Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №364/641/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/641/26

Провадження № 2/364/527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43541163, 01133, Україна, місто Київ, Б. Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, № тел.: 380992745183, ел. пошта: ucapital.inbox@gmail.com; unitcapital.fc@gmail.com, наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

представниця позивача Кукса Карина Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса 01133, Україна, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, № тел. НОМЕР_2 )

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , № тел: НОМЕР_4 )

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

22.06.2026 позивач звернувся до Володарського районного суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд». Представник позивача у позовній заяві зазначає, що відповідач порушує зобов`язання за кредитним договором та посилаючись на обставини викладенні у позові і на ст.ст. 84, 4, 15, 133, 134, 137, 141, 175 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, просить суд:

-прийняти позовну заяву до розгляду;

-розглянути клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України;

-провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

-розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечуємо);

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 128729 від 22.01.2024 у розмірі 19461,80 грн, яка складається з 17255,46 грн заборгованості за тілом, 5,34 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 2201,00 заборгованості за комісією;

-судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн покласти на відповідача.

25.06.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 23.07.2026. Суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідачки. Одночасно суд задовольнив клопотання про витребування доказів та витребував від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСТ БАНК" інформацію, щодо належності банківської картки відповідачці та зарахування на неї кредитних коштів.

Позивач та представник позивача про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» ( а.с. 84-87,91, 92 ).

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів на адресу її зареєстрованого місця проживання, про що свідчать поштові повідомлення доєднані до матеріалів справи (а.с. 88, 97).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідачка належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача викладену у позовній заяві, за відсутності відзиву, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.01.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 128729 (індивідуальна частина) ( а.с.28-31). Договір містить відомості про його підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором f7d4aaea 22.01.2024 о 17:28:34.

За пунктом 2.2.1 договору загальний розмір кредиту становив 36 471,00 грн. Умовами договору визначено порядок використання кредитних коштів, зокрема на погашення попередньої заборгованості позичальниці, перерахування частини коштів на її рахунок та погашення передбаченої договором комісії. Процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 0,10 % річних, тип ставки - фіксований. Загальний строк кредитування становив 366 днів - з 22.01.2024 по 22.01.2025.

Факт існування договірних правовідносин та виконання кредитодавцем своїх зобов`язань суд оцінює у сукупності з подальшим виконанням договору відповідачкою. Наданий первісним кредитором розрахунок містить численні операції з погашення заборгованості протягом 2024-2025 років, тобто відповідачка здійснювала платежі на виконання договору.

Із розрахунку заборгованості ( а.с. 9-13) вбачається, що після врахування здійснених відповідачкою платежів залишок основного боргу становить 17 255,46 грн, а залишок нарахованих процентів - 5,34 грн. Зокрема, у розрахунку відображені не лише нарахування, а й погашення, які зменшували відповідні складові заборгованості. Тому здійснені відповідачкою платежі вже враховані кредитором при визначенні кінцевого залишку боргу і повторному відніманню від заявлених до стягнення 17 255,46 грн основного боргу та 5,34 грн процентів не підлягають.

Випискою з особового рахунку за договором № 128729 ( а.с.14) підтверджено, що станом на 01.05.2026 обліковується прострочена заборгованість за сумою кредиту 17 255,46 грн, прострочена заборгованість за процентами 5,34 грн та заборгованість за комісією 2 201,00 грн; строкова заборгованість та штрафні санкції відсутні.

10.10.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» як клієнтом та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» як фактором укладено договір факторингу № 10102025 ( а.с. 51-56). Відповідно до його умов клієнт відступає фактору права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимог, а право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі реєстру прав вимог. Позивачем на підтвердження набуття права вимоги подано документи, складені на виконання зазначеного договору факторингу.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки строк кредитування за договором закінчився 22.01.2025, а заборгованість у повному обсязі не погашена, вимоги про стягнення неповернутої частини основної суми кредиту у розмірі 17 255,46 грн та процентів у розмірі 5,34 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим суд не знаходить підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за комісією у розмірі 2 201,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 2.4 договору передбачено комісію за управління та обслуговування кредиту: знижений тариф - 1,00 грн, стандартний (базовий) тариф - 200,00 грн. При цьому заявлена до стягнення сума 2 201,00 грн сформована саме як заборгованість за комісією за період користування кредитом.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право на безоплатне отримання у визначеному законом обсязі інформації про поточний розмір його заборгованості та інші відомості щодо виконання договору. Умова договору про споживчий кредит, якою встановлюється плата за дії кредитодавця, що за законом мають здійснюватися безоплатно, не може бути підставою для покладення відповідного грошового обов`язку на споживача.

Оцінюючи зміст пункту 2.4 договору та надані докази, суд ураховує, що позивачем не доведено надання відповідачці протягом спірного періоду окремих додаткових послуг, відмінних від дій з управління та обслуговування кредиту, за які правомірно могла б справлятися заявлена плата. Самого відображення нарахувань комісії у внутрішньому розрахунку кредитора недостатньо для висновку про наявність у відповідачки обов`язку сплатити 2 201,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 2 201,00 грн комісії задоволенню не підлягають.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Жодних даних, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором у добровільному порядку, відповідачем за час розгляду справи в суді не надано.

Також, відповідачка не надала заперечень проти наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Суду не надано також належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню з відповідача кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості є обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 17 260,80 грн, з яких 17 255,46 грн - основний борг та 5,34 грн - проценти.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано : скан-копія договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; скан-копія додаткової угоди № 25771556457 від 20.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; скан-копія Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 ; скан-копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю ; скан-копія довіреності адвоката ; скан-копія довіреності представника позивача .

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 3000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позов частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2361,30 грн (17260,80 грн (розмір задоволених позовних вимог) становить 88,69 відсотків від 19461,80 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631, 1046, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ,на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43541163:

-заборгованість за договором про споживчий кредит № 128729 від 22.01.2024 у загальному розмірі 17 260 гривень 80 копійок;

-судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 361 гривня 30 копійок;

-витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень 00 копійок.

Усього стягнути 22 622 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять два) гривень 10 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено - 02.10.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун