Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №619/5589/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5589/26

провадження № 2-о/619/205/26

Рішення

іменем України

02 жовтня 2026 м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу №619/403/26,

ім`я (найменування) заявника та заінтересованої особи:

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

представниця заінтересованої особи: Чеканова Лариса Миколаївна,

заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області,

представниця заінтересованої особи: Самардак Світлана Сергіївна,

вимоги заяви: про встановлення факту належності правовстановлюючого документа

Стислий виклад позиції заявника та пояснення заінтересованої особи.

ОСОБА_1 18.08.2026 звернулася до суду з заявою, у якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 22 лютого 2001 Дергачівським РВ УМВСУ в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_2 ), трудової книжки серія НОМЕР_3 , дата заповнення 01 серпня 1985 та диплома серія НОМЕР_4 від 27 червня 1985 року реєстраційний номер 5051, виданого Белгородським культурно-просвітницьке училищем.

В обґрунтування заяви зазначила, що народилась в селі Покровка, Івнянського району Белгородської області, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_5 , виданим 22 лютого 2001 року Дергачівським РВ УМВСУ в Харківській області. 07 серпня 2026 року вона набула право на пенсію по досягненню 60 років.

08 липня 2026 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України Головного управління в Харківській області з приводу призначення пенсії за віком. Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області надало рішення від 15 липня 2026 року про відмову у призначенні пенсії № 203950014295 . Відповідно до зазначеного рішення територіальним органом ПФУ не зараховано періоди трудової діяльності до страхового стажу згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 , дата заповнення 01 серпня 1985, а також період навчання згідно диплома НОМЕР_4 з 01.09.1983 по 27.06.1985, оскільки відсутній документ підтверджуючий зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . ОСОБА_1 , до укладення шлюбу з громадянином ОСОБА_4 , мала прізвище ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 , ОСОБА_5 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Покровка, Івнянського району, Бєлгородської області. В 1983 році ОСОБА_6 ) закінчила Довгополянську середню школу с. Довга Поляна Старооскольського району Белгородської області та отримала атестат про середню освіту серія НОМЕР_7 від 28 червня 1983 року. У період з 1983 по 1985 років навчалась в Белгородському культурно-просвітницькому училищі та отримала спеціальність «Бібліотекар», що підтверджується Дипломом серія НОМЕР_4 від 27 червня 1985 року, реєстраційний номер 5051. Відповідно до запису в трудовій книжці серія НОМЕР_8 , дата заповнення 01 серпня 1985 рік перше місце роботи було бібліотекар читального залу дитячої бібліотеки Івнянської центральної бібліотечної системи Белгородської області (копія трудової книжки додається).

27 жовтня 1990 року заявниця вийшла заміж за громадянина ОСОБА_4 . Шлюб реєструвався в Палаці одруження в м. Белгород. Від шлюбу з громадянином ОСОБА_4 у є донька ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дергачі, Дергачівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_9 , виданого відділом РАГС м. Дергачі Харківської області 12 листопада 1991 року, актовий запис про народження № 206. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 квітня 1999 року по справі № 360 шлюб між заявницею та громадянином ОСОБА_4 , зареєстрований 27.10.1990 року у Палаці одруження м. Белгород, актовий запис № 1654 розірвано.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_10 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області шлюб між заявницею та ОСОБА_4 , який було зареєстровано після розірвання шлюбу на підставі рішення суду, 22 лютого 2000 актовий запис № 55, було розірвано. На теперішній час відповідно до № запису 27 трудової книжки серія НОМЕР_3 , дата заповнення 01 серпня 1985, сторінки 24-25, ОСОБА_1 , працює з 27.06.2025 в Комунальному некомерційному підприємстві «Дергачівська центральна лікарня» Дергачівської міської ради на посаді архіваріуса у відділі кадрів, що підтверджується копією наказу 98-кп від 27.06.2025 р. та довідкою від 13.08.2026 № 669/01. Оскільки перший шлюб з громадянином ОСОБА_4 було зареєстровано в м. Белгород російської федерації і відповідно до якого заявниця своє дівоче прізвище « ОСОБА_2 » змінила на прізвище « ОСОБА_3 », а з 24 лютого 2022 року Україна повністю припинила офіційне правове співробітництво та надання правової допомоги з РФ у сфері реєстрації актів цивільного стану, витребування дублікату свідоцтва про одруження чи інших документів через органи ДРАЦС із території Росії більше не здійснюється, отримати дублікат або копію свідоцтва про шлюб з громадянином ОСОБА_4 укладений в 1990 на теперішній час вона не має можливості. Крім того вона не має можливості отримати і копію свідоцтва про шлюб з Дергачівського районного суду Харківської області, оскільки відповідно до Переліку судових справ документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 07.12.2017 № 1087 строк зберігання цивільних справ про розірвання шлюбу становить 3 роки, а відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на період винесення Дергачівським районним судом Харківської області рішення по справі № 360 від 13 квітня 1999 року, строк зберігання цивільних справ про розірвання шлюбу не перевищував 5 років.

Встановлення факту належності трудової книжки серія НОМЕР_3 , дата заповнення 01 серпня 1985, а також диплома серія НОМЕР_4 від 27 червня 1985 року реєстраційний номер 5051, виданого Белгородським культурно-просвітницьким училищем має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації права на пенсійне забезпечення. На даний час втрачено дипломатичні зв`язки у зв`язку з агресією рф, а тому неможливо надати дублікат свідоцтва про укладення шлюбу або витяг з ДРАЦС від державних органів РФ, щоб підтвердити зміну прізвища, а в Державному реєстрі актів цивільного стану відсутня інформація про зміну її прізвища.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, призначено до судового розгляду на 23.09.2026.

07.09.2026 від представника заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області надійшли пояснення , в яких зазначено, що Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності трудової книжки. Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії Заявниця зверталася з заявою про призначення пенсії та проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області. Рішенням про відмову у призначенні пенсії виносилось в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Отже, встановлення факту в подальшому породжує право заявника на призначення пенсії.

ОСОБА_1 за її згодою відповідно до ст. 234 ЦПК допитана як свідок підтвердила, що вона одружувалася у 1990 р . у м. Белгород та змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Потім подружжя переїхали до м. Дергач.і Працювала заявниця на ОСОБА_8 футлярному заводі. У 1999 році розлучилися і заявниця залишила прізвище ОСОБА_3 . Вона отримала рішення Дергачівського суду про розлучення, проте там не згадувалося її дівоче прізвище , а сама справа із оригіналом свідоцтва про шлюб в зв`язку із спливем значного проміжку часу знищена. Отримати витяг з державного реєстру про шлюб у м. Бєлгороді вона не може оскільки дипломатичні зв`язки із РФ розірвані, родинні зв`язки з родичами в РФ розірвані у зв`язку із різними поглядами на ситуацію у країні. Тому прийшлось звернутися до суду із даною заявою.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги з підстав зазначених у заяві та просила задовольнити.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися, надіславши до суду заяви, у яких просили здійснити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

« ОСОБА_9 » (мовою оригіналу) народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Покровка, Івнянського району Белгородської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6 . В подальшому цей запис занесено до паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_5 , виданого 22 лютого 2001 року Дергачівським РВ УМВСУ в Харківській області.

Як зазначає заявниця 08 липня 2026 року вона звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України Головного управління в Харківській області з приводу призначення пенсії за віком.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області надало № 203950014295 від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до зазначеного рішення територіальним органом ПФУ за наданими документами до страхового стажу не зараховані:

-періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 та період навчання згідно диплома НОМЕР_4 з 01.09.1983 р. по 27.06.1985 р., оскільки відсутній документ підтверджуючий зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки та періоду навчання необхідно надати документ пов`язуючий прізвища;

-період роботи з 01.06.2007 р. по 17.07.2007 р., оскільки згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, що підтверджують сплату страхових внесків за вищезазначені періоди( періоди трудової діяльності 01.01.2004 року зараховано до страхового стажу на підставі інформації індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідно до сплачених страхових внесків та пропорційно їх розміру).

З трудової книжки серія НОМЕР_3 , дата заповнення 01 серпня 1985, виписаної на ім`я « ОСОБА_10 » (мовою оригіналу) вбачається, що перше місце роботи було бібліотекар читального залу дитячої бібліотеки Івнянської центральної бібліотечної системи Белгородської області прийнята 1.08.1985 звільнена 1.03.1988 . Потім працювала продавцем з 21.07.1988 по 17.10.1990. З 25.02.1991 працювала у Дергачівському фурнітурному заводі. На теперішній час відповідно до № запису 27 трудової книжки серія НОМЕР_3 , дата заповнення 01 серпня 1985, сторінки 24-25, ОСОБА_1 , працює з 27.06.2025 в Комунальному некомерційному підприємстві «Дергачівська центральна лікарня» Дергачівської міської ради на посаді архіваріуса у відділі кадрів, що підтверджується копією наказу 98-кп від 27.06.2025 р. та довідкою від 13.08.2026 № 669/01.

В 1983 році « ОСОБА_9 » (мовою оригіналу) закінчила Довгополянську середню школу с. Довга Поляна Старооскольського району Белгородської області та отримала атестат про середню освіту серія НОМЕР_7 від 28 червня 1983 року.

« ОСОБА_9 » (мовою оригіналу) у період з 1983 по 1985 років навчалась в Белгородському культурно-просвітницькому училищі та отримала спеціальність «Бібліотекар», що підтверджується Дипломом серія НОМЕР_4 від 27 червня 1985 року, реєстраційний номер 5051.

Як зазначила заявниця та встановлено рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 квітня 1999 року, 27 жовтня 1990 року вона вийшла заміж за громадянина ОСОБА_4 . Шлюб реєструвався в Палаці одруження в м. Білгород. Від шлюбу з громадянином ОСОБА_4 у нї є донька ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дергачі, Дергачівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_9 , виданого відділом РАГС м. Дергачі Харківської області 12 листопада 1991 року, актовий запис про народження № 206.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 квітня 1999 року по справі № 360 шлюб між заявницею та громадянином ОСОБА_4 , зареєстрований 27.10.1990 року у Палаці одруження м. Білгород, актовий запис № 1654 розірвано.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_10 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області шлюб між заявницею та ОСОБА_4 , який було зареєстровано після розірвання шлюбу на підставі рішення суду, 22 лютого 2000 актовий запис № 55, було розірвано.

В судовому засіданні заявниця зазначила, що оскільки перший шлюб з громадянином ОСОБА_4 було зареєстровано в м. Білгород російської федерації і відповідно до якого вона своє дівоче прізвище « ОСОБА_2 » змінила на прізвище « ОСОБА_3 », а з 24 лютого 2022 року Україна повністю припинила офіційне правове співробітництво та надання правової допомоги з РФ у сфері реєстрації актів цивільного стану, витребування дублікату свідоцтва про одруження чи інших документів через органи ДРАЦС із території Росії більше не здійснюється, отримати дублікат або копію свідоцтва про шлюб з громадянином ОСОБА_4 укладений в 1990 на теперішній час вона не має можливості.

Крім того вона не має можливості отримати і копію свідоцтва про шлюб з Дергачівського районного суду Харківської області, оскільки відповідно до Переліку судових справ документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 07.12.2017 № 1087 строк зберігання цивільних справ про розірвання шлюбу становить 3 роки, а відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на період винесення Дергачівським районним судом Харківської області рішення по справі № 360 від 13 квітня 1999 року, строк зберігання цивільних справ про розірвання шлюбу не перевищував 5 років.

Встановлення факту належності трудової книжки серія НОМЕР_3 , дата заповнення 01 серпня 1985, а також диплома серія НОМЕР_4 від 27 червня 1985 року реєстраційний номер 5051, виданого Белгородським культурно-просвітницьким училищем має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації права на пенсійне забезпечення.

Норми права, які застосовував суд та мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

За правовими позиціями Верховного Суду України, щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, а також засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI (надалі - Закон №2398).

Статтею 49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2398, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

У разі якщо втрачено актовий запис цивільного стану, складений компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок поновлення, відмінний від передбаченого законодавством України, а також у разі якщо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави неможливо (відповідь не надходить тривалий час, стихійне лихо, військові дії тощо), що підтверджується відповідними документами, актовий запис цивільного стану поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника (абзац 3 п. 3.13 Правил № 96/5).

Спірна правова проблема обтяжена фактом реєстрації шлюбу на території іноземної держави та тим, що видачу документів про державну реєстрацію актів цивільного стану у виниклих правовідносинах здійснюють Об`єднаний архів Управління ЗАГС Уряду міста Москви або архів Управління ЗАГС Адміністрації Московської області російської федерації.

Відповідно до статті 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак, зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон № 2783-IX передбачає:

зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1);

вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території РФ і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією і Білоруссю.

Разом з тим, із заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона не має ні оригіналу, ні дублікату свідоцтва про укладення шлюбу, ні копії свідоцтва про укладення шлюбу, а в рішенні Дергачівського районного суду Харківської області від 13 квітня 1999 року по справі № 360 яким шлюб між заявницею та громадянином ОСОБА_4 , зареєстрований 27.10.1990 року у Палаці одруження м. Білгород, актовий запис № 1654 розірвано, не згадується ніде її дошлюбне прізвище.

З огляду на збройний конфлікт між російською федерацією та Україною, заявниця позбавлена можливості на звернення за отриманням документів про державну реєстрацію шлюбу на території держави-агресора.

Відділом реєстрації актів цивільного стану ій усно вказано на неможливість повторної видачі свідоцтва про укладення шлюбу або витягу з Державного реєстру про шлюб через відсутність можливості скерування відповідного запиту про правову допомогу до держави-агресора.

Таким чином, ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати повторне свідоцтво про укладення шлюбу або витяг з Державного реєстру про шлюб в позасудовому порядку, через припинення міжнародного співробітництва між Україною та російською федерацією в умовах воєнного стану.

Отже, заявниця не має можливості іншим чином встановити належність їй диплома та трудової книжки, що видані на її дошлюбне прізвище, окрім як у судовому порядку.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, передбачено внесення окремим рядком запису, зокрема, про час навчання у вищих навчальних закладах з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів.

Якщо в записах трудової книжки відсутні вищезазначені відомості про періоди навчання, то відповідно до п. 8. Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних, навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Встановлення факту належності зазначених правовстановлюючих документів необхідно заявниці для реалізації права на пенсійне забезпечення.

Аналізуючи вище наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви, оскільки надані заявником документи містять розбіжності, які усунути у позасудовому порядку немає можливості.

Виходячи з наданих доказів, суд дійшов висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.

Під час подання заяви заявниками було сплачено судовий збір, але з урахуванням предмету заяви, відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі у порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 259, 265, 293, 315-317, 318, 319, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 22 лютого 2001 Дергачівським РВ УМВСУ в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_2 ), трудової книжки серія НОМЕР_3 , дата заповнення 01 серпня 1985 року.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 22 лютого 2001 Дергачівським РВ УМВСУ в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_2 ), диплома серія НОМЕР_4 від 27 червня 1985 року реєстраційний номер 5051, що виданий Белгородським культурно-просвітницьким училищем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я (найменування) заявника, заінтересованих осіб:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 22 лютого 2001 Дергачівським РВ УМВСУ в Харківській області) РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Код ЄДРПОУ: 14099344, що знаходиться за адресою: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов

заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Код ЄДРПОУ: 13322403 що знаходиться за адресою: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22.

Суддя Н. В. Коваленко