Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №953/10568/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10568/26

н/п 3/953/1971/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

прокурора Курченко І.Г.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ)

розглянув матеріали, які надійшли з Департаменту стратегічного розслідування 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи

До суду надійшли вказані адміністративні матеріали.

22.12.2020 ОСОБА_1 наказом начальника Головного управління ДПС у Харківській області (далі – Управління) від 22.12.2020 № 17-0/вп призначено на посаду старшого державного ревізора-інспектора Східного відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління.

Наказом начальника Головного управління від 02.11.2021 № 70-ф/ВП назву посади "старший державний ревізор-інспектор" перейменовано на "старший державний інспектор".

Вказана посада віднесена до категорії "В" посад державної служби.

22.04.20220 ОСОБА_1 склала Присягу державного службовця.

Київський районний суду м. Харкова постановою від 27.11.2025 у справі № 953/8951/25, яка набрала законної сили 09.12.2025, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Указане грошове стягнення ОСОБА_1 сплатила 19.12.2025.

Вказаною постановою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП з тих підстав, що вона була зобов`язана подати декларацію при звільненні з посади особи, уповноваженої на виконання функцій держави, строк подання якої настав до 12.10.2023 року, до 31.01.2024 року. При цьому щорічну декларацію за 2023 рік особа зобов`язана була подати за загальним правилом, установленим в абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VІІ, до 01.04.2024 року. Однак, ОСОБА_1 подала декларацію при звільненні 13.08.2025 року, а щорічну декларацію за 2023 рік – 26.03.2025 року, тобто за межами встановлених законом термінів.

26.06.2026 о 10:35 год. ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2021 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://public.nazk.gov.ua/documents/9769a899-df91-45a7-9c08-0e94245154a8).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 23.07.2026 № 583 ОСОБА_1 , будучи старшим державним інспектором Східного відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Харківській області, являючись згідно з п. п. "в", "е" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 26.06.2026 о 10.35, подала без поважних причин щорічну декларацію за 2021 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, будучи упродовж року підданою адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172 КУПАП. Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 2-7 Розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції", у зв`язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 3 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, 26.06.2026 о 10:48 ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2022 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://public.nazk.gov.ua/documents/42f90fed-05e2-4ecc-9d39-6ebc31437307).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 23.07.2026 № 584 ОСОБА_1 , будучи старшим державним інспектором Східного відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Харківській області, являючись згідно з п. п. "в", "е" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 26.06.2026 о 10:48, подала без поважних причин щорічну декларацію за 2022 рік шляхом заповнення відповідно форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, будучи упродовж року підданою адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУПАП. Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 2 Розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції", зв`язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 3 ст. 172-6 КУпАП.

Процесуальні дії у справі

Суд призначив справу до розгляду. Розгляд справи відкладався, зокрема, до 30.09.2026.

Київський районний суд м. Харкова постановою від 10.08.2026 справи про адміністративне правопорушення № 953/10568/26 (н/п 3/953/1971/26) за ч. 3 ст. 172-6 КУпАП, № 953/10569/26 (н/п 3/953/1972/26) за ч. 3 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 , об`єднав в одне провадження № 953/10568/26 (н/п 3/953/1971/26).

30.09.2026 у судове засідання з`явились особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та прокурор. Прокурор в судовому засіданні підтримав обставини, викладені у протоколі, просив визнати ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-6 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення в розмірі 5 100 грн з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю пов`язаною з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на один рік. ОСОБА_1 надала пояснення, підтвердила обставини подання декларацій з пропуском строку, встановленого законом, однак вказала про сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності, а тому просила закрити адміністративне провадження.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.

Частиною третьою статті 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (частина перша статті 172-6 КУпАП), вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Приміткою до ст. 172-6 КУпАП визначено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Диспозиція частини першої статті 172-6 КУпАП є бланкетною та відсилає до інших нормативно-правових актів, зокрема, Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пп. в п. ч. 1 ст. 3 Закону "Про запобігання корупції" суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (частина друга статті 45 Закону).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану" (Закон 2381-IX), який набрав чинності 03.08.2022 Розділ XIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції" було доповнено пунктами 2-3 – 2-10 такого змісту, зокрема, п. 2-7 установити, що суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Надалі Верховна Рада України, з метою нормативно-правового врегулювання відновлення дії антикорупційних механізмів, а саме відновлення подання відповідних декларацій, ухвалила Закон України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану" (Закон 3384-ІХ). Указаний закон набрав чинності 12.10.2023. зазначеним Законом внесено зміни, зокрема, у Закон України "Про запобігання корупції", а саме: у розділі XIII "Прикінцеві положення": пункт 2-7 викладено в такій редакції: "2-7. Установити, що особи, які у 2022 – 2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій – чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою – чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

У разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності (п. 7.32. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2025 у справі № 990/320/23).

Отже, Закон 3384-ІХ набрав чинності з 12.10.2023 і розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, зокрема, відновлює обов`язок з декларування відповідних суб`єктів і встановлював строк для податі до 31.01.2024, тобто на майбутнє. Норми вказаного Закону не врегульовують жодних правовідносин, які діяли до його ухвалення.

Згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat – незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом. Згідно з частиною 3 статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. І відповідно, не можуть застосовуватись. Тому основною умовою набрання нормативно-правовим актом законної сили, і, отже, обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях. Опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть цієї презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/13119/17).

Суд враховує, що Закон 3384-ІХ (щодо відновлення декларування) був опублікований у таких офіційних виданнях: Голос України від 11.10.2023, № 35; Урядовий кур`єр від 17.10.2023, № 208; Офіційний вісник України від 24.11.2023, 2023 р., № 94; Відомості Верховної Ради України від 17.12.2023, 2023 р., № 94.

Крім того, кампанія відновлення декларування супроводжувалась інформаційним супроводом, зокрема, публікаціями на офіційному веб-сайті органу, що здійснює контроль за поданням декларацій – Національне агентство з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/uk/vid-sogodni-vidnovleno-deklaruvannya-ta-funktsiyi-nazk-z-perevirky-deklaratsij-roz-yasnennya-nazk/; https://nazk.gov.ua/uk/novyny/vidnovlennya-deklaruvannya-yaki-deklaratsiyi-neobhidno-podaty/ та ін.) та в інших засобах масової інформації.

За таких обставин, суд вважає, що положення національного законодавства щодо відновлення процесу декларування було чітким, зрозумілим та доступним для загалу та особам, на яких поширювалась дія відповідних норм. А саме Закон 3384-ІХ набрав чинності з 12.10.2023 і встановлював строк для податі до 31.01.2024, тобто законодавець встановив більш ніж три місяці для подачі необхідних декларацій суб`єктами декларування. А тому посилання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про необізнаність щодо необхідності подання декларації визнаються необґрунтованими.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 була зобов`язана подати щорічні декларації за 2021, 2022 роки до 31.01.2024.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування дати подачі ОСОБА_1 за 2021 рік – 26.06.2026 о 10:35 та 10:48, відповідно, тобто з пропуском строку, встановленого Законом (указана обставина (дата подання декларацій) особою не заперечується).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-6 КУпАП, а саме постановою Київський районний суду м. Харкова від 27.11.2025 (справа № 953/8951/25), яка набрала законної сили 09.12.2025, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Указане грошове стягнення ОСОБА_1 сплатила 19.12.2025.

Вказаною постановою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП з тих підстав, що вона була зобов`язана подати декларацію при звільненні з посади особи, уповноваженої на виконання функцій держави, строк подання якої настав до 12.10.2023 року, до 31.01.2024 року. При цьому щорічну декларацію за 2023 рік особа зобов`язана була подати за загальним правилом, установленим в абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VІІ, до 01.04.2024 року. Однак, ОСОБА_1 подала декларацію при звільненні 13.08.2025 року, а щорічну декларацію за 2023 рік – 26.03.2025 року, тобто за межами встановлених законом термінів.

За таких обставин, суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 172-6 КпАП, тобто несвоєчасно подала без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Отже, ОСОБА_1 , подавши щорічні декларації за 2021, 2022 роки 26.06.2026, вчинила правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-6 КУпАП, оскільки відповідно до п. 2-7 Прикінцевих положень Закону строк подачі такої декларацій – 31.01.2024. Жодних обставин, які перешкоджали своєчасному поданню декларації, ОСОБА_1 не навела.

Суд також враховує, що склад правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони: мети, мотивів та наслідків, для констатації наявності якого встановлення суспільно небезпечних наслідків не вимагається.

Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків, воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності.

Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю.

Причин, які б свідчили про поважність несвоєчасного подання декларацій суд не встановив і ОСОБА_1 не порушував.

Щодо посилань ОСОБА_1 на сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності, то суд визнає такі необґрунтованими з огляду на таке.

Датою виявлення вчиненого правопорушення слід вважати день складання протоколів про адміністративне правопорушення, тобто 23.07.2026 року, оскільки на момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення, та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч. 2 – 4 ст. 256 КУпАП, а отже строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП, не закінчились.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не встановив.

Враховуючи обставини вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь її вини, суд вважає, що наявні підстави для визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 3 ст. 172-6 КУпАП та накладає на нього стягнення в межах санкції зазначеної статті у вигляді штрафу на користь держави у розмір ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на один рік. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Що стосується можливості призначення додаткового стягнення у вигляді конфіскації доходу чи винагороди, то відповідно до ст. 24 КУпАП конфіскації підлягають предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, або гроші, одержані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.

Отже конфіскувати можливо лише отримане особою внаслідок правопорушення майно чи гроші, яке належить йому на праві власності, натомість матеріали справи не містять відомостей, які б вказували, що внаслідок несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 отримала доходи чи винагороду, які б підлягали конфіскації та їх конкретний розмір, а особа, яка склала протокол, не зазначила про наявність таких доходів чи винагороди та їх конкретний розмір, а тому відсутні підстави для призначення додаткового стягнення у вигляді конфіскації доходу чи винагороди. Указану позицію також висловив прокурор у судовому засіданні.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Керуючись ст. 33, 38, 40-1, 172-6, 245, 252, 268, 283 – 285, 294 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-6 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення № 584 від 23.07.2026, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одна тисяча сімсот) грн з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на один рік.

2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-6 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення № 583 від 23.07.2026, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одна тисяча сімсот) грн з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на один рік.

3. Відповідно до ст. 36 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити остаточний розмір стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одна тисяча сімсот) грн з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на один рік.

4. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити особі, що у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 02.10.2026.

Суддя Роман ВІТЮК