Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №639/2625/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/2625/25

Провадження № 2/639/1516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Бірюк А.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу №639/2625/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2026 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , місце проживання якої на день смерті було зареєстровано в АДРЕСА_1 ). ОСОБА_3 доводиться позивачу ОСОБА_1 рідною бабою. Його мати, та донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді: 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за цією адресою. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті баби, звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карабельникової Т.В. , в якої заведено спадкову справу № 41/2025.

28 січня 2026 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карабельниковою Т.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 48/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 .

Спірна земельна ділянка 0,1000 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , належить по праву спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №066231, виданого Харківським міським управлінням земельних ресурсів 12.03.2004 на підставі Рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради від 12.06.2001 № 963. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий № земельної ділянки 6310137900:12:008:004. Частки за життя між співвласниками не визначались.

Відповідач ОСОБА_2 – це син співвласника земельної ділянки ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач прийняв спадщину після смерті батька. Також ОСОБА_2 є власником 52/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 16.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Кривошеїною І.М.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 20/02-31 від 30.01.2026 приватний нотаріус ХМНО Карабельникова Т.В. відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право власності по закону на частку спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що останнім не надано документів, які б могли дати можливість встановити розмір частки в праві власності вказаної земельної ділянки та роз`яснила необхідність звернення до суду.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Призначено підготовче судове засідання. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карабельникової Тетяни Вікторівни : -належним чином завірену копію спадкової справи №41/2025, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , місце проживання якої на день смерті було зареєстровано в АДРЕСА_1 .

09 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , який є батьком позивача.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресю: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивач за зустрічним позовом у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька, звернувшись з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса ХМНО Гуменної Л.П., в якої заведено спадкову справу №02/20.

Постановою приватного виконавця від 29.10.2025 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за заповітом на частку спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що для оформлення спадщини необхідно становити розмір частки земельної ділянки.

Дані обставини і вимусили звернутися до суду з даним зустрічним позовом.

20 квітня 2026 року від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карабельникової Т.В. надійшла копія спадкової справи №41/2025, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 12 травня 2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гуменної Л.П. належним чином завірена копія спадкової справи №02/20, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , місце проживання якого на день смерті було зареєстровано в АДРЕСА_1 .

08 липня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла копія спадкової справи №02/20, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 30 липня 2026 року закрито підготовче провадження у вищезазначеній цивільній справі, справу призначено до судового розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, наполягали на задоволені позовних вимог як основного, так і зустрічного позовів.

Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних в матеріалах справах доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані сторонами і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 . ( а.с. 11)

Після її смерті відкрилася спадщина.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово ( частина 1 статті 1258 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 є онуком спадкодавця ОСОБА_3 . ( а.с. 12, 14)

ОСОБА_4 , яка є донькою спадкодавця ОСОБА_3 та матір`ю позивача ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а.с. 13)

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони

були живими на час відкриття спадщини ( спадкування за правом представлення).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 січня 2026 року спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1944 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі статтею 1266 ЦК України є її онук, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати якого, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщина складається з 48/100 частин у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с. 15-16)

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку від 12 вересня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої є будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. ( а.с. 18-23)

Відповідно до постанови приватного нотаріусу ХМНО Карабельникової Т.В. від 30.01.2026 №20/02-31, відмовлено у вчинені нотаріальної дії – видачі ОСОБА_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0004, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування АДРЕСА_1 , після смерті його бабусі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що не надано документів, які б могли дати можливість встановити розмір частки в праві власності вказаної земельної ділянки та роз`яснено про необхідність звернення до суду. ( а.с. 37-38)

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , який є співвласником спірної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с. 53)

За життя ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 52/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . ( а.с. 55-58)

ОСОБА_2 є сином спадкодавця ОСОБА_5 , а отже у відповідності до вимог ст. 1261 ЦК України має право першої черги на спадкування за законом. ( а.с. 54)

Відповідно до постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії приватного нотаріуса ХМНО Гуменної Л.П. від 29.10.2025, №197/02-31, відмовлено у вчинені нотаріальної дії – видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137900:12:008:0004, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті батька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Харкові, оскільки не надано документів, які б могли дати можливість встановити розмір частки в праві власності вказаної земельної ділянки. ( а.с. 72-74)

Відповідно до роз`яснень даних у п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 вказано, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку.

Частиною першою статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної

сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно з статтею 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить

до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України, виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційною його частки в праві власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Статтею 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 89 ЗК України, співвласники земельної

ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Як підтверджується доказами, які маються в матеріалах справи, земельна ділянка передана спадкодавцям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних будівель. За їх життя поділ земельної ділянки або виділення з неї окремих часток не проводився, розмір частки не визначався.

Враховуючи, що позивач за основним позовом ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 48/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником 52/100 частин вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на підставі договору дарування від 16 грудня 2004 року, належна ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га переходить у власність в порядку спадкування за законом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно у частці, яка дорівнює частці права власності на житловий будинок.

Суд, даючи оцінку обставинам, які були встановлені судом та доказам, які були надані позивачем, як за основним позовом, так і за зустрічним позовом, на підтвердження заявлених позовних вимог, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 182, 357, 364, 368, 370, 377, 381, 1216, 1217, 1225, 1226, 1266, 1268 ЦК України, ст. ст. 86, 89, 120 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 48/100 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер: 6310137900:12:008:004 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала їй на праві спільної сумісної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №066231 від 12.03.2004.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 52/100 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер: 6310137900:12:008:004 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка належала йому на праві спільної сумісної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №066231 від 12.03.2004.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Труханович