Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №619/4899/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4899/26

провадження № 3/619/1516/26

ПОСТАНОВА

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

за участю:секретаря судового засіданніОСОБА_1

адвокатаБреславець М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

06 липня 2026 року о 15 год 00 хв у с-ще Солоницівка Харківського району Харківської області по вул. Слобожанська, 2, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Opel Zafira» р/н НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився. Разом з тим, у судове засідання з`явилася його захисник – адвокат Бреславець М.Г., яка підтримала подане через систему «Електронний суд» клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки зібрані матеріали не містять належних та допустимих доказів вини, а містять низку істотних процесуальних порушень, що унеможливлюють притягнення його до відповідальності. Пояснила, що під час документування події було допущено низку процесуальних порушень, що ставить під сумнів законність отриманих доказів та дотримання прав ОСОБА_2 , як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Обставини, зафіксовані у справі, не дають підстав вважати, що правопорушення дійсно мало місце. Зазначила, що матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_2 , керував автомобілем у момент, зазначений у протоколі. Відеозаписи, долучені до справи не дає можливості встановити факт руху транспортного засіб, факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 , безпосереднє спостереження поліцейськими моменту руху або зупинки автомобіля. На відео зафіксовано лише автомобіль, який припаркований. Сам факт спілкування, надання документів на вимогу поліції без підтвердження, що транспортний засіб перебував у русі або здійснювались дії, спрямовані на його керування без встановлення особи водія, не є доказом керування транспортним засобом у розумінні ст. 130 КУпАП. Працівники поліції не встановили жодним доказом, які б підтвердили рух транспортним засобом під керуванням ОСОБА_2 , не надано відео з нагрудної камери, відеореєстратора, що фіксує встановлення особи водія та його ідентифікацію. Також у матеріалах справи та наданих доказів не вбачається підстав зупинки транспортного засобу та повідомлення про такі підстави. Разом з цим матеріали справи взагалі не фіксують зупинку транспортного засобу на вимогу працівника поліції. Таким чином, відсутність зупинки та виключні підстави зупинки, визначені законом, не повідомлені працівниками поліції відповідно до вимог ст. 35 Закону «Про Національну поліцію». З наданих відеозаписів вбачається хронологічна невідповідність між протоколом та відеоматеріалами. Відсутність безперервної відеофіксації є прямим порушенням Інструкції із застосування органами поліції технічних засобів відеозапису (Наказ МВС №1026), яка вимагає від поліцейського включати відеореєстратор з моменту зупинки або виявлення правопорушення і вести запис безперервно. Отже, надані записи не відповідають вимогам процесуальної безперервності та не можуть бути використані як належний доказ у розумінні ст. 251 КУпАП. Також посилається на те, що згідно із матеріалами справи, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 , не було роз`яснено правові наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, передбачені законодавством. Крім того, працівники поліції не мають права здійснювати огляд водія на стан сп`яніння з моменту встановлення, що він є військовослужбовцем. Вся процедура огляду, яку застосували до такого водія поліцейські є недійсною, а її результати недопустимими доказами. Звертає увагу, що відсутність обвинувачення з боку ВСП, свідчить про безпідставність обвинувачення з боку працівників поліції. Отже, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі його достовірності.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння визначається статтею 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 р. № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858. Вказаними нормативними документами передбачено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану сп`яніння.

Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (п.3 розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395).

Пунктом 6 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, передбачає два способи такого огляду: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); -лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Розділом ІІ вказаної Інструкції регламентовано порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Так, цим розділом передбачено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в відповідному додатку до цієї Інструкції.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення доведена у повному обсязі та підтверджується відомостями, зазначеними в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 712542 від 06.07.2026, в якому зафіксовано факт порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху; відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції.

З огляду на протокол про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Opel Zafira» р/н НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі відмовився.

Отже, обставини, які зафіксовані в протоколі, а саме наявність у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР запропонувати водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у закладі охорони здоров`я.

Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 був ознайомлений з відомостями зазначеними в ньому, однак від підпису відмовився.

При цьому належить врахувати, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту, зокрема, не висловив заперечень відносно того, що він керував транспортним засобом.

Належить також взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_2 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не звертався із позовом до суду в порядку КАС України щодо дій працівників поліції, а також не звертався із відповідними заявами щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів.

Тобто, ОСОБА_2 не скористався своїм правом на оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції під час складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції щодо складення протоколу стосовно ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Також в матеріалах цієї справи міститься диск з відеозаписом події за участю ОСОБА_2 .

З огляду на відомості цього відеозапису, який складається з чотирьох файлів, установлено, що під час зупинки транспортного засобу, який є з правим кермом, працівниками поліції ОСОБА_2 знаходився на водійському сидінні, а поряд сиділа жінка. Під час спілкування з ним працівники поліції виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатора Драгер або в закладі охорони здоров`я, на що він відмовився. Також під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 повідомив, що випив пива при цьому не заперечував, що він перебував за кермом.

Такі відомості, поза розумним сумнівом, свідчать про те, що водієм транспортного засобу був саме ОСОБА_2 .

За таких обставин, доводи захисника щодо відсутності факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом суд розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності.

Крім того, доводи захисника про те, що ОСОБА_2 працівники поліції не роз`яснили його прав спростовуються оглянутим відеозаписом.

При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальними є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, а на підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення.

Доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_2 , суд не приймає до уваги, оскільки під час складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, процесуально не передбачено зазначення причини зупинки транспортного засобу і це об`єктивно не спростовує факту відмови водія від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тому такі доводи є необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що, відповідно статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а, відтак, доводи захисника про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Більш того, згідно приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

За таких обставин, доводи про те, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 суд вважає безпідставним та способом захисту, з метою уникнення відповідальності.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції, в тому числі, пов`язаних із зупинкою транспортного засобу і встановлення у ОСОБА_2 ознак сп`яніння, а також складення протоколу та інших процесуальних документів, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування судом доводів захисника щодо незаконності дій працівників поліції.

Твердження адвоката Бреславець М.Г., що наявний у матеріалах справи відеозапис не є цілісним (повним), не є безперервним, суд не визнає і до уваги не бере, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано в повному обсязі працівниками поліції.

Інші доводи зазначені у письмових поясненнях ОСОБА_2 та його захисника також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом з тим, для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду за клопотанням адвоката судом було викликано працівника поліції ОСОБА_3 , яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, для допиту у якості свідка.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань та за введення суду в оману суду пояснив, що вій дійсно складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 . Зазначив, що під час патрулювання було зупинено транспортний засіб «Opel Zafira» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Причиною зупинки транспортного засобу була технічна несправність, а саме наслідки ДТП. Указаний транспортний засіб проїжджав повз їхньої патрульної машини і з цього автомобіля було випорожнення з ротової порожнини у жінки з місця водія, у зв`язку з чим, проблисковими маячками червоним та синім транспортний засіб було зупинено і з`ясовано, що автомобіль є з кермом, яке розташоване з права, а жінка, яка сиділа зліва, це пасажир. Також пояснив, що перерви в записі боді камери були тому, що накопичена інформація на флешці майже була заповнена, тому з метою фіксації саме дій водія ОСОБА_2 , була зупинка, в тому числі з необхідністю перевірки по планшету даних водія, оскільки інтернет в місці зупинки був неякісний. Військову службу правопорядку не викликали на місце оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і є безсумнівними доказами порушення ним пункту 2.5 ПДР.

Під час розгляду справи судом з`ясовано обставини вчиненого ОСОБА_2 правопорушення на підставі зібраних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сукупність вищевказаних доказів підтверджує наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Згідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі статтями 34, 35 КУпАП обставин, які обтяжують чи пом`якшуються відповідальність ОСОБА_2 , суддею не встановлено.

Отже, з огляду на характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_2 , ступінь його винуватості за адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про накладення на нього адміністративного стягнення, встановленого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2026 року встановлений в розмірі 3328,00 гривні.

Так як на ОСОБА_2 накладається адміністративне стягнення, то відповідно до ст. 401 КУпАП йому необхідно сплатити судовий збір. Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 130 ч. 1, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу у сфері забезпечення дорожнього руху:р/р UA168999980313020149000020001, код за ЄДРПОУ 37874947, отримувач ГУК Харківська область/Харківобл/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 21081300, справа № 619/4899/26, провадження № 3/619/1516/26.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» Дергачівський районний суд Харківської області.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Зобов`язати орган та особу державної виконавчої служби повернути до суду постанову про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Є. А. Болибок