власності на спільну часткову власність. У сукупності з визнанням спадкового права позивача це усуває правову невизначеність та створює підставу для державної реєстрації права кожного співвласника. Тому обраний спосіб захисту є належним та ефективним.

Оцінивши докази у сукупності, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 належало право на 64/100 частки спірної земельної ділянки, пов`язане з належною йому часткою домоволодіння; це право перейшло до ОСОБА_4 , а після його смерті - до позивача. За відповідачем підлягає визначенню 36/100 частки у праві власності на земельну ділянку, що відповідає належним йому 72/200 частки домоволодіння.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача відповідають способу захисту, визначеним цивільним і земельним законодавством, не передбачають вирішення питання про право померлої особи, а також той факт, що в позасудовому порядку позивач не може оформити свої спадкові права, суд вважає, що її позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуюче викладене, керуючись ст.ст 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 16, 25, 368, 372, 377, 392, 1216-1218, 1225, 1226, 1268 ЦК України, статтями 86, 89, 120, 131 ЗК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права спільної сумісної власності, визначення часток у праві спільної власності та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0532 га, кадастровий номер 6310137200:06:013:0001, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визначити частки у праві спільної часткової власності на неї: за ОСОБА_2 - 64/100 частки; за ОСОБА_3 - 36/100 частки.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 64/100 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0532 га, кадастровий номер 6310137200:06:013:0001, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов