Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №619/4772/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4772/26

провадження № 2/619/2624/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1514-5671 від 18.02.2025, у загальному розмірі 20425,50 гривень, витрат за сплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 18.02.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1514-5671, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, який було підписано КЕП позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону.

За взаємною згодою, сторони погодили усі істотні умови договору.

Позивач умови договору виконав у повному обсязі, відповідачу було відкрито кредитну лінію та надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором.

Крім того, на підставі Додаткових угод № 1-5 до Договору про відкриття кредитної лінії №1514-5671 від 18.02.2025 року Сторони погодили надання додаткових кредитних коштів на загальну суму 7900 гривень, а саме: № 1 від 15.03.2025 - 1500 гривень; № 2 від 18.03.2025 - 1 000 гривень; № 3 від 29.04.2025 - 900 гривень; № 4 від 13.06.2025 - 2500 гривень; № 5 від 14.06.2025 - 2000 гривень (роздруківки текстів угод додаються).

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 12.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором №1626-6395 від 18.11.2025, у загальному розмірі 20425 гривень, з яких:

- 4500 гривень - заборгованість за кредитом;

- 11451,60 гривень - аборгованість за нарахованими процентами;

- 3813,70 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК;

- 660,20 гривень - заборгованість по комісії.

На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачці встановлено 15-тиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористалася своїм процесуальним правом подання відзиву, який було надвслано через кабінет Електронний Суд.

Заперечуючи проти позову у відзиві ОСОБА_1 вказала, що між нею та позивачем було досягнуто домовленості про реструктуризацію заборгованості шляхом надання графіку платежів із терміном дії лояльності до 23.10.2026 року, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні.

На підтвердження своїх заперечень додала скріншоти електронного листування з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», згідно з якими товариство погодило ОСОБА_1 індивідуальну лояльну пропозицію з графіком виплат автентичними сумами, одночасно зауваживши, що до повного виконання нею цих зобов`язань підстави для зупинення судового процесу відсутні.

При цьому, у порушення вимог процесуального закону, відповідачка не надала суду доказів направлення копії цього відзиву та доданих до нього документів на адресу позивача ані засобами поштового зв`язку, ані через підсистему «Електронний суд».

Відповідь на відзив позивачем подано не було.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 18.02.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено договір про про відкриття кредитної лінії №1514-5671 продукту «CreditKasa», в електронній формі у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця (creditkasa.com.ua), на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Відповідно до умов договору №1514-5671, відповідачці було видано кредитні кошти у розмірі 2000 гривень, строком на 365 днів, з 18.02.2025, дата повернення (виплати) кредиту - 17.02.2026, згідно графіку платежів, базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,00 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день; реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3181,68% річних; орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за увесь строк кредитування) складає: 8 698,48 гривень та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту, проценти за користування Кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет.

Кредит надається шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у Договорі, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, згідно умов договору п. 13 - «Реквізити Сторін» - відповідач вказав номер особистого електронного платіжного засобу, при реєстрації на сайті товариства - НОМЕР_1 .

У разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73000 % (сімдесят три тисячі) процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України.

Умовами договору передбачені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язаньза договором пронадання кредиту, що затверджені обома сторонами договору.

Ця інформація також підтверджується у паспорті споживчого кредиту, пропозиції (оферті) на укладання цього договору, прийнятті (акцепті) пропозиції (оферти) укласти такий договір, у яких як і у договорі міститься інформація про порядок повернення кредиту, в якій вказані кількість та розмір платежів та періодичність їх внесення.

Договір укладено в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника», про що свідчать відповідні позначки часу сервісу АЦСК, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (A8021), і був надісланий відповідачу на погоджений умовами договору канал комунікації, про що свідчать умови цього договору.

Підписання договору за допомогою електронного підпису відповідає положенням ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України.

Невід`ємною частиною Кредитного договору є публічна пропозиція (оферта) Позикодавця, а саме Правила надання коштів у позику, в том числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», які було розміщено в Онлайн Системі на вебсайті фінансової компанії.

Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.

Ці правила є публічною пропозипією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Окрім цього, на підставі Додаткових угод № 1-5 до Договору про відкриття кредитної лінії №1514-5671 від 18.02.2025 року ОСОБА_1 отримала додаткові кредитні грошові кошти на загальну суму 7900 гривень, а саме: № 1 від 15.03.2025 - 1500 гривень; № 2 від 18.03.2025 - 1 000 гривень; № 3 від 29.04.2025 - 900 гривень; № 4 від 13.06.2025 - 2500 гривень; № 5 від 14.06.2025 - 2000 гривень (роздруківки текстів угод додаються).

Факт видачі кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідно до змісту якого вбачається що 18.02.2025 на рахунок НОМЕР_1 - ОСОБА_1 через систему EasyPay, було перераховано грошові кошти у розмірі 2000 гривень - Видача коштів за кредитним договором №1514-5671 від 18.02.2025 року.

Крім цього, цією ж довідкою також підтверджено, що на підставі Додаткових угод № 1-5 до Договору про відкриття кредитної лінії №1514-5671 від 18.02.2025 року, на рахунок НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , були перераховані додаткові кредитні кошти на загальну суму 7900 гривень, а саме: № 1 від 15.03.2025 - 1500 гривень; № 2 від 18.03.2025 - 1 000 гривень; № 3 від 29.04.2025 - 900 гривень; № 4 від 13.06.2025 - 2500 гривень; № 5 від 14.06.2025 - 2000 гривень.

Ця інформація також підтверджується довідками від 14.05.2026, наданими платіжним провайдером ТОВ ФК «Контрактовий Дім» (згідно договору з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №02.06.2020 від 10.06.2020), яке забезпечувало процес еквайрингу через платіжну систему EasyPay, відповідно до змісту яких підтверджуються обставини, на які посилається позивач, щодо дат та сум нарахування коштів відповідачу.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та додаткових угод дл нього та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на загальну суму суму 9900 гривень, у межах договору за №1514-5671 від 18.02.2025.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором №1514-5671 від 18.02.2025 року та додаткових угод до нього № 1-5 (від 15.03.2025, 18.03.2025, 29.04.2025, 13.06.2025 та 14.06.2025), станом на 12.05.2026 у загальному розмірі складала 20425 гривень, з яких: 4500 гривень - заборгованість за кредитом; 11451,60 гривень - аборгованість за нарахованими процентами; 3813,70 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 660,20 гривень - заборгованість по комісії.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та умовами договору укладеного між сторонами та викладеними у таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №1514-5671 від 18.02.2025 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачкою не надано.

Суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачкою ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Факт користування кредитними коштами відповідачкою також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості.

Листом від 21.05.2026 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повідомляв відповідача про дострокове повернення Кредиту за договором №1514-5671 від 18.02.2025 у розмірі 20425,50 гривень.

Однак питання заборгованості залишилися не врегульованими, станом на 12.07.2026.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію`відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 та 13 ст. 11 ЗУ «Проелектронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Проелектронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом і є підставою для задоволення позову.

У свою чергу відповідачкою не надано доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідачки за кредитним договором у загальному розмірі 20425 гривень, з яких: 4500 гривень - заборгованість за кредитом; 11451,60 гривень - аборгованість за нарахованими процентами; 3813,70 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 660,20 гривень - заборгованість по комісії.

Проте, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача: 3813,70 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 660,20 гривень - заборгованість по комісії.

Спірний кредитний договір за своїм правовим характером є договором споживчого кредиту, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному вираженні та у грошовій формі) з урахуванням реальної річної процентної ставки, комісій за обслуговування кредитного рахунку, касове обслуговування, платежів за послуги третіх осіб тощо.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс22) сформулювала правовий висновок, згідно з яким комісія за обслуговування кредиту є правомірною лише у випадку, якщо кредитодавець надає споживачу додаткову супутню послугу, яка є окремою від самого надання та обслуговування кредиту, та за умови, що така послуга створює для споживача додаткове благо.

Обов`язок кредитодавця щодо ведення обліку заборгованості, розрахунку відсотків та моніторингу залишку боргу є внутрішніми операційними діями банку чи фінансової установи, які здійснюються у власних інтересах кредитора, а не супутніми послугами, що надаються позичальнику.

Крім того, положеннями ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено заборону включати до договорів умови, які передбачають сплату споживачем зборів, відсотків, комісій або інших платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Враховуючи, що встановлена кредитним договором щомісячна комісія не є платою за окремі супутні послуги фінансової установи в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування», а є платою за дії, які кредитор вчиняє на власну користь, умови договору у цій частині є нікчемними відповідно до ст. 203, 215, 228 ЦК України та положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Оскільки нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, нарахування позивачем 660,20 гривень - заборгованості по комісії є безпідставним та неправомірним.

У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентами річних у розмірі 3813,70 гривень на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 18.02.2025 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір кредиту. Позивач обґрунтовує вимогу про стягнення процентів річних правомірністю їх нарахування за період прострочення виконання грошового зобов`язання під час дії воєнного стану.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За своєю правовою природою передбачені цією нормою процесуальні проценти є мірою цивільно-правової відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання.

Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п. 18.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до абзацу першого п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит позичальник звільняється від відповідальності перед кредитором за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, позичальник в разі прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту звільняється від обов`язку сплати кредитору неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання (порушення) позичальником зобов`язань за таким договором.

Звільнення позичальника від відповідальності за прострочення кредитного зобов`язання у період дії воєнного стану є імперативною нормою закону, яка направлена на захист прав споживачів фінансових послуг у надзвичайних умовах. Вказані правові обмеження поширюються на будь-які кредитні договори, укладені в тому числі під час дії воєнного стану, оскільки визначальним критерієм для застосування вказаного мораторію є саме факт прострочення зобов`язання у період дії такого особливого правового режиму.

Оскільки нарахування позивачем процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України здійснено за кредитним договором від 18.02.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні, відповідачка в силу закону (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) звільнена від зазначеного виду цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у частині стягнення процентів річних у розмірі 3813,70 гривень є безпідставними, протирічать чинному законодавству, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Щодо заперечень відповідачки.

Розглянувши поданий відповідачкою ОСОБА_1 відзив на позовну заяву та додані до нього матеріали, суд вважає заперечення відповідача безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідачки на досягнення домовленості про реструктуризацію заборгованості та надання графіку платежів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до 23.10.2026 року не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову або закриття провадження у справі. Як вбачається з наданого відповідачем листування, позивач чітко наголосив, що до повного виконання зобов`язання за індивідуальною пропозицією у товариства відсутні підстави для зупинення судового процесу.

Надання кредитором лояльних умов чи графіку добровільного погашення боргу під час судового розгляду є виявом доброчесності кредитора, проте не спростовує факт існування самого простроченого зобов`язання та не позбавляє позивача права на судовий захист.

Матеріали справи не містять доказів повного погашення заборгованості відповідачкою або укладення сторонами мирової угоди у встановленому законом порядку.

Також суд зважає на те, що ОСОБА_1 не виконано вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України щодо обов`язкового направлення копії відзиву та доданих до нього документів на адресу позивача (ані засобами поштового зв`язку, ані через підсистему «Електронний суд»).

Відповідно до принципів рівності сторін та змагальності цивільного процесу (ст. 12, 13 ЦПК України), кожен учасник справи повинен довести обставини, на які він посилається, та завчасно надати ці докази іншим учасникам, щоб вони могли висловити свою позицію. Ненаправлення відзиву позивачу позбавило останнього процесуального права подати відповідь на відзив.

Згідно з ч. 5 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем доказів надсилання копії відзиву іншим учасникам справи, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідачка не надала жодних квитків чи квитанцій на підтвердження фактичної оплати боргу за згаданим нею графіком, суд оцінює аргументи відзиву як такі, що не спростовують позовні вимоги, та вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів, наданих позивачем.

Що стосується пояснень відповідачки, що нею з позивачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості і нею 22.08.2026 на виконання цього договору сплачено 6 355 гривень від 22.08.2026 та 6335 гривень від 22.09.2026, що вона і просить врахувати при вирішенні спору, вважаючи, що це є підставою для відмови у позові або закриття провадження у справі, то суд виходить з наступного.

Укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості з зазначенням всіх даних, які є необхідними при укладенні таких договорів, з необхідними реквізитами сторін та з підписом уповноваженої особи до суду не надходило.

Не надходило до суду і клопотання про закриття провадження у справі або клопотання щодо іншого порядку вирішення цього питання, що свідчить про те, що позивач підтримує заявлений ним позов.

Надану відповідачкою переписку з позивачем, хоча там і зазначено, що звернення до товариства не підписано автором у встановленому законом порядку, не можна розцінювати як договір реструктуризації.

Сплачені відповідачкою кошти у сумі 6 335 грн., про що нею до суду представлена ксерокопія квитанції, у якій як призначення платежу зазначено «закриття за реструктуризацією кредиту номер 1514-5671», тобто кредитного договору стосовно якого розглядається цей спір, не враховуються судом при ухваленні рішення, оскільки дана сума не конкретизована.

Тобто на погашення яких саме сум: тіла кредиту, процентів, комісії або заборгованості за ст. 625 ЦК України, сплачена ця сума - не відомо.

Дана сума підлягає зарахуванню самим позивачем з перерахунком заборгованості при виконанні рішення суду.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконала, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надала, підстав для звільнення відповідачки від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 15951,60 гривень, з яких: 4500 гривень - заборгованість за кредитом; 11451,60 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо стягнення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2079,24 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 15, 16, 19, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 274, 276, 277, 352-355 ЦПК України, ст. 207, 509, 526, 549, 551, 553, 625, 626, 628, 633, 634, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598), суму заборгованості за кредитним договором №1514-5671 від 18.02.2025, у загальному розмірі 15951,60 гривень, з яких: 4500 гривень - заборгованість за кредитом; 11451,60 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598), витрати за сплату судового збору, у розмірі 2079,24 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407; (р/р - IBAN НОМЕР_3 UAH, банк - АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478); e-mail: esud@creditkasa.ua (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд).

Суддя В. С. Овсянніков