Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №357/6519/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 357/6519/26

Провадження № 2/364/533/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, наявний електронний кабінет в ЄСІТС)

представник позивача Усенко Михайло Ігорович ( адвокат АО «АПОЛОГЕТ» ЄДРПОУ: 41557199, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, видане 29.09.2012 Львівською обласною КДКА, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, засоби зв`язку: 0322429908, НОМЕР_3, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2, наявний зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС за кодом ЄДРПОУ: 41557199 )

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_2 )

про стягнення заборгованості ,

УСТАНОВИВ:

20.04.2026 позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із зазначеним позовом. 19 травня 2026 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області отримавши відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача передав справу за територіальною підсудністю

Безпосередньо до Володарського районного суду Київської області матеріали справи надійшли 23.06.2026.

Представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позові, на ст. ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 175, 184, 274 ЦПК України, просить суд:

-прийняти позовну заяву до розгляду;

-задовольнити позовні вимоги у повному обсязі;

-стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 9901037 від 18.02.2023 у розмірі 17770,00 грн;

-стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн;

розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують.

25.06.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 23.07.2026. Суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідача. Одночасно суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував від АТ КБ «ПРИВАТБАНК" інформацію, щодо належності картки відповідачу та зарахування кредитних коштів на його рахунок.

23.07.2026 судовий розгляд не відбувся та був відкладений на 28.09.2026 за клопотанням представника позивача про продовження строків для подання доказів. Одночасно суд продовжив строк судового провадження в справі № 357/6519/26 на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Позивач та представник позивача, про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» ( а.с. 114-119, 131-133) .

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів на адресу її зареєстрованого місця проживання, про що свідчать поштові повідомлення доєднані до матеріалів справи (а.с. 119, 134) та розміщенням відповідного оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України» (а.с.129).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача викладену у позовній заяві, за відсутності відзиву, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 9901037 ( а.с.38-48).

Із наданої на виконання ухвали суду хронології вчинення дій щодо укладення електронного правочину вбачається, що позичальник пройшов процедуру ідентифікації, ознайомився з умовами кредитування, після чого прийняв пропозицію укласти договір. Для підписання договору на номер мобільного телефону позичальника було направлено одноразовий ідентифікатор S25259, який використано під час укладення договору. Надані позивачем технічні відомості також містять дані про застосування зазначеного коду при підписанні договору № 9901037.

За умовами договору сума кредиту становила 5 000,00 грн. Пільговий період становив 15 днів - з 19.02.2023 до 05.03.2023 включно. У цей період проценти нараховувалися за ставкою 2,00 % від тіла кредиту за кожний день користування кредитом. Поточний період визначено тривалістю 90 днів - з 06.03.2023 до 18.07.2023 включно, із нарахуванням процентів за ставкою 3,00 % від тіла кредиту за кожний день користування. Договором також передбачено можливість продовження пільгового періоду за умови внесення позичальником передбачених договором платежів. Комісія за надання кредиту визначена у сумі 950,00 грн.

Із детального пояснення розрахунку, поданого представником позивача 15.09.2026 на виконання ухвали суду, вбачається, що після закінчення первинного пільгового періоду відповідач неодноразово вносив платежі, внаслідок чого пільговий період продовжувався. 11.03.2023 здійснено пролонгацію на 15 днів: сплачено комісію за пролонгацію 500,00 грн та 500,00 грн у рахунок тіла кредиту, після чого залишок основної суми кредиту становив 4 500,00 грн. 23.03.2023 здійснено наступну пролонгацію на 15 днів: сплачено 500,00 грн комісії за пролонгацію та 500,00 грн у рахунок тіла кредиту, унаслідок чого залишок тіла кредиту становив 4 000,00 грн. 11.04.2023 здійснено ще одну пролонгацію на 15 днів із платежами 500,00 грн комісії та 500,00 грн у рахунок тіла кредиту, після чого залишок основного боргу становив 3 500,00 грн. Отже, заявлена до стягнення основна заборгованість 3 500,00 грн визначена вже з урахуванням здійснених відповідачем платежів і повторному зменшенню на ці суми не підлягає.

Подане 15.09.2026 пояснення містить також поетапний розрахунок процентів. За первинний пільговий період нараховано 1 500,00 грн процентів (5 000,00 грн ? 2 % ? 15 днів). За період з 06.03.2023 до 10.03.2023 за поточною ставкою 3 % нараховано 900,00 грн. За перший продовжений пільговий період з 12.03.2023 до 23.03.2023 нараховано 1 080,00 грн; за другий продовжений пільговий період з 24.03.2023 до 10.04.2023 - 1 440,00 грн; за період з 11.04.2023 до 12.04.2023 за поточною ставкою - 240,00 грн; за третій продовжений пільговий період з 13.04.2023 до 27.04.2023 - 1 050,00 грн; за наступний поточний період - 8 610,00 грн. Загальна непогашена сума процентів, наведена позивачем, становить 13 320,00 грн. Наведений розрахунок узгоджується із заявленою до стягнення сумою процентів та відображає зміну залишку тіла кредиту внаслідок здійснених відповідачем платежів.

24.12.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ. На підтвердження переходу права вимоги позивач подав договір відступлення, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг із реєстру боржників та платіжний документ. Із цих доказів убачається передання позивачу права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 9901037.

Щодо повідомлення відповідача про відступлення права вимоги представник позивача у відповіді на ухвалу суду зазначив, що інформація про заміну кредитора містилася у письмовій претензії про погашення заборгованості, направленій відповідачу. Матеріали, надані суду, містять претензію від 02.03.2026. Непогашення боргу після переходу права вимоги саме по собі не спростовує обсягу переданого позивачу права вимоги.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Суд ураховує, що кредитний договір укладений в електронній формі. Надані на виконання ухвали суду хронологія дій, довідка про направлення одноразового ідентифікатора S25259 на номер мобільного телефону позичальника, технічні відомості про застосування цього коду та інформація про ідентифікацію особи в системі BankID у сукупності підтверджують електронне підписання договору. Факт одержання 5 000,00 грн підтверджено відповіддю АТ КБ «ПриватБанк». Отже, сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту.

Оцінюючи вимоги про стягнення основної суми боргу та процентів, суд бере до уваги розрахунок заборгованості, відомості про здійснені відповідачем платежі та відсутність доказів погашення залишку боргу. Тому вимоги про стягнення 3 500,00 грн основної суми кредиту та 13 320,00 грн процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим вимога про стягнення 950,00 грн комісії за видачу кредиту задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законодавство про споживче кредитування допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника. Водночас сама по собі наявність у кредитному договорі умови про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення зі споживача.

Вирішуючи вимогу про стягнення такої комісії, суд має встановити правову природу відповідного платежу, зміст послуги, за яку він установлений, а також перевірити, чи не передбачає відповідна умова договору оплату дій або послуг, які відповідно до закону кредитодавець зобов`язаний вчиняти (надавати) споживачу безоплатно.

Зокрема, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Натомість умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право безоплатно отримувати один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За обставинами цієї справи умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії. Разом із тим зі змісту договору не вбачається, за які саме конкретні додаткові чи супутні послуги кредитодавця встановлено відповідну плату, у чому полягають такі послуги та який їх обсяг.

Саме по собі зазначення у кредитному договорі розміру комісії та включення її до розрахунку заборгованості не є достатнім доказом наявності правових підстав для покладення відповідного обов`язку на споживача. Кредитор, який заявляє вимогу про стягнення такого платежу, повинен довести обставини, якими обґрунтовується його нарахування та стягнення.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження того, які саме послуги були надані відповідачу за відповідну комісію та які дії, відмінні від дій, що вчиняються кредитодавцем на виконання власних обов`язків за кредитним договором або відповідно до вимог закону, були фактично вчинені на користь позичальника.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових і фактичних підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати заявленої комісії, а тому вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

Із договору вбачається, що 950,00 грн визначено як комісію за надання кредиту. Водночас матеріали справи не містять доказів надання відповідачу за цю плату самостійної додаткової послуги, відмінної від дій кредитодавця, безпосередньо пов`язаних з оформленням та видачею кредиту. Саме по собі включення такого платежу до тексту договору не доводить фактичного надання окремої послуги споживачу та не є достатньою підставою для його стягнення.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Жодних даних, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором у добровільному порядку, відповідачем за час розгляду справи в суді не надано.

Також, відповідач не надав заперечень проти наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Суду не надано також належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню з відповідача кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості є обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню у сумі 16 820,00 грн, що складається з 3 500,00 грн основного боргу та 13 320,00 грн процентів. У частині стягнення 950,00 грн комісії слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано:

- договір № 0107 від 01.07.2025 про надання правової допомоги;

- акт наданих послуг № Д/20472 від 09.03.2026;

- детальний опис наданих послуг за договором про споживчий кредит;

- свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- ордер.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 3000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позов частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2520,07 грн (16820,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) становить 94,65 відсотків від 17770,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус,

-заборгованість за кредитним договором № 9901037 від 18.02.2023 у загальному розмірі 16 820 гривень 00 копійок, з яких: 3 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 13 320,00 грн - заборгованість за процентами.

-судовий збір у розмірі 2 520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) гривень 07 копійок.

-витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Усього 22 340 ( двадцять дві тисячі триста сорок) гривень 07 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун