Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №953/8636/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8636/26

н/п 2/953/4812/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Каленська Н.В. звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 74 074,00 грн та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначає, що у період з 22.11.1984 по 15.12.2025 ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з Державним підприємством «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (далі – ДП «Гипрококс»). 15.12.2025 ОСОБА_1 наказом № 64/К від 15.12.2025 звільнено з займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Під час знаходження ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 91 847,77 грн. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана боржником 15.12.2025 № 11-Б/28. До сьогоднішнього дня, заробітна плата ОСОБА_1 не виплачена. Судовим наказом Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 по справі № 953/5203/26 ухвалено стягнути з ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій при звільненні заробітній платі у розмірі 91 847,77 грн. У зв`язку з чим, просить стягнути з Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 74 074,00 грн.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, адвокатом Каленською Н.В. надано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідач має наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС. В матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача, зокрема, довідки про доставку електронного документу до його електронного кабінету.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 30.09.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 15.12.2025 на підставі наказу № 64/К від 15.12.2025 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

Під час знаходження ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 91 847,77 грн, що підтверджується довідкою, яка видана відповідачем № 11-Б/28 від 15.12.2025. Матеріали справи не містять відомостей щодо сплати зазначеної заробітної плати на користь позивача на день розгляду справи.

05.05.2026 Київським районним судом м. Харкова видано судовий наказ по справі № 953/5203/26, яким наказано стягнути з Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 91 847,77 грн. Вказаний судовий наказ набрав законної сили 05.05.2026.

Частиною першої статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні визначена в статті 117 КЗпП України, зокрема, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відтак, із зазначених положень вбачається, що відповідальність роботодавця пов`язується із дотриманням останнім строків розрахунку при звільненні, які визначені статтею 116 КЗпП України.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за шість місяців.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суд зауважує, системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів (п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19).

Як слідує з довідки Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, відповідачем ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» нарахована заробітна плата у сумі 13 066,11 грн за жовтень 2025 та у сумі 11 433,23 грн за листопад 2025.

Відтак, розрахунок середньої заробітної плати відбувається наступним чином: 13 066,11 грн (нарахована заробітна плата за жовтень) + 11 433,23 грн (нарахована заробітна плата за листопад) = 24 499,34 грн; 23 робочих днів у жовтні + 20 робочих днів у листопаді = 43 робочі дні; 24 499,34 грн : 43 робочі дні = 569,75 грн (сума середньоденної заробітної плати).

Беручи до уваги періоди затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 15.12.2025 по 14.06.2026, останні складають 130 робочих днів (з 15.12.2025 по 31.12.2025 – 13 робочих днів; січень 2026 – 22 робочих днів; лютий 2026 – 20 робочих днів; березень 2026 – 22 робочі дні; квітень 2026 – 22 робочі дні; травень 2026 – 21 робочий день; з 01.06.2026 по 14.06.2026 – 10 робочих днів), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.12.2025 по 14.06.2026 становить 74 067,50 грн (130 робочих днів х 569,75 грн).

Суд, здійснивши розрахунок сум, належних позивачу при звільненні на підставі ст. 47, 117 КЗпП, відповідно до Порядку, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 74 067,50 грн компенсації середнього заробітку за період з 15.12.2025 по 14.06.2026, тобто за 130 робочих днів.

За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідачем у порушення вимог ст. 47 КЗпП України, не проведено розрахунку з позивачем при звільненні у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. У зв`язку з чим, підлягає стягненню з відповідача сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.12.2025 по 14.06.2026 у сумі 74 067,50 грн (130 робочих днів х 569,75 грн).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про часткову доведеність позивачем заявлених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.12.2025 по 14.06.2026 у сумі 74 067,50 грн (130 робочих днів х 569,75 грн), тобто позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

За приписами ч. 1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог на 99,99 % (74 074,00 х 100 : 74 067,50) від заявленої до стягнення суми заборгованості, то судовий збір який підлягає стягненню з відповідача в дохід державистановить 1 331,08 грн (1 331,20 х 99,99 %.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 74 067,50 грн, з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,08 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», код ЄДРПОУ 00188334, адреса: м. Харків, вул. Сумська, буд. 60.

Повне судове рішення складено 02.10.2026.

Суддя О.М. Дяченко